Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 листопада 2011 року Справа № 1170/2а-4122/11
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючої - судді Нагібіної Г.П. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у місті Олександрії про встановлення наявності чи відсутності компетенції та скасування вимоги.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
ФОП ОСОБА_1 (далі –позивач) звернулась до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- встановити відсутність повноважень Управління Пенсійного фонду в м. Олександрії (далі –відповідач) складати вимогу про сплату боргу № Ф 423 від 29.04.2011 р. без наявності у відповідача відповідної заяви ФОП ОСОБА_1, складеної згідно з Додатком 28 до Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, а також без подання позивачем відповідної звітності.
- визнати вимогу № Ф 423 від 29.04.2011 р. незаконною та скасувати її як таку.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він є фізичною особою-підприємцем, яка перебуває на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності. Обов’язок по сплаті єдиного податку позивачем виконується, а інших обов’язкових платежів для осіб, які перебувають на спрощеній системі оподаткування, чинним законодавством не передбачено.
Не зважаючи на це, начальником Управління Пенсійного фонду України в місті Олександрії складено вимогу про сплату боргу № Ф 423 від 29.04.2011 р.
Позивач вважає зазначену вимогу незаконною, оскільки вона складена без відповідної заяви про доплату до мінімального страхового внеску, складеної згідно з додатком 28 до Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, яка, на думку позивача, стала підставою для складення оскаржуваної вимоги про сплату боргу.
На підставі викладеного, позивач просить суд встановити відсутність повноважень Управління Пенсійного фонду України в місті Олександрії складати вимогу про сплату боргу № Ф 490 від 29.04.2011 р. та скасувати її як незаконну.
У судове засідання позивач, повідомлений належним чином про дату, час та місце судового розгляду справи, не з’явився, надав заяву про розгляд справи без його участі.
Відповідач, повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, у судове засідання не з’явився, причини неявки суду не повідомив.
Згідно з частиною четвертою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 р. № 2747-IV (далі –КАС України) у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Ці ж наслідки застосовуються у разі повторного неприбуття за таких самих умов відповідача, який не є суб'єктом владних повноважень.
За правилами, встановленими частиною шостою цієї ж статті якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи викладене, суд вирішив розгляд справи здійснити у порядку письмового провадження.
Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа –підприємець 02.08.2007 р. виконавчим комітетом Олександрійської міської ради, про що свідчить копія свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи –підприємця (а.с. 11).
Позивач є суб’єктом підприємницької діяльності, яка сплачує єдиний податок (а.с. 23-24).
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Управління Пенсійного фонду України в місті Олександрії у розумінні пункту 7 частини першої статті 3 КАС України, є суб’єктом владних повноважень, рішення якого оскаржено.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 07.09.2003 р. № 1058-IV.
Відповідно до абзацу тридцять шостого статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Платниками страхових внесків згідно з частиною першою статті 15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»є страхувальники, якими, зокрема, відповідно до пункту 5 статті 14, абзацу першого пункту 3 частини першої статті 11 Закону є фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Згідно з частиною третьою статті 15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхувальники набувають статусу платників страхових внесків з дня їх взяття на облік територіальним органом Пенсійного фонду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 8 розділу XV «Прикінцеві положення»Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»(у редакції, чинній на момент виникнення заборгованості у позивача) фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.
Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.
Абзацом дев’ятим статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»,у редакції, чинній на момент виникнення заборгованості у позивача, встановлено, що мінімальний страховий внесок - сума коштів, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, встановлених законом на день отримання заробітної плати (доходу).
Таким чином позивач, як фізична особа-підприємець, який обрав особливий спосіб оподаткування шляхом сплати єдиного податку, зобов’язаний сплатити страхові внески за третій та четвертий квартали 2010 року, у розмірі, що з урахуванням частини єдиного податку повинен становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, з якої сплачуються страхові внески.
Відповідно до абзацу п’ятого пункту 7 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення»Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»від 08.07.2010 р. № 2464-VI, який набрав чинності з 01.01.2011 р., стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.
Судом встановлено, що 29.04.2011 р. відповідачем винесено вимогу про сплату боргу № Ф 423, відповідно до якої позивач станом на 29.04.2011 р. має заборгованість зі сплати страхових внесків у розмірі 1591,12 грн., тобто відповідач має заборгованість зі сплати страхових внесків за 2010 р., тому вказана заборгованість, згідно з приписами абзацу п’ятого пункту 7 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення»Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»повинна стягуватися у порядку, передбаченому законодавством, чинним на момент виникнення такої заборгованості.
Частиною другою статті 106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», у редакції, чинній на момент виникнення заборгованості, встановлено, що суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Відповідно до абзацу першого та другого частини третьої цієї ж статті, у редакції, чинній на момент виникнення у позивача заборгованості, територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
З огляду на досліджені обставини справи та норми чинного законодавства, які їх регулюють, суд вважає, що законом передбачено право органів Пенсійного фонду України виносити вимоги про сплату боргу, у тому числі щодо суб’єктів господарювання, які перебувають на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності у разі у виникнення у них заборгованості.
Підставою для винесення оскаржуваної вимоги про сплату боргу № Ф 423 від 29.04.2011 р. є недоїмка зі сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування (розмір якої позивачем не оскаржується), а не наявність у відповідача заяви ФОП ОСОБА_1 про доплату до мінімального страхового внеску або відповідної звітності.
Позивач дійшов до помилкового висновку про те, що він, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, не був зобов’язаний сплачувати страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за третій та четвертий квартали 2010 року.
Таким чином, суд дійшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог, тому адміністративний позов не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 17, 86, 94, 158, 163-165 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні адміністративного позову фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у місті Олександрії про встановлення наявності чи відсутності компетенції та скасування вимоги відмовити у повному обсязі.
Постанова суду набирає законної сили в порядку, передбаченому статтею 254 КАС України.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі, протягом десяти днів з дня проголошення постанови суду, апеляційної скарги через Кіровоградській окружний адміністративний суд, з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду ОСОБА_2