У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
21.07.09 Справа №7/62-09
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
, Шевченко Т. М.
при секретарі: Савченко Ю.В.,
за участю представників:
позивача: Педорич С.І. – довіреність № 151/16 від 16.01.2009 року;
Ніколаєнко О.А. – довіреність № 2770/16 року від 20.07.2009 року;
Савенко О.О. - довіреність № 2771/16 року від 20.07.2009 року;
відповідач: Волков А.С. – довіреність № 180 від 15.06.2009 року;
Смолієнко В.М. – довіреність № 07 від 12.01.2009 року
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонес», м. Херсон на рішення господарського суду Херсонської області від 27.04.2009 року у справі № 7/62-09
за позовом: Закритого акціонерного товариства «Запорізький оліяжиркомбінат» (69014, м. Запоріжжя, вул. Харчова, 3)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонес» (73000, м. Херсон, вул. Червоностудентська, 36-В; 73000, м. Херсон, вул. Порт-Єлеватор, 5, юридичний відділ)
про стягнення 18881895,98 грн.,
Закрите акціонерне товариство «Запорізький оліяжиркомбінат» звернулося до господарського суду Херсонської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонес» 18881895,98 грн. збитків, завданих внаслідок пошкодження якісних показників олії соняшникової нерафінованої в кількості 5998,250 тн. в процесі її зберігання в ємностях на території відповідача на умовах укладеного між сторонами договору № 4-ХР/211 від 25.03.2008 року.
Рішенням господарського суду Херсонської області від 27.04.2009 року у справі № 7/62-09 (суддя Задорожна Н.О.) позов задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача 18881895грн.98коп. збитків, 25500грн. державного мита та 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення суду мотивовано тим, що позивачем доведено належними доказами завдання відповідачем збитків у заявленій сумі. Відповідач, як професійний зберігач, не довів, що ним було забезпечено умови зберігання, які виключають можливість пошкодження вантажу.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Херсонес» не погодилося із рішенням господарського суду першої інстанції по цій справі та звернулося до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Херсонської області від 27.04.2009 року у справі № 7/62-09 скасувати, в задоволенні позовних вимог відмовити. Вважає, що оскаржуване рішення винесено незаконно, з порушенням норм матеріального та процесуального права. Посилається на те, що господарським судом першої інстанції не враховано, що відвантаження вантажу з терміналу Товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонес» проводилось за такими ж якісними показниками за якими був прийнятий вантаж на зберігання, тобто ДСТУ 4492:2005, та які вказані в договорі № 4-ХР/211 від 25.03.2008 року. На думку відповідача, висновки позивача про те, що відповідач допустив пошкодження вантажу, прийнятого на зберігання є недоведеними. Вважає, що господарським судом першої інстанції неправильно застосовано ст.950 Цивільного кодексу України. Зазначає, що господарським судом першої інстанції не було взято до уваги, що відповідачем було вжито всіх заходів щодо належного виконання зобов’язання за договором, а саме: пошук клієнтів для реалізації вантажу та пошук компромісів для вирішення питання по суті, помилкове застосування фізико-хімічних термінів, невірне застосування норм чинного законодавства.
Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 02.06.2009 року у справі № 7/62-09 прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонес», м. Херсон на рішення господарського суду Херсонської області від 27.04.2009 року у справі № 7/62-09 до розгляду та призначено в судовому засіданні на 25.06.2009 року на 15год.00хвил.
16.06.2009 року від Закритого акціонерного товариства «Запорізький оліяжиркомбінат» надійшла заява про забезпечення позову. У заяві позивач вказав, що згідно витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна відповідно до запису № 8 зареєстрований 09.10.2007 року за №5805595 відповідач надав в заставу Херсонській ОД «Райффайзен Банк Аваль» рухоме майно за розміром основного зобов’язання на суму 11500000 доларів США, термін дії обтяження рухомого майна за основним зобов’язанням до 09.10.2012 року. Вважає, що виконання рішення господарського суду по цій справі буде неможливим, якщо відповідна сума не буде накопичена на рахунках відповідача у банках та/або майно відповідача буде відчужено. У відповідності до ст.ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України, позивач просить накласти арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонес» в сумі 18881895грн.98коп. на рахунку 260070002509980 ВАТ ТФБ «Контракт» м. Київ МФО 322465 та накласти арешт на майно Товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонес» в сумі 18881895грн.98коп. до розгляду справи в апеляційному порядку.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Херсонес» у доповненні до апеляційної скарги зазначає, що позивачем не доведено факт правопорушення та причинний зв'язок між порушенням зобов’язання та збитками. Посилається на те, що твердження суду, що сам факт наявності мінеральної домішки в олії унеможливив її подальше використання за первісним призначенням, є безпідставним та спростовується матеріалами справи. Вважає, що факт наявності мінеральних домішок як мінімум у двох партіях соняшникової олії, які належать позивачу та зберіглись на різних терміналах, є непрямим свідченням того, що мінеральні домішки могли утворитись саме під час виробництва або перевезення соняшникової олії, а не під час зберігання.
Закрите акціонерне товариство «Запорізький оліяжиркомбінат» у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити рішення господарського суду Херсонської області від 27.04.2009 року у справі № 7/62-09 без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення. Погоджується із висновком господарського суду першої інстанції, що в момент, коли вантаж знаходився на зберіганні у відповідача, в олії соняшниковій було виявлено мінеральні домішки. Вважає, що відповідач пошкодив переданий на зберігання вантаж та не вжив всіх належних заходів щодо належного виконання зобов’язання, а також не довів відсутності своєї вини і те, що належне виконання виявилось неможливим. Посилається на те, що суд першої інстанції вірно визначив поняття «мінеральних домішок» порівнюючи його з поняттям присутності «неорганічних кислот». Вказує, що виникнення домішок мінерального походження в процесі виробництва та транспортування виключено, позивач передав відповідачу якісну олію соняшникову відповідно до умов ДСТУ 4492:2005 за актами приймання-передачі, які зазначені в сертифікатах якості. Зазначає, що відповідач не надав жодного доказу щодо неможливості проведення аналізу в той період на території України на визначення мінеральних домішок в рослинній олії.
Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 1348 від 25.06.2009 року справу № 7/62-09 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий: Кагітіна Л.П. (доповідач), судді: Хуторной В.М., Яценко О.М., якою апеляційна скарга прийнята до розгляду.
В судовому засіданні 25.06.2009 року представники відповідача підтримали доводи, викладені у апеляційній скарзі та доповненні до апеляційної скарги.
Представники позивача підтримали заперечення на апеляційну скаргу та наполягали на задоволенні заяви про забезпечення позову.
Представники відповідача заперечили проти задоволення заяви позивача про забезпечення позову. Вказали, що рухоме майно товариства знаходиться у заставі. Заперечили проти накладення арешту на нерухоме майно. Підтвердили наявність рахунку 260070002509980 ВАТ ТФБ «Контракт» м. Київ МФО 322465.
На підставі ст.ст.66,67 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи, що спір є немайновим, беручи до уваги розумність, обґрунтованість і адекватність вимог; забезпечення збалансованості інтересів сторін; колегія суддів задовольнила заяву про забезпечення позову частково, забезпечивши позов шляхом накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонес» (73000, м. Херсон, вул. Красностудентська 36-В, код ЄДРПОУ 14113558) в сумі 18881895грн.98коп. на рахунку 260070002509980 ВАТ ТФБ «Контракт» м. Київ МФО 322465.
Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 25.06.2009 року заяву позивача про забезпечення позову задоволено частково, накладено арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонес» (73000, м. Херсон, вул. Красностудентська 36-В, код ЄДРПОУ 14113558) в сумі 18881895грн.98коп. на рахунку 260070002509980 ВАТ ТФБ «Контракт» м. Київ МФО 322465 та відкладено апеляційний розгляд справи до 21.07.2009 року до 16год.00хвил., про що присутні представники сторін були повідомлені в судовому засіданні.
17.07.2009 року до Запорізького апеляційного господарського суду від заявника апеляційної скарги надійшли додаткові пояснення до апеляційної скарги, в яких відповідач вказує на те, що рішенням господарського суду помилково встановлено факт передачі позивачем на зберігання відповідачу соняшникової олії без домішок мінерального походження. Посилається на те, що суд першої інстанції залишив поза увагою той факт, що соняшникова олія, яка була передана на зберігання відповідачу, згідно ДСТУ 4492:2005, не призначена для безпосереднього вживання в їжу. На думку заявника, судом безпідставно залишені поза увагою посилання відповідача на зміст сертифікатів відповідності, виданих ДП «Херсонстандартметрологія» та сертифікатів якості, виданих лабораторією Товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонес», з яких вбачається, що олія відповідає ДСТУ 4492:2005. Вважає, що судом безпідставно проігноровано та не встановлено момент набрання чинності рішенням Європейської комісії, згідно з яким було запроваджено обов’язкову перевірку соняшникової олії, що імпортується до країн-учасниць ЄС на предмет наявності у ній мінеральних олій. Враховуючи, що національний стандарт України ДСТУ 4492:2005 «Олія соняшникова. Технічні умови» не передбачає перевірки соняшникової олії на предмет наявності чи відсутності у ній домішок мінеральних олій, а також час набуття Рішенням №2008/433/СЕ законної сили, вважає, що висновки господарського суду про обов’язок відповідача перевірити прийняту на зберігання олію на наявність домішок є безпідставними та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України. На думку заявника, суд першої інстанції неповністю з’ясував обставини, що мають значення для справи, залишивши поза увагою зміст національного стандарту України ДСТУ 4492:2005, не надавши юридичної оцінки сертифікатам відповідності, виданим ДП «Херсонстандартметрологія». Вважає, що висновки суду про те, що домішки мінеральних олій з’явилися в соняшниковій олії саме під час її зберігання в ємностях відповідача спростовуються матеріалами справи, що свідчить про невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи.
У поясненнях до відзиву на апеляційну скаргу, Закрите акціонерне товариство «Запорізький оліяжиркомбінат» посилається на те, що з урахуванням наданих доказів в першій інстанції господарський суд Херсонської області обґрунтовано та правомірно виніс рішення, а листи «УкрНДІОЖ УААН» додатково надані заявником не є належними доказами та прямо суперечать належним доказам (відповідям на запити) наданими позивачу тим же УкрНДІОЖ УААН. Вказує, що згідно листів УНДІ олій та жирів УААН, наданих позивачем, дійсно в період надання олії соняшникової нерафінованої на зберігання та подальшу перевалку аналізів на містимість мінеральних олій в Україні не існувало, однак в ДСТУ прямо передбачено вимоги щодо безпеки продукції – є визначення жирно кислотного складу олії. Посилається на те, що судом вірно встановлено щодо запровадження обов’язкової перевірки соняшникової олії, що імпортується до країн-учасниць ЄС на предмет наявності мінеральних олій. Зазначає, що заявник подавши відповіді на запити до апеляційного господарського суду не зазначив жодної причини та не обґрунтував неможливість їх подання до суду першої інстанції та не надав доказів обґрунтування неможливості їх подання. Вказує, що як зазначено в листах УкрНДІОЖУААН наданих Закритим акціонерним товариством «Запорізький оліяжиркомбінат» в першій інстанції, олія соняшникова в якій виявлена наявність мінеральних олій не може відповідати ДСТУ 4492:2005, виходячи зі сфери застосування, а виявити наявність мінеральних олій можливо проведенням методу контролювання олії соняшникової згідно п. 11.21 визначення жирно кислотного складу. Посилається на лист УкрНДІОЖ № 11/82 від 26.01.2009 року на запит № 16 від 23.01.2009 року, в якому зазначено, серед жирних кислот олії соняшникової, наведених у додатку в ДСТУ 4492:2005 «Олія соняшникова. Технічні умови.», немає неорганічних кислот (умовне позначення С10-С56).
Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 1460 від 21.07.2009 року справу № 7/62-09 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий: Кагітіна Л.П. (доповідач), судді: Шевченко Т.М., Яценко О.М., якою апеляційна скарга прийнята до розгляду.
21.07.2009 року від позивача у справі надійшла заява про витребування документів, в якій позивач просив витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфред С. Топфер Інтернешенел Україна» документи щодо укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «Херсонес» договору на транспортно-експедиційне обслуговування.
Колегією суддів клопотання позивача не задоволено, оскільки документи, які позивач просить витребувати не стосуються даного предмету спору.
В судовому засіданні 21.07.2009 року представники сторін підтримали свої доводи та заперечення.
За заявою присутніх представників сторін, апеляційний розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів запису судового процесу.
По закінченні судового засідання, за згодою представників сторін, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Відповідно до ст.99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.
Згідно ст.101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Заслухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, Запорізький апеляційний господарський суд
ВСТАНОВИВ:
25.03.2008р. між Закритим акціонерним товариством «Запорізький оліяжиркомбінат» (замовником) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Херсонес» (виконавцем) було укладено договір № 4-ХР/211.
Згідно умов вказаного договору, виконавець за дорученням замовника зобов’язався виконати комплекс робіт та послуг, пов’язаних із зберіганням та транспортно-експедиційним обслуговуванням вантажу - олії соняшникової сирої нерафінованої ДСТУ 4492:2005 українського походження в кількості 5998,25тн.
Товар відвантажувався до олійного терміналу Херсонського морського торгівельного порту для подальшого відправлення на експорт на умовах поставки FOB (згідно правил «ІНКОТЕРМС 2000») в період дії договору.
Олія підлягала подальшому відвантаженню на експорт компанії - нерезиденту «Трейд Поинт Агро Лимитед» (Нікосія, Кіпр) на умовах FOB з терміналу Херсонського морського торговельного порту на підставі зовнішньоекономічного контракту № SP-1 від 02.10.2007 року, укладеного позивачем з нерезидентом.
Згідно квитанцій про приймання вантажу, олія соняшникова нерафінована невиморожена першого ґатунку відвантажувалася до терміналу відповідача залізничним транспортом в цистернах.
Згідно посвідчення про якість, виданого лабораторією, акредитованою в державній Системі Сертифікації УкрСЕПРО Національним Агентством з акредитації, атестат акредитації № UA 6.001.Т.351 від 04.09.2002р. (сертифікат відповідності №UAІ.032.ХО47130-06, термін дії з 25.12.2006р. до 08.06.2010р.) відвантажена олія відповідає вимогам і нормам, встановленим ДСТУ 4492:2005.
Згідно актів приймання-передачі до договору, позивач здав, а відповідач прийняв на зберігання в ємності терміналу Товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонес» олію соняшникову нерафіновану невиморожену першого ґатунку, якість якої відповідає ДСТУ 4492:2005.
За даними замовника на зберігання до терміналу виконавцю передано олію в кількості 5998,25тн, за даними виконавця прийнято 6001,85тн.
Щодо кількості прийнятої на зберігання олії спору між сторонами не існує.
Відповідно до п. 1.5 договору, заставна вартість зданої на зберігання олії складає 9200грн. за одну тонну з врахуванням податку на додану вартість.
Внаслідок з’явлення у засобах масової інформації публікацій у травні 2008р. щодо того, що в країнах - членах Європейського Союзу відкликано з роздрібного продажу олію соняшникову походженням з України внаслідок виявлення в ній домішок мінерального походження, позивач звернувся до відповідача з листом за вих.ном.1840/16 від 12.05.2008 року, в якому просив надати доступ до ємності № 3 для відбору проб та здійснення аналізу на наявність в олії зазначених домішок перед відправленням її на експорт покупцю - нерезиденту.
Відбір зразків олії здійснювався з ємності № 3 терміналу Товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонес»у пластикові пляшки, які було опломбовано і направлено до хімічної лабораторії «Dr. А. Verwey» (м. Роттердам, Нідерланди), результати хімічних аналізів якої визнаються державними органами країн - членів ЄС та Єврокомісією.
За наслідками проведених аналізів позивача повідомлено про наявність у відібраних зразках домішок мінерального масла (с10-с56) 6300мг/кг, що підтверджується сертифікатом про аналізи хімічної лабораторії «Dr. А. Verwey» № VRW- 134170/542817 від 02.06.2008 року.
Після підтвердження наявності у відібраних з ємності № 3 зразках олії домішок мінерального походження, з метою проведення аналізу Київським науково-дослідним центром випробувань продукції, представником позивача і представником відділу гігієни харчування міської централізованої санітарно епідеміологічної станції відібрано зразки олії з ємності № 2 (розмір партії 1300тн) та ємності № 3 (розмір партії 4370тн), що знаходяться у терміналі Товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонес».
За наслідками проведених випробувань у відображених зразках було встановлено наявність домішок мінерального походження: в ємності № 2 (партія товару 1300 тн) 573 мг/кг; в ємності № 3 (партія товару 4370тн) 2160мг/кг, що підтверджується наданими у справу протоколами випробувань № 6938/08-х та № 6939/08-х.
На звернення нерезидента про готовність до відвантаження олії на умовах, передбачених укладеним контрактом, позивач повідомив про виявлення в олії домішок мінерального походження, в зв’язку з чим її відвантаження на умовах FOB не відбудеться.
В зв’язку з невиконанням позивачем умов контракту № SP-1 від 02.10.2007 року фірма «TRADE POINT AGRO LIMITED», пред’явила Закритому акціонерному товариству «Запорізький оліяжиркомбінат» претензію, в якій вимагала сплати пені за непоставку товару, яка складає 20% від загальної вартості товару, або 1907443,5 дол. США, виходячи з розрахунку загальної кількості товару, що підлягав поставці (5998,250тн) та вартості однієї тонни олії (1590 дол. США).
На підставі договорів поставки № 501 від 04.07.2008р., укладених позивачем з ТОВ «Оптімус»; № 456 від 28.07.2008р. та № 472 від 31.07.2008р., укладеними з ПП «Олія торг»; № 158/231 від 26.03.2008р., укладеного з ТОВ «Агрокосм»; № 451 від 24.07.2008р., укладеного з ПП «Вікойл»; контрактом № SP-2 від 10.03.2008р., укладеним з ВАТ «Валуйський комбінат рослинних олій», позивач відвантажив олію соняшникову з домішками мінерального походження та пошкоджену суб'єктам господарювання в наступних обсягах: ТОВ «Оптімус» - 1319,55 тн на суму 6741547,80грн.; ПП «Оліяторг» - 637,481 тн на суму 3144420, 88грн.; ПП «Вікойл» - 1922,520 тн на суму 9304996,80грн.; ТОВ «Агрокосм» - 114,460 тн на суму 595192 грн.; ТОВ «Валуйський масложиркомбінат» - 1890,25 тн на суму 16072560,80грн.Всього 5884,261 тн на суму 35858718,28грн.
Відвантаження зазначеної кількості масла вищепереліченим суб'єктам господарювання на договірних засадах за дорученням позивача здійснювалося відповідачем з належного останньому терміналу.
Заставна вартість зданої на зберігання та подальшого відвантаження олії становила 9200грн. за 1 тн. з врахуванням ПДВ, без ПДВ - 7360грн., отже, заставна вартість 5884,261 тн олії становить 43308160,96грн. (5884,261 х 7360).
Різницю між заставною вартістю та вартістю фактичного продажу олії пошкодженої з мінеральними домішками, яка складає 7449442,68грн. (43308160,96 - 35858718,28) позивач вважає збитками, які ним понесені внаслідок пошкодження відповідачем прийнятої на зберігання, як професійним зберігачем, соняшникової олії, що унеможливило її використання за первісним призначенням.
11432453,30грн., які становлять передбачену п.7.1 контракту № SP-1 майнову відповідальність за недопоставку 5998,250тн олії за ціною 1590доларів США за курсом 5,9936грн. за 1 дол. США, який був встановлений за станом на 20.11.2008р. позивач також вважає збитками та просить стягнути з відповідача.
Факт понесення збитків в розмірі 11432453,30грн. позивач обґрунтовує також наданими у справу контрактом № SP-1; претензією фірми - нерезидента від 07.06.2008р., а також протоколом заліку однорідних вимог, складеним між Закритим акціонерним товариством «Запорізький оліяжиркомбінат» та компанією «TRADE POINT AGRO LIMITED» від 30.01.2009р., відповідно до якого між українським суб’єктом господарювання та фірмою - нерезидентом здійснено залік фінансових санкцій: з боку фірми - по претензії за непоставку позивачем у справі соняшникової олії згідно контракту № SP-1; з боку Закритого акціонерного товариства «Запорізький оліяжиркомбінат» за недопоставку фірмою - нерезидентом позивачу згідно контракту «POSOO1-Z/07» від 27.06.2007р. рафінованого дезодорованої відбіленої пальмової олії.
Стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонес» 18881895,98 грн. збитків, завданих внаслідок пошкодження якісних показників олії соняшникової нерафінованої в кількості 5998,250 тн. в процесі її зберігання в ємностях на території відповідача на умовах укладеного між сторонами договору № 4-ХР/211 від 25.03.2008р. було предметом судового позову у цій справі.
