АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________________________________________

Справа № 22-ц-3316/2010 р. Головуючий 1інстанції:ОСОБА_1

Категорія: із соціальних правовідносин Доповідач: Солодков А.А.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2010 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Солодкова А.А.,

суддів: - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши в порядку письмового провадження у місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою представника Управління пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м.Харкова на постанову Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 28 січня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м.Харкова про визнання дій незаконними та зобов’язання проведення перерахунку пенсії, -

встановила:

У грудні 2009 року ОСОБА_4 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправною відмову в перерахуванні пенсії, зобов’язати УПФУ в Орджонікідзевському районі м.Харкова провести перерахунок та виплату державної пенсії в розмірі 8-ми мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року за № 796- XII, починаючи з 01 листопада 2008 року і в подальшому нараховувати і виплачувати пенсію згідно ст. ст. 49, 50, ч. 4 ст. 54 Закону України № 796- ХII від 28 лютого 1991 року.

В обґрунтування позову зазначив, що він є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, має статус інваліда II групи, його захворювання пов’язане з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на ЧАЕС. Позивач вказує, що звертався до УПФУ в Орджонікідзевському районі м.Харкова з проханням провести йому перерахунок пенсії, проте отримав відмову, яку вважає неправомірною.

Відповідач подав письмові заперечення на позов. Вважав, що для його задоволення відсутні правові підстави.

Постановою Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 28 січня 2010 року адміністративний позов ОСОБА_4 задоволений частково. Визнано бездіяльність УПФ України в Орджонікідзевському районі м.Харкова протиправною. Зобов’язано УПФ України в Орджонікідзевському районі м.Харкова здійснити перерахунок державної пенсії, призначеної ОСОБА_4, відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 8-ми мінімальних пенсій за віком, а також здійснити перерахунок щомісячної додаткової пенсії, відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України " Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 01 листопада 2008 року по день винесення рішення та провести відповідні виплати недоплаченої суми пенсії. В іншій частині позову відмовлено.

В поданій апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову та прийняти нову про відмову в задоволенні позовних вимог. При цьому посилається на порушення норм матеріального права.

Апеляційна скарга прийнята до розгляду судовою колегією судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області і розглядається за правилами ЦПК України відповідно до вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, щодо підвідомчості справ, пов’язаних із соціальними виплатами» від 18 лютого 2010 року № 1691-VI, який набрав чинності 10 березня 2010 року.

Судова колегія, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України підставами для зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними в справі доказами, що ОСОБА_4 є громадянином, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, 1 категорії, а також інвалідом ІІ-ї групи, інвалідність пов'язана із ліквідацією аварії на ЧАЕС.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Статтею 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено пенсії особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до ст.ст. 54, 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів другої групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком, а також призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком.

За таких обставин правильним і таким, що відповідає закону, є висновок суду першої інстанції, що позивач має право на призначення пенсії у розмірі не нижчому від 8 мінімальних пенсій за віком, на щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення даного спору, крім того, це право гарантується ч. 2 ст. 46 Конституції України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанцій дійшов правильного висновку, що при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягають статті 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанова Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. N 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» та постанова Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 р. N 1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету», які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.

Також, суд обґрунтовано не прийняв до уваги посилання відповідача на те, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок не порушуючи положень цього Закону.

Статтями 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що при визначенні розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

З огляду на викладене, правильним є висновок суду щодо неприйняття до уваги положень ч. З ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим ч. 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлене статтями 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Висновок суду першої інстанції щодо неможливості зобов'язання відповідача в подальшому виплачувати додаткову пенсію та доплату до пенсії в розмірі, встановленому законом, не відповідає вимогам чинного законодавства, тому рішення в цій частині підлягає зміні.

Вирішуючи питання щодо періоду часу, за який необхідно здійснити перерахунок пенсії, судова колегія доходить до висновку, що пенсія (як і інвалідність) призначена позивачу безстроково, тому обмеження строку перерахунку будь-якою датою (в тому числі і датою прийняття судового рішення) є порушенням права позивача на соціальний захист щодо своєчасного та повного отримання сум пенсії, передбачено нормами Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

За таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині обмеження строку перерахунку, оскільки судом невірно застосовано норми матеріального права.

Колегія суддів вважає за можливе задовольнити позовні вимоги ОСОБА_4, зобов’язавши відповідача провести нарахування та виплату пенсії та додаткової пенсії відповідно до вимог ст.ст. 49,50,54 Закону № 796 - XII починаючи з 01.11.2008 року. В іншій частині постанову необхідно залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 304-1, п. З ч. 1 ст. 307, п. З ч. 1 ст. 309, ст. 313, ч. 2 ст. 314, ст.ст. 316, 317, 319 ЦПК України, ст.ст. 50, 54 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування “, судова колегія, -

вирішила:

Апеляційну скаргу управління пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м.Харкова - задовольнити частково.

Постанову Орджонікідзевського районного суду Харківської області від 28 січня 2010 року - змінити.

Зобов’язати Управління пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м.Харкова здійснити перерахунок і виплатити пенсію та додаткову пенсію ОСОБА_4 відповідно до вимог ст.ст.49,50, 54 закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з того, що розмір його пенсії повинен бути не меншим 8 мінімальних пенсій за віком, а розмір щомісячної додаткової пенсії у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії, встановленого ч.1 ст. 28 закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», та провести відповідні виплати починаючи з 01.11.2008 року.

В іншій частині постанову суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, є остаточним і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: