ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2
___________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
Іменем України
14.07.2009 року Справа № 4/171
Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Бойченка К.І.
суддів Єжової С.С.
Журавльової Л.І.
секретар
судового засідання: Шабадаш Д.С.
за участю представників:
від позивача: -Жернова Є.В., довіреність №34 від 19.06.09,
юрисконсульт ТОВ "Астор ЛТД";
від відповідача: -ОСОБА_4, представник за дов. №4405 від 16.12.08;
від третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: на стороні позивача - ВАТ "Донцемент" та на стороні відповідача - ТОВ "Промтехкомплект" - повноважні представники в судове засідання не прибули.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
апеляційну скаргу: Фізичної особи –підприємця ОСОБА_5, м. Луганськ
на рішення
господарського суду Луганської області
від 26.02.09
по справі №4/171 (суддя –Батюк Г.М.)
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Астор ЛТД”,
м. Краматорськ Донецької області
до відповідача: Фізичної особи –підприємця ОСОБА_5, м. Луганськ
третя особа на стороні позивача,
яка не заявляє самостійних
вимог на предмет спору: Відкрите акціонерне товариство „Донцемент”,
смт. Новоамвросіївське Донецької області
третя особа на стороні відповідача,
яка не заявляє самостійних
вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю
„Промтехкомплект”, м. Луганськ
про стягнення 200338 грн. 93 коп.
В С Т А Н О В И В:
У жовтні 2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю „Астор ЛТД”, м. Краматорськ Донецької області (далі за текстом –ТОВ „Астор ЛТД”, позивач), звернувся до господарського суду Луганської області з позовною заявою №40413 від 15.10.08 з вимогами про стягнення з Фізичної особи –підприємця ОСОБА_5, м. Луганськ (далі за текстом –приватний підприємець ОСОБА_5, відповідач), боргу у сумі 191778 грн. 56 коп. за поставлену продукцію за договором від 19.03.07 №106/4-07, пені у сумі 7508 грн. 42 коп., інфляційних нарахувань у сумі 116 грн. 77 коп., 3% річних у сумі 935 грн. 18 коп. (всього у сумі 200338 грн. 93 коп.).
Позивач заявою від 13.01.09 №4/3, яку він в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України подав до господарського суду Луганської області 14.01.09, уточнив та збільшив розмір позовних вимог та просив стягнути з відповідача борг у сумі 191778 грн. 56 коп. за поставлену продукцію за договором від 19.03.07 №106/4-07, пеню у сумі 12530 грн. 81 коп., інфляційні нарахування у сумі 4986 грн. 25 коп., 3% річних у сумі 1512 грн. 89 коп. (всього у сумі 210808 грн. 51 коп.).
Заявою про уточнення позовних вимог від 11.02.09 №33/3, яка була подана до суду першої інстанції 16.02.09, позивач зменшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача борг у сумі 191778 грн. 56 коп., пеню у сумі 12277 грн. 66 коп., інфляційні нарахування у сумі 4986 грн. 25 коп., 3% річних у сумі 1488 грн. 20 коп. (всього у сумі 210530 грн. 67 коп.).
Господарський суд Луганської області ухвалою від 02.02.09 залучив до участі у справі №4/171 у якості третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору –Відкрите акціонерне товариство „Донцемент”, смт. Новоамвросіївське Донецької області.
Рішенням господарського суду Луганської області від 26.02.09 у даній справі позов, з урахуванням уточнень, задоволений повністю, а саме: з відповідача на користь позивача стягнуто заборгованість за поставлену продукцію у сумі 191778 грн. 56 коп., пеню у сумі 12277 грн. 66 коп., 3% річних у сумі 1488 грн. 20 коп., інфляційні нарахування у сумі 4986 грн. 25 коп., а також витрати по сплаті державного мита у сумі 2105 грн. 31 коп. та на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу у сумі 117 грн. 84 коп. Дане рішення мотивоване наступним:
-положеннями ст.ст. 525, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 43 Господарського процесуального кодексу України;
-позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за поставлену продукцію в сумі 191778 грн. 56 коп. є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, підлягають задоволенню та стягненню з відповідача;
-під час розгляду справи встановлено, що відповідачем сума заборгованості за поставлену продукцію не сплачена, незважаючи на звернення позивачем до відповідача з вимогою про сплату суми заборгованості, у зв’язку з чим, позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних у сумі 1488 грн. 20 коп. за період з 09.10.08 по 13.01.09, інфляційних нарахувань у сумі 4986 грн. 25 коп. за період з 09.10.08 по 30.11.08 (з урахуванням заяви щодо зменшення розміру позовних вимог), нараховані позивачем обґрунтовано, відповідно до вимог п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню та стягненню з відповідача;
-позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені в сумі 12277 грн. 66 коп. за період з 09.10.08 по 13.01.09 (з урахуванням заяви щодо зменшення розміру позовних вимог) нараховані позивачем обґрунтовано, відповідно до умов п.п. 8.2 договору від 19.03.07 №106/4-07, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню та стягненню з відповідача;
-доводи відповідача спростовується нормами діючого законодавства та матеріалами справи.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду Луганської області від 26.02.09 у справі №4/171, відповідач подав до Луганського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу від 25.05.09 б/н, у якій просить скасувати згадане рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач вказує на наступне:
-на його думку, оскаржуване рішення є незаконним, винесеним з порушенням норм процесуального права;
-права позивача порушені не були, а тому подання позову за даною справою є безпідставним;
-несплачена відповідачем частина цементу, на заборгованість по сплаті якої посилається позивач, фактично була відвантажена відповідачу без попередньої згоди останнього. Тому, як зазначає апелянт, у зв’язку з безпідставним відвантаженням товару позивачем, відповідач повинен був прийняти товар на відповідальне зберігання, у зв’язку з чим останній поніс відповідні витрати та ще буде нести витрати, пов’язані з поверненням товару;
-відповідач стверджує, що на момент подання позивачем позову та на даний час ніяких вимог від позивача про повернення відвантаженого цементу в порушення договору від 19.03.07 №106/4-07 він не отримував;
-апелянт стверджує, що ніякої факсограми зі згодою на відвантаження позивачем відповідачу товару останній позивачу не надсилав.
Позивач 23.06.09 подав до Луганського апеляційного господарського суду відзив №20/3 від 19.06.09, в якому висловив непогодження з доводами відповідача, викладеними у його апеляційній скарзі, та просить в її задоволенні відмовити, а оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Публічне акціонерне товариство „ХайдельбергЦемент Україна”, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, надіслало до Луганського апеляційного господарського суду відзив від 30.06.09 б/н на апеляційну скаргу відповідача з клопотанням про заміну третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору –Відкритого акціонерного товариства „Донцемент”, смт. Новоамвросіївське Донецької області, у справі №4/171 на його правонаступника в порядку ст. 25 Господарського процесуального кодексу України.
Із довідки Управління статистики у місті Кривому Розі Дніпропетровської області АБ №013735 від 21.05.09, Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Серії А01 №562090 від 21.05.09, вбачається, що Публічне акціонерне товариство „Хайдельбергцемент Україна” має статус юридичної особи, є платником податків та знаходиться за адресою: вул. Акціонерна, буд. 1, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, 50055.
Із Статуту Публічного акціонерного товариства „Хайдельбергцемент Україна”, затвердженого протоколом загальних зборів акціонерів товариства №29 від 19.05.09, зареєстрованого 21.05.09 державним реєстратором Криворізької міської ради Дніпропетровської області, вбачається, що Публічне акціонерне товариство „Хайдельбергцемент Україна”, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, ідентифікаційний код №00292923, є правонаступником прав та обов’язків Відкритого акціонерного товариства „Донцемент”, смт. Новоамвросіївське Донецької області.
Розглянувши клопотання за відзивом від 30.06.09 б/н Публічного акціонерного товариства „Хайдельбергцемент Україна”, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, від 30.06.09 б/н та додані до нього додаткові матеріали, судова колегія Луганського апеляційного господарського суду задовольняє клопотання товариства та відповідно до ст. 25 Господарського процесуального кодексу України здійснює заміну третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Відкритого акціонерного товариства „Донцемент”, смт. Новоамвросіївське Донецької області, на його правонаступника - Публічне акціонерне товариство „Хайдельбергцемент Україна”, вул. Акціонерна, буд. 1, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, 50055, ідентифікаційний код №00292923.
У згаданому відзиві від 30.06.09 б/н Публічне акціонерне товариство „Хайдельбергцемент Україна”, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, підтримало оскаржуване рішення суду першої інстанції та просить залишити його без змін.
Розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 28.05.09 відповідно до ст. 28 Закону України “Про судоустрій України” для розгляду апеляційної скарги Фізичної особи – підприємця ОСОБА_5, м. Луганськ, від 25.05.09 б/н на рішення господарського суду Луганської області від 26.02.09 у справі №4/171 призначено судову колегію у складі: головуючий суддя –Бойченко К.І., суддя –Єжова С.С., суддя –Журавльова Л.І.
У судових засіданнях 23.06.09 та 14.07.09 за клопотаннями представника позивача відповідно до ч. 7 ст. 811 Господарського процесуального кодексу України здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме: програмно-апаратного комплексу „Діловодство суду”.
Луганський апеляційний господарський суд ухвалою від 23.06.09 залучив до участі у справі №4/171 у якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору –Товариство з обмеженою відповідальністю „Промтехкомплект”, м. Луганськ.
Відповідач не виконав вимоги судової колегії щодо направлення третій особі –Товариству з обмеженою відповідальністю „Промтехкомплект” копії апеляційної скарги.
У судовому засіданні, яке відбулося 14.07.09, представник відповідача пояснив причину ненаправлення копії апеляційної скарги на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю „Промтехкомплект”, а саме –за відсутністю технічної можливості.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача –Товариство з обмеженою відповідальністю „Промтехкомплект”, м. Луганськ, не скористалось своїм правом ознайомитися з матеріалами даної справи в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.
Повноважні представники третіх осіб у судове засідання, яке відбулося 14.07.09, не прибули, хоча усі сторони у даній справі та треті особи були повідомлені Луганським апеляційним господарським судом про час, дату та місце цього судового засідання належним чином, про що свідчать матеріали даної справи.
Судова колегія Луганського апеляційного господарського суду в ухвалі від 23.06.09 звертала увагу сторін та третіх осіб на те, що нез’явлення їх представників у судове засідання, призначене на 14.07.09, не перешкоджатиме розгляду даної справи по суті.
Від учасників судового процесу клопотань про відкладення розгляду даної справи з 14.07.09 на іншу дату не заявлено.
Крім того, 23.06.09 представник відповідача подав до Луганського апеляційного господарського суду клопотання №1 від 23.06.09 з вимогами про призначення у даній справі комплексної судової експертизи документів (факсограми), наданих позивачем в обґрунтування своїх доводів, яка включає в себе технічну експертизу документів та експертизу телекомунікаційних систем та засобів, яке було предметом розгляду у судовому засіданні.
В цьому клопотанні представник відповідача визначив коло питань, які, на йогу думку, слід поставити на вирішення експертів, а саме:
-за допомогою якого технічного устрою отримана дана факсограма? Чи можливо використання даного устрою для отримання факсограм іншим способом, крім шляхом приймання відповідного зображення за телефонною лінією, у тому числі шляхом звичайного копіювання на даному або аналогічному устрої?
-з якого телефонного номеру і коли була прийнята дана факсограма? Чи можливо свавільне перепрограмування устрою, який передавав дану факсограму, таким чином, щоб на факсограмі був нанесений другий телефонний номер, який не належить даному передавальному устрою?
-чи могла бути дана факсограма отримана шляхом зіставлення окремих фрагментів других документів (механічний монтаж) з подальшою передачею аплікації (або її фотокопії) за каналом факсимільного зв’язку? Чи могла бути дана факсограма отримана шляхом сканування інших документів, з подальшим внесенням змін в отримане електронне зображення за допомогою програмних засобів, з подальшим роздрукуванням на принтері та з подальшою передачею отриманої роздруківки за каналом факсимільного зв’язку?
Згідно з ч. 2 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Апеляційний господарський суд не зв’язаний з доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали даної справи, заслухавши пояснення та доводи представників позивача та відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, оцінивши надані сторонами докази у сукупності, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача до задоволення не підлягає, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів даної справи і встановлено господарським судом Луганської області, сторони уклали договір №106/4-07 від 19.03.07 (далі за текстом - договір).
Позивач за договором є постачальником, а відповідач –покупцем.
За умовами п. 1.1 договору позивач зобов’язувався поставити відповідачу продукцію, а відповідач зобов’язувався прийняти і оплатити її за ціною, на умовах та в асортименті, обумовлених у даному договорі і в Специфікаціях, які є невід’ємною його частиною.
Згідно з п. 4.1 договору оплата продукції здійснюється за цінами (з ПДВ), діючими у позивача на момент відвантаження, у відповідності з виставленим рахунком –фактурою.
Умовами п. 4.2 договору сторони встановили порядок оплати продукції –100% передоплати.
Пунктом 6.2 договору сторони передбачили, що відвантаження продукції здійснюється залізничним транспортом у 7-ми денний строк з моменту надходження передплати і письмової заявки відповідача. Письмова заявка передається факсимільним зв’язком або іншим, передбаченим законодавством способом.
Умовами п. 10.2 договору сторони встановили, що договір, доповнення та угоди до нього, які передані з використанням факсимільного зв’язку, мають юридичну силу.
З урахуванням додаткової угоди від 29.12.07 до договору строк дії договору сторони визначили до 31.12.08.
Сторони до договору склали, підписали та скріпили своїми печатками Специфікації: №7-1/3 від 20.06.08, №7-2/9 від 15.08.08, №8/3 від 19.08.08, №7-1/9 від 20.06.08 (т. 1, а.с. 81, 82, 83, 84, відповідно), у яких вказали найменування продукції –цемент, його марку, кількість, ціну. Зазначені Специфікації сторони оформили за допомогою факсимільного зв’язку, що не суперечить умовам п. 10.2 договору.
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
З матеріалів даної справи слідує, що позивач відпустив відповідачу, а останній отримав на підставі договору товар (цемент) за видатковими накладними:
-№РН-631/4 від 27.06.08 на суму 105667 грн. 74 коп.;
-№РН-746/4 від 19.08.08 на суму 60912 грн. 00 коп.;
-№РН-747/4 від 19.08.08 на суму 96866 грн. 34 коп.;
-№РН-755/4 від 22.08.08 на суму 52332 грн. 48 коп. (а.с. 77-80).
Всього за вказаними видатковими накладними відповідач отримав від позивача цемент на загальну суму 315778 грн. 56 коп.
Відповідач отриманий на підставі договору за згаданими накладними товар оплатив частково - на суму 124000 грн. 00 коп.
Позивач стверджує, що відповідач частково не оплатив товар за видатковою накладною №РН-746/4 від 19.08.08 на суму 42579 грн. 74 коп., а також повністю не оплатив, отриманий від позивача товар за видатковою накладною №РН-747/4 від 19.08.08 на суму 96866 грн. 34 коп. і за видатковою накладною №РН-755/4 від 22.08.08 на суму 52332 грн. 48 коп.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Матеріали даної справи свідчать про те, що для отримання за спірними видатковими накладними товару відповідач подав позивачу заявки від 14.08.08 і від 21.08.08 (т. 1, а.с. 134-135).
Доводи відповідача щодо отримання товару, який залишився ним без оплати, на позадоговірних підставах, який він був вимушений прийняти відповідно до приписів п. 22 і п. 47 Статуту залізниць України спростовуються матеріалами даної справи.
Так, як вже зазначено вище, у спірних видаткових накладних є посилання на підстави реалізації товару (цемента), а саме –договір, на підставі якого заявлений позов.
Крім того, за цими видатковими накладними відповідач отримав товар від позивача у дні їх складання (19.08.08 і 22.08.08), у які товар і був прийнятий залізницею для відправлення.
Також, у спірних видаткових накладних маються посилання на конкретні номери залізничних вагонів, в яких товар був завантажений.
Так, у видатковій накладній №РН-746/4 від 19.08.08 вказаний залізничний вагон №97243109, у видатковій накладній №РН-747/4 від 19.08.08 –залізничні вагони №№93525111, 92767157, а у видатковій накладній №РН-755/4 від 22.08.08 –залізничний вагон №97270755.
Матеріалами даної справи доведено (т. 1, а.с. 40-45, а.с. 125-128), що позивач направив відповідачу лист №338/3 від 18.09.08, у якому заявив останньому вимогу сплатити утворений станом на 17.09.08 борг у сумі 199778 грн. 56 коп. за договором, який є підставою позову.
Після 17.09.08 відповідач перерахував позивачу 8000 грн. 00 коп., а саме: 01.10.08 – 5000 грн. 00 коп. і 02.10.08 ще 3000 грн. 00 коп.
За факсимільним зв’язком відповідач направив позивачу лист б/н від 08.10.08 (т. 1, а.с. 129), що не оспорено відповідачем, за змістом якого він зобов’язався погасити утворену станом на 08.10.08 заборгованість у сумі 191778 грн. 56 коп. в строк до 22.12.08, що, як вказано у цьому листі, складає 20000 грн. 00 коп. щотижнево (дані обставини не спростовувались відповідачем під час розгляду справи судом першої інстанції).
Але, як свідчать матеріали даної справи, позивач таку пропозицію відповідача не схвалив, тобто, погодження на такі умови погашення боргу не надав.
Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.
Судова колегія звертає увагу на непослідовність позиції відповідача.
Так, стверджуючи про те, що товар за спірними накладними він не замовляв на підставі договору, відповідач разом з тим, як у відзиві б/н від 03.12.08 на позов (т. 1, а.с. 66), так і в самій апеляційній скарзі, вказує на те, що у 2008 році на його адресу позивачем згідно договору було поставлено цемент у шести вагонах на загальну суму 315778 грн. 56 коп., що зазначає і позивач у позові.
