У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
29.07.09 Справа №16/24-пд-09
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Кагітіна Л.П. судді Кагітіна Л.П. , Шевченко Т. М. , Яценко О.М.
при секретарі: Акімовій Т.М.,
за участю представників:
позивача: ОСОБА_1 – довіреність № б/н від 12.01.2009 року;
відповідача: ОСОБА_2 – довіреність, серія: ВМА № 835250 від 16.02.2009 року;
третьої особи: ОСОБА_3 – паспорт серія НОМЕР_1 від 26.02.1996 року;
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_4, м. Херсон на рішення господарського суду Херсонської області від 21.05.2009 року у справі № 16/24-ПД-09
за позовом: Приватного підприємця ОСОБА_5 (73000, АДРЕСА_1)
до відповідача: Приватного підприємця ОСОБА_4 (73000, АДРЕСА_3)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Приватний підприємець ОСОБА_3 (73000, АДРЕСА_2)
про розірвання договору та стягнення 21722,36 грн.
Приватний підприємець ОСОБА_5 звернулася до господарського суду Херсонської області з позовом про розірвання договору № ПР-98 від 26.08.2008 року укладений між Приватним підприємцем ОСОБА_5 та Приватним підприємцем ОСОБА_4, та стягнення з Приватного підприємця ОСОБА_4 на користь Приватного підприємця ОСОБА_5 суми в розмірі 21722,36 грн., яка складається з 17940 грн. суми основного боргу, 3000 грн. за надання юридичних послуг та 782,36 грн. інфляції за прострочення виконання зобов’язання.
Рішенням господарського суду Херсонської області від 21.05.2009 року у справі №16/24-ПД-09 (суддя Немченко Л.М.) позовні вимоги в частині розірвання договору та стягнення збитків задоволено. В задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат відмовлено. Стягнуто з приватного підприємця ОСОБА_4 на користь приватного підприємця ОСОБА_5 суму збитків у розмірі 17940 грн. 00 коп. та витрати пов’язані зі сплатою державного мита у розмірі 179 грн.40 коп., 3000 грн. адвокатських послуг та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення. Розірвано договір № ПР-98 від 26.08.2008 року, укладений між приватними підприємцями ОСОБА_5 та ОСОБА_4.
Рішення суду мотивовано тим, що в результаті невиконання своїх договірних зобов’язань, що витікають із договору № ПР-98 відповідачем істотно порушено умови договору. В результаті невиконання відповідачем своїх договірних зобов’язань за договором № ПР-98 позивач отримав збитки, які складаються із суми грошових коштів, перерахованих ним на рахунок відповідача в якості передоплати.
Приватний підприємець ОСОБА_4 не погодилася з рішенням господарського суду Херсонської області від 21.05.2009 року у справі № 16/24-ПД-09 та звернувся до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Херсонської області від 21.05.2009 року у справі № 16/24-ПД-09 повністю і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову Приватному підприємцю ОСОБА_5. Вважає, що рішення господарського суду в частині задоволення вимог про розірвання договору № ПР-98 від 26.08.2008 року суперечить ст.188 Господарського кодексу України, якою регламентовано порядок зміни і розірвання господарських договорів, і ст. 11 Господарського процесуального кодексу України про досудове врегулювання спорів, що виникають у разі зміни і розірвання господарських договорів. Посилається на те, що оскаржуване судове рішення постановлене за відсутності доказів попереднього надіслання позивачем відповідної пропозиції відповідачу. Зазначає, що визнавши договір № ПР-98 від 26.08.2008 року частково договором купівлі-продажу і частково договором підряду, господарський суд Херсонської області необґрунтовано застосував до відносин сторін ст. 651 Цивільного кодексу України, згідно якої договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Вказує на те, що судом безпідставно не взято до уваги надані докази отримання Приватним підприємцем ОСОБА_5 програмного комплексу «В52», зокрема, видаткову накладну № 244 від 29.08.2008 року, яку позивач, отримавши комплекс, безпідставно відмовилась підписати; довідку власника авторських прав на програмний комплекс «В-52» про реєстрацію 29.08.2008 року ключів доступу (ліцензії) на позивача - ОСОБА_5; акт прийому виконаних робіт з встановлення програмного комплексу «В52» на комп’ютерному обладнанні, яке належить Приватному підприємцю ОСОБА_5 Вважає, що усне (зважаючи на відмову від підписання видаткової накладної) повідомлення Приватного підприємця ОСОБА_5 про готовність відповідним чином ідентифікованого програмного комплексу «В52» до передання їй, є належним доказом виконання зобов’язань відповідача щодо поставки цього комплексу. Вказує, що положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу, які згідно частини 5 ст. 265 Господарського кодексу України повинні застосовуватись до відносин за договором поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, і на які посилається господарський суд Херсонської області у своєму рішенні, не передбачають можливості розірвання договору купівлі-продажу з причини невиконання продавцем обов’язку передати товар покупцеві, про що стверджує позивач. Зазначає, що господарський суд Херсонської області довільно трактуючи пункт 2.1 договору № ПР-98 від 26.08.2008 року щодо вартості ліцензії (дозволу), яка надає право використання та впровадження комплексу, визнав впровадження програмного комплексу ще одним предметом договору, внаслідок чого дійшов висновку, що зазначений договір в цій частині є договором підряду, відносини за яким регулюються положеннями глави 61 Цивільного кодексу України. Посилається на те, що господарський суд не звернув уваги на те, що у тексті договору, погодженому сторонами відсутні умови щодо обсягу робіт, що підлягають виконанню, строків введення в дію програмного комплексу, порядку надання замовником підряднику обладнаних комп’ютерами робочих місць, на яких виконавець повинен впровадити програмний комплекс, порядку і строків виконання цих робіт, порядку їх прийому замовником, їх вартості, порядку і строків здійснення розрахунків тощо, тобто усіх істотних умов договору підряду, за відсутності яких згідно ч. 8 ст. 181 Господарського кодексу України договір підряду вважається неукладеним. Вказує, що при укладенні договору № ПР-98 від 26.08.2008 року за відсутності комп’ютерів сторони не мали можливості укласти договір про впровадження на них програмного комплексу. Вважає, що позивачем не було доведено склад збитків.
Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 26.06.2009 року у справі № 16/24-ПД-09 прийнято апеляційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_4, м. Херсон на рішення господарського суду Херсонської області від 21.05.2009 року у справі № 16/24-ПД-09 до розгляду та призначено в засіданні на 15.07.2009 року.
13.07.2009 року на адресу Запорізького апеляційного господарського суду від позивача у справі надійшла телеграма про перенесення апеляційного розгляду справи, у зв’язку із хворобою Приватного підприємця ОСОБА_5.
Також, 13.07.2009 року від заявника апеляційної скарги надійшло клопотання про відкладення апеляційного розгляду цієї справи, у зв’язку із хворобою уповноваженого представника.
Колегією суддів вказані клопотання позивача та відповідача задоволені.
Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 1435 від 15.07.2009 року справу № 16/24-ПД-09 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий: Кагітіна Л.П. (доповідач), судді: Шевченко Т.М., Яценко О.М., якою апеляційна скарга прийнята до розгляду.
В судове засідання 15.07.2009 року представники сторін не з’явилися.
Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, вивчивши матеріали справи та враховуючи неявку представників сторін та задоволення клопотання позивача та відповідача, колегія суддів відклала розгляд апеляційної скарги до 29.07.2009 року до 11год.30хвил.
В судовому засіданні 29.07.2009 року представник відповідача підтримав доводи, викладені у апеляційній скарзі.
Представник позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги.
Приватний підприємець ОСОБА_3 пояснив, що встановлював на комп’ютерах позивача програмне забезпечення.
За заявою присутніх представників сторін, апеляційний розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів запису судового процесу.
По закінченні судового засідання, за згодою представників сторін, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Відповідно до ст.99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.
Згідно ст.101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Заслухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, Запорізький апеляційний господарський суд
ВСТАНОВИВ:
26.08.2008 року між Приватним підприємцем ОСОБА_5 (ліцензіатом) та Приватним підприємцем ОСОБА_4 (ліцензіар) був укладений договір № ПР-98.
Відповідно до п. 1.2 договору, в порядку та на умовах, визначених цим договором, ліцензіар, будучи власником майнових прав інтелектуальної власності на комплекс, який є предметом даного договору, надає ліцензіатові ліцензію (дозвіл) на комерційне використання комплексу, а ліцензіат, в порядку та у розмірах, визначених в цьому договорі, виплачує ліцензіарові плату за використання комплексу.
Згідно п. 1.3 договору, ціна договору складає 17940грн.00коп. згідно переліку та кількістю компонентів: В52@Магазин: В52Front-Offise – 4 (кількість робочих місць) та В52Back-Offise (2 робочих місця).
Пунктом 2.1 договору встановлено, що вартість ліцензії на право використання комплексу та впровадження його на технічній базі ліцензіата згідно п. 1.3 становить 17940грн.00коп.
Відповідно до п. 3.1 договору, оплата за цим договором згідно п. 1.1, 2.1 здійснюється ліцензіатом шляхом попередньої 100% оплати.
Згідно п. 4.1 договору, ліцензіар зобов’язується: передати ліцензіату програмне забезпечення на СD, а також експлуатаційну документацію у кількості та комплектності зазначених у п. 1.3 не пізніше п’яти днів після проведення попередньої оплати ліцензіатом. Одночасно, або протягом трьох днів після встановлення комплексу, провести курс навчання на території підприємства ліцензіата його працівників.
Пунктом 4.2 передбачено, що ліцензіат зобов’язується забезпечити місце для проведення занять. Оформити перепустку представникам виконавця та забезпечити їхній прохід на територію підприємства замовника на період проведення навчання. Оплатити ліцензіару плату за право використання комп’ютерної програми, в порядку і розмірах, визначених цим договором.
У випадку порушення зобов’язання, що виникає з цього договору, сторона несе відповідальність, визначену цим договором та (або) чинним в Україні законодавством (п. 6.1 договору).
Пунктом 9.1 договору передбачено, що договір не може бути розірваним в односторонньому порядку.
Термін дії договору – 12 календарних місяців.
Розірвання договору № ПР-98 від 26.08.2008 року, укладеного між Приватним підприємцем ОСОБА_5 та Приватним підприємцем ОСОБА_4, та стягнення з Приватного підприємця ОСОБА_4 на користь Приватного підприємця ОСОБА_5 17940 грн., 782,36 грн. інфляції за прострочення виконання зобов’язання та судових витрат було предметом судового позову у цій справі.
Колегія суддів вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, з урахуванням наступного:
Згідно ч.2 ст. 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Як встановлено колегією суддів, позивачем були виконані умови договору щодо здійснення передоплати в сумі 17940грн., що підтверджується платіжним дорученням №77 від 26.08.2008 року.
Відповідач, в свою чергу, істотні умови договору не виконав.
Так, відповідачем не було надано доказів передачі позивачу ліцензії (дозволу) на комерційне використання комплексу, згідно переліку та кількістю компонентів: В52@Магазин: В52Front-Offise – 4 (кількість робочих місць) та В52Back-Offise (2 робочих місця). Не надано доказів передачі ліцензіату програмного забезпечення на СD, а також експлуатаційної документації у кількості та комплектності зазначених у п. 1.3 договору. Не доведено і проведення курсу навчання на території підприємства ліцензіата його працівників.
Згідно ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.
Статтями 33 та 34 вказаного кодексу передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування
Відповідачем не доведено належними доказами виконання істотних умов договору.
Пояснення третьої особи та підтвердження сторін факту здійснення якихось робіт третьою особою на комп’ютерах позивача; не підписана з боку позивача товарна накладна; договір та акт виконаних робіт, підписаний між відповідачем та третьою особою; торговий звіт та інформаційна довідка власника майнових та інтелектуальних прав на програмний комплекс В52 - не є підтвердженням виконання відповідачем істотних умов договору щодо передачі позивачу ліцензії (дозволу) на комерційне використання комплексу, (програмного забезпечення на СD, а також експлуатаційної документації у кількості та комплектності зазначених у п. 1.3 договору та проведення курсу навчання на території підприємства ліцензіата його працівників).
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає правомірними вимоги позивача щодо розірвання договору № ПР-98 від 26.08.2008 року, укладеного між Приватним підприємцем ОСОБА_5 та Приватним підприємцем ОСОБА_4.
Частиною 5 ст. 653 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.
Колегія суддів також вважає правомірними вимоги позивача щодо стягнення з відповідача збитків у розмірі 17940грн., завданих розірванням договору, у зв'язку з істотним порушенням умов договору відповідачем.
Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Позивачем належними доказами доведено наявність всіх складових збитків, а саме: істотне порушення відповідачем господарського зобов’язання, причинний зв’язок між істотним порушенням відповідачем умов договору і завданими позивачу збитками, а також доведено розмір цих збитків та вину відповідача у завданні цих збитків.
Відповідачем, в свою чергу, не доведено факту відсутності з його боку вини у завданні збитків позивачу.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновками господарського суду першої інстанції щодо задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача збитків у розмірі 17940грн., завданих розірванням договору, у зв'язку з істотним порушенням умов договору відповідачем.
В частині стягнення з відповідача на користь позивача 782грн.36коп. інфляційних витрат на підставі ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України відмовляється, оскільки вказаною статтею передбачена відповідальність боржника за прострочення виконання саме грошового зобов’язання, а в даному випадку, за умовами договору, відповідач перед позивачем не мав грошового зобов’язання.
Враховуючи підтвердження позивачем належними доказами витрат щодо наданих юридичних послуг у сумі 3000грн.00коп. та задоволення позовних вимог щодо розірвання договору та стягнення збитків, колегія суддів вважає також правомірними вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3000грн. витрат на юридичні послуги.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що господарським судом першої інстанції з’ясовані всі обставини справи, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, рішення суду по цій справі прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Доводи заявника, викладені у апеляційній скарзі, необґрунтовані та безпідставні.
Посилання відповідача на порушення судом при прийнятті рішення ст. 188 Господарського кодексу України та ст. 11 Господарського процесуального кодексу України, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки ч.2 ст. 651 Цивільного кодексу України, на підставі якої заявлено позов, не передбачає досудового регулювання спору. До того ж, в даному випадку, позивачем було реалізоване конституційне право на звернення до суду.
Апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за позовом (179грн.40коп. державного мита, 3000грн.00коп. витрат на юридичні послуги, 118грн.00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) та апеляційною скаргою (132грн.20коп.) відносяться на відповідача.
Однак, як встановлено колегією суддів в судовому засіданні, у резолютивній частині цього рішення, господарським судом першої інстанції допущено описку, а саме: замість слів «Наталіною Ольгою Анатоліївною» помилково вказано «Зайцевою Ольгою Анатоліївною».
На підставі ст.89 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе виправити зазначену описку, виклавши п. 4 резолютивної частини рішення в наступній редакції: «Розірвати договір № ПР-98 від 26.08.2008 року, укладений між Приватним підприємцем ОСОБА_5 та Приватним підприємцем ОСОБА_4.»
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 89, 99, 101, п.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_4, м. Херсон залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Херсонської області від 21.05.2009 року у справі №16/24-ПД-09 залишити без змін.
Виправити описку, виклавши п. 4 резолютивної частини рішення господарського суду Херсонської області від 21.05.2009 року у справі № 16/24-ПД-09 в наступній редакції: «Розірвати договір № ПР-98 від 26.08.2008 року, укладений між Приватним підприємцем ОСОБА_5 та Приватним підприємцем ОСОБА_4.»
Головуючий суддя Кагітіна Л.П.
судді Кагітіна Л.П.
Шевченко Т. М. Яценко О.М.