№ 22ц-1612/2009                                            Головуючий у 1 інстанції -

Категорія - цивільна                                     Чугуївська Т.П.

                                                                        Доповідач - Позігун М.І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 05 червня 2009 року у справі  за позовом ОСОБА_1 до територіальної громади м. Ічні в особі Ічнянської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно, -

                                                    В С Т А Н О В И В:

     В апеляційній скарзі ОСОБА_1  просить скасувати рішення Ічнянського районного суду від 5 червня 2009 року, яким їй відмовлено в задоволенні позову  про визнання права власності  за набувальною давністю на 7/26 частин будинку АДРЕСА_1 та ухвалити нове рішення про задоволення її позовних вимог в повному обсязі.

    Незаконність рішення суду апелянт обґрунтовує невідповідністю висновків суду  про відсутність підстав для задоволення позову фактичним обставинам справи, згідно яких  вона  з 1991 року після смерті  попереднього власника частини будинку  відкрито, безперервно володіє нерухомим майном,  та неправильним  застосуванням судом норм матеріального права, оскільки суд не застосував п 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України. Крім того, суд вийшов за межі позовних вимог, зазначивши в рішенні суду про  необхідність визнання спадщини відумерлою за заявою Ічнянської міської ради.

    Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд приходить до слідуючого висновку.

     Судом встановлено,  що ІНФОРМАЦІЯ_1  в  віці 100 років помер ОСОБА_2, який  згідно свідоцтва про право особистої власності на будинковолодіння № 2621 від 2 березня 1966 року був власником 7/26 частини будинку АДРЕСА_1 та якою користується позивачка.

    Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд виходив із відсутності достатніх правових підстав для  визнання  права власності за позивачкою на спірну частину будинковолодіння за набувальною давністю.

        Даний висновок суду ґрунтується на матеріалах справи і відповідає вимогам закону.

Так, відповідно до ст.. 344 ЦК України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років набуває право власності на це майно. Тобто, виходячи зі змісту зазначеної статті набувальна давність поширюється на випадки фактичного, безтитульного (незаконного) володіння чужим майном, а володіння повинно бути добросовісним, тобто якщо володілець не знав і не міг знати про те, що він володіє чужою річчю.

        Проте, виходячи з обставин справи, що було встановлено судом і не оспорювалося сторонами, позивачка знала  і знає  про те, що вона володіє чужим нерухомим майном, перехід права власності на яке, підлягало в порядку спадкування до спадкоємців.     

        За таких обставин, зазначення в мотивувальні частині рішення про можливість визнання судом спадщини      відумерлою за  заявою органу місцевого самоврядування   без прийняття рішення не є виходом суду за межі заявлених позовних вимог і даний висновок не  призвів до неправильного вирішення справи.

        Крім того, відповідно до ст.. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють  відносини, які виникли з дня набрання ним чинності, а інститут набувальної давності  виник в зв'язку з набранням з 1 січня 2004 року чинності ЦК України в редакції 2003 року.

          Проте, відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень

      правила ст.. 344 ЦК України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом.

        Таким чином, законодавець  щодо положень ст.. 344 ЦК України про набувальну давність  надав зворотної сили, але обмежив термін зворотньої сили трьома роками,  в зв'язку з чим  суд обґрунтовано прийшов до висновку про можливість визнання права власності за набувальною давністю  за наявності правових підстав лише  після 1 січня 2011 року.

        За викладених обставин  доводи апеляційної скарги щодо  необхідності зарахування всього строку володіння, а не в межах  трирічного строку до набуття чинності ЦК України в редакції 2003 року ґрунтуються на невірному тлумаченні  норми матеріального права щодо дії закону в часі, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для скасування вірного по суті  рішення місцевого суду.

Керуючись ст.ст.  303,   307, 308,  314, 315, 317, 319 ЦПК України,    суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 05 червня 2009 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.

 Головуючий:                                          Судді: