ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2016 року Справа № 904/9641/15

Вищий господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіЄвсікова О.О.,

суддівКролевець О.А.,

Попікової О.В.,

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "І.К.Вел"

на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.02.2016 (головуючий суддя Орєшкіна Е.В., судді Широкобокова Л.П., Прудніков В.В.)

на рішенняГосподарського суду Дніпропетровської області від 23.12.2015 (суддя Колісник І.І.)

у справі№ 904/9641/15 Господарського суду Дніпропетровської області

за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_4

доТовариства з обмеженою відповідальністю "І.К.Вел"

простягнення 26922,87 грн.,

за участю представників:

позивачане з'явились,

відповідачаПодолінська Т.В.,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.2015 у справі №904/9641/15, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.02.2016, позов задоволено частково: з ТОВ "І.К.Вел" на користь ФОП ОСОБА_4 стягнуто 25500,00 грн. основного боргу, 88,72 грн. 3% річних, 1301,32 грн. пені, 1216,51 грн. витрат по сплаті судового збору та 1997,56 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду та постанову суду апеляційної інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що судами попередніх інстанцій неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема ст. ст. 526, 610, 611 ЦК України.

При цьому судом апеляційної інстанції, на думку заявника, не надано належної юридичної оцінки твердженням відповідача щодо того, що в договорі не визначено строку виконання зобов'язання. При цьому скаржник вважає, що зобов'язання зі сплати орендної плати у нього не виникло, а заборгованість відсутня. Також заявник касаційної скарги стверджує, що положення договору не містять дати, від якої слід обраховувати порушення зобов'язання за кожен місяць оренди.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційних скарг, проте в судове засідання представники відповідача не з'явились.

Позивачем 27.04.2016 подано до суду заяву про розгляд касаційної скарги без участі позивача у справі.

Зважаючи на те, що явку представників сторін не було визнано обов'язковою, а також на достатність матеріалів справи для прийняття рішення, колегія суддів, беручи до уваги встановлені ст. 111-8 ГПК України строки розгляду касаційних скарг, дійшла висновку про можливість розглянути справу за відсутності представників позивача.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представника відповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами, між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (орендодавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "І.К.ВЕЛ" (орендарем) укладено договір оренди нежитлового приміщення № 01/08/14 від 01.08.2014 (далі - договір), за умовами якого орендодавець зобов'язується передати орендарю, а орендар прийняти у тимчасове платне користування нежитлове приміщення, розташоване на першому поверсі будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 приміщення 73 загальною площею 54, 1 кв. м, строком на 2 роки та 11 місяців.

У п. 2.1 договору сторони визначили, що приміщення передається в оренду за "Актом № 1 приймання-передачі приміщення в оренду", який підписується сторонами або уповноваженими особами в день підписання договору і який є його невід'ємною частиною з моменту підписання. Дата підписання Акта № 1 приймання-передачі є початком перебігу строку оренди. Акт № 1 приймання-передачі приміщення має містити посилання на цей договір, відомості про склад і перелік майна, його стан, виявлені недоліки, встановлене в приміщенні інженерне обладнання та його стан, серійні номери лічильників та їх показники на день підписання.

Сторонами у п. 3.1 договору погоджено щомісячну орендну плату за користування приміщенням, яка сплачується в безготівковій формі та складає:

- у період з 01.08.2014 до 31.01.2015 - 7000,00 грн. без ПДВ;

- у період з 01.02.2015 до 31.07.2015 - 8000,00 грн. без ПДВ;

- у період з 01.08.2015 до повернення приміщення з оренди (згідно розділу 2 договору) - 8500,00 грн. без ПДВ. Зазначені розміри орендної плати підлягають щорічній індексації (коефіцієнт індексації дорівнює 1 (одиниці)).

Згідно з п. 3.2 договору оплата орендної плати здійснюється у гривнях шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок орендодавця у строки та на умовах, зазначених у договорі.

У п. 3.4 договору сторони дійшли згоди, що оплата оренди здійснюється орендарем в безготівковій формі шляхом перерахування передоплати на поточний рахунок орендодавця наступним чином:

- передоплата за перший місяць оренди у розмірі 7000,00 грн. без ПДВ та за останній місяць у розмірі 8500,00 грн. без ПДВ сплачується протягом 5 робочих днів від дня укладення договору;

- за другий і наступні (окрім останнього) місяці оренди орендна плата сплачується щомісячно, не пізніше 02 (другого) числа поточного місяця в національній грошовій одиниці України.

Судами встановлено належне виконання позивачем зобов'язань щодо передачі нежитлового приміщення відповідачу в оренду за договором, що підтверджується Актом №1 прийому-передачі від 01.08.2014. При цьому матеріалами справи цілком підвтерджується право позивача здавати в оренду зазначене приміщення.

Як встановлено судами, строк виконання зобов'язання зі сплати відповідачем орендної плати за жовтень - грудень 2015 року є таким, що настав. Доказів сплати орендної плати у сумі 25500,00 грн. за вказаний період відповідач судам не надав.

Відповідно до ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Положеннями ст. 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Зважаючи на викладене, розмір заявленої позивачем до стягнення заборгованості з орендної плати у сумі 25500,00 грн. правомірно підлягав задоволенню судами.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Сторони в п. 8.3 договору встановили відповідальність орендаря у разі порушення строку розрахунків у вигляді сплати орендодавцеві пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на день оплати від простроченої суми за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

За наявності прострочення відповідачем виконання зобов'язання суди, з урахуванням положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, перевіривши розрахунок заявлених до стягнення сум та вірно визначивши початок строку виконання зобов'язання, правомірно стягнули на користь позивача 88,72 грн. трьох процентів річних. Також суди підставно, враховуючи приписи ст.611 ЦК України, дотримуючись приписів ст. 253 ЦК України щодо визначення початку строку виконання зобов'язання, дійшли висновку про правомірність нарахування відповідачу до сплати 1301,32 грн. пені.

При цьому судами вірно відхилено твердження відповідача про невизначеність у договорі строку оплати щомісячних орендних платежів та не виникнення обов'язку з їх оплати за спірний період, з огляду на положення п. 3.4 договору, яким встановлений строк виконання зобов'язання, зокрема, за другий і наступні (окрім останнього) місяці оренди - щомісячно, не пізніше 02 (другого) числа поточного місяця, у визначеному п. 3.1 Договору розмірі.

Частиною ч. 1 ст. 44 ГПК України передбачено, що витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката, входять до складу судових витрат.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Позивачем надано судам, на підтвердження понесених витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката у межах даної справи, договір про надання адвокатської правової допомоги №10/10-15 від 10.10.2015, укладений між позивачем та адвокатом ОСОБА_6; квитанцію до прибуткового касового ордеру № 91 від 03.12.2015 на суму 3000,00 грн.; акт приймання-передачі адвокатських послуг (робіт) № 1 від 03.12.2015; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 2604 від 20.08.2012.

Враховуючи нескладний характер спору між сторонами, відсутність адвоката у судових засіданнях для представництва інтересів позивача, оцінюючи зміст поданого позову та кількість підготовлених ним процесуальних документів, суди дійшли вірного висновку щодо доцільності зменшення розміру витрат позивача на оплату послуг адвоката, які підлягають стягненню з відповідача до 1997,56 грн.

Відповідно до ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на обмеженість процесуальних дій касаційної інстанції, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, колегія суддів відхиляє всі інші доводи скаржника, які фактично зводяться до переоцінки доказів та необхідності додаткового встановлення обставин справи, а також на довільному тлумаченні чинного законодавства.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

На думку колегії суддів, висновок місцевого та апеляційного судів про наявність правових підстав для часткового задоволення заявлених позовних вимог є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановлених у справі рішення місцевого суду та постанови апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись статтями 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "І.К.Вел" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.2015 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.02.2016 у справі №904/9641/15 - без змін.

Головуючий суддя О.О. Євсіков

суддіО.А. Кролевець

О.В. Попікова