Умовами п. 4.1 договору сторони не визначили строк здійснення відповідачем передплати.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги.
Наявність заявленого до стягнення боргу у сумі 191778 грн. 56 коп., який виник з боку відповідача у зв’язку з неоплатою отриманого за договором товару за видатковими накладними, що оспорюються, підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
З урахуванням приписів ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, дати пред’явлення (22.09.08) позивачем відповідачу вимоги щодо сплати боргу у сумі 199778 грн. 56 коп. у вищезгаданому листі №338/3 від 18.09.08, дати отримання цього листа відповідачем (01.10.08) та часткового його погашення відповідачем 01.10.08 у сумі 5000 грн. 00 коп. та 02.10.08 у сумі 3000 грн. 00 коп. (всього 8000 грн. 00 коп.), позивач заявив до стягнення інфляційні нарахування у сумі 4986 грн. 25 коп., виходячи з розрахунку за період з 09.10.08 по 30.11.08 від простроченого боргу у сумі 191778 грн. 56 коп., а також 3% річних у сумі 1488 грн. 20 коп., виходячи з розрахунку за період з 09.10.08 по 31.12.08 від простроченого боргу у сумі 191778 грн. 56 коп.
Також, з урахуванням вищевказаних обставин справи та згідно з п. 8.2 договору позивач заявив до стягнення пеню у сумі 12277 грн. 66 коп., виходячи з розрахунку за період з 09.10.08 по 13.01.09 від простроченого боргу у сумі 191778 грн. 56 коп.
Таким чином, остаточні позовні вимоги позивача є обґрунтованими, та такими, що підтверджуються матеріалами справи, а відтак, доводи апелянта не заслуговують на увагу.
З урахуванням викладеного, наявності доказів обґрунтованості позову у їх сукупності, судова колегія відхиляє клопотання відповідача №1 від 23.06.09 щодо призначення комплексної судової експертизи документів, наданих позивачем в обґрунтування своїх доводів, яка включає в себе технічну експертизу документів та експертизу телекомунікаційних систем та засобів, за безпідставністю та необґрунтованістю.
За таких обставин, судова колегія Луганського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що позов підлягає задоволенню, а тому оскаржуване рішення господарського суду Луганської області від 26.02.09 у справі №4/171 залишається без змін.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита у розмірі 1052 грн. 65 коп. за подання апеляційної скарги покладаються на заявника скарги (відповідача у справі) –Фізичну особу – підприємця ОСОБА_5, м. Луганськ.
Фізичній особі –підприємцю ОСОБА_5, АДРЕСА_2 (АДРЕСА_3), ідентифікаційний код №НОМЕР_1, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” №7-93 від 21.01.93 слід повернути з Державного бюджету України зайве сплачене при поданні до Луганського апеляційного господарського суду апеляційної скарги державне мито у сумі 11 грн. 12 коп., перераховане за квитанцією №6501851 від 25.05.09, яка знаходиться у матеріалах справи №4/171.
У судовому засіданні за згодою представників позивача та відповідача оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Керуючись ст. ст. 25, 43, 47, 49, ч. 7 ст. 811, ст.ст. 85, 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, -
П О С Т А Н О В И В:
1.Здійснити заміну третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору –Відкритого акціонерного товариства „Донцемент”, смт. Новоамвросіївське Донецької області, на його правонаступника - Публічне акціонерне товариство „ХайдельбергЦемент Україна”, вул. Акціонерна, буд. 1, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, 50055, ідентифікаційний код №00292923.
2.Апеляційну скаргу Фізичної особи –підприємця ОСОБА_5, м. Луганськ, від 25.05.09 б/н на рішення господарського суду Луганської області від 26.02.09 у справі №4/171 залишити без задоволення.
3.Рішення господарського суду Луганської області від 26.02.09 у справі №4/171 залишити без змін.
4.Повернути Фізичній особі –підприємцю ОСОБА_5, АДРЕСА_2 (АДРЕСА_3, ідентифікаційний код №НОМЕР_1, з Державного бюджету України зайве сплачене при поданні до Луганського апеляційного господарського суду апеляційної скарги державне мито у сумі 11 грн. 12 коп., перераховане за квитанцією №6501851 від 25.05.09, яка знаходиться у матеріалах справи №4/171.
Підставою повернення державного мита з Державного бюджету України є дана постанова, засвідчена гербовою печаткою Луганського апеляційного господарського суду.
Відповідно ч. 3, ч. 5 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя К.І. Бойченко
Суддя С.С. Єжова
Суддя Л.І. Журавльова