№ 2-а-1398/09р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

       17 червня 2009 р.                                                                                       м. Сімферополь

Суддя Сімферопольського районного суду Автономної Республіки  Крим Томащак А.С. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом  ОСОБА_1 Шевхіє до Управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим про визнання бездіяльності та  зобов’язання донарахування та виплати щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни,  

Встановив:

ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим (надалі УПФ) про визнання бездіяльність, зобов’язання здійснити донарахування та виплати щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни за період 2006 рік по квітень 2009 року в розмірі 4301грн.19копю.

Позовні вимоги мотивовані тим, що з 01.01.2006 року та по квітень включно 2009 року їй не в повному обсязі відповідачем нарахована та виплачена щомісячна соціальна грошова допомога, яка передбачена статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», внаслідок чого порушені її законні права. Крім того просила суд визнати, що строк звернення до суду з адміністративним позовом пропущений нею з поважних причин.

           Позивач в судове засідання не з’явилась, звернулась до суду з заявою з проханням розглянути справу за її відсутності, позов просила задовольнити у повному обсязі.

          Представник відповідача у судове засідання не з’явився,  надав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності заявлені позовні вимоги не визнав, просив суд у їх задоволенні відмовити,  а також наполягав на застосуванні положень статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, щодо пропущення строків для звернення до суду, як на підставу для відмови у позові.

          Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 народилась 03.05.1941 року, що підтверджується паспортом, перебуває на обліку в УПФ та має правовий статус дитини війни, що надає їй право на отримання пільг та державної соціальної підтримки, встановлені Законом України «Про соціальний захист дітей війни».    

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

          Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003р. мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

          Дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист  дітей війни»  неодноразово була   зупинена Законами України, а саме Законом України від 20.12.2005 року  «Про державний бюджет  на 2006 рік», Законом України  від 19.12.2006 р. «Про Державний бюджет України на 2007 рік», Законом України  від 28.12.2007 р. «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

          Рішеннями Конституційного Суду України  від  09.07.2007 р., 22.05.2008 р.  положення вищезазначених Законів, якими було припинено  дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» були визнані  неконституційними.

         Відповідно до статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

            Отже,  суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 має право на отримання підвищення пенсії  у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, так як має відповідний статус.

Враховуючи, що позивачем пропущений  встановлений статтею 99 КАС України річний строк звернення до адміністративного суду за  захистом зазначеного порушеного права, будь-яких обґрунтованих доказів, що цей строк пропущений з поважних причин з боку позивача не надано, тому підстав для визнання причин пропущення строку для звернення до адміністративного суду поважними суд не знаходить, в свою чергу, відповідач наполягає на застосуванні наслідків пропущення строків, встановлених частиною 1 статті 100 КАС України.

В силу вищевикладеного, суд вважає, що в частині задоволення позовних вимог за період 2006-2007 рік  позовні вимоги  задоволенню не підлягають внаслідок пропуску строку звернення до адміністративного суду.

З  огляду  на положення  статей 21, 105, 162 КАС адміністративний позов може містити  вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов’язати його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішеннями , дією або бездіяльністю.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходить з того, що вимоги про стягнення з УПФ доплати до пенсії у визначеній позивачем грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки такі виплати не були йому нараховані, а суд не може перебрати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії замість органу якому надані такі повноваження

В зв’язку з чим виходячи із засад ч.2 ст.11 КАС України суд вважає за необхідне покласти обов’язок на відповідача зробити розрахунок та провести донарахування та виплату недоотриманої позивачем допомоги виходячи при розрахунку із розміру прожиткового мінімуму для особи певного віку на певний період часу.  

 Що стосується вимог позивача, щодо зобов’язання відповідача здійснити донарахування та виплатити щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни за 2008 по квітень 2009 року рік, то з урахуванням рішення Конституційного Суду України  від 22.05.2008 року, суд вважає необхідним задовольнити позовні вимоги за період з 22 травня 2008 року по 30 квітня 2009 року.

              На підставі викладеного, керуючись ст.ст.  11, 94, 99, 100, 160-163,167 КАС України, суд

Постановив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 Шевхіє до Управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим про визнання бездіяльності та зобов’язання донарахування та виплати щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни задовольнити частково.

Визнати бездіяльність Управління пенсійного фонду України в Сімферопольському  районі Автономної Республіки Крим щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 Шевхіє щомісячної державної соціальної допомоги, визначеної ст. 6 Закону України «Про соціальний  захист дітей війни» у розмірі 30% мінімального розміру пенсії за віком.

Зобов’язати Управління пенсійного фонду України в Сімферопольському  районі Автономної Республіки Крим провести нарахування та виплату ОСОБА_1 Шевхіє недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги, визначеної ст. 6 Закону України «Про соціальний  захист дітей війни» у розмірі 30% мінімального розміру пенсії за віком за період з 22 травня 2008 року по 30 квітня 2009 року.  

                В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

               Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви  про апеляційне оскарження і поданням  апеляційної скарги  протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                                 А.С. Томащак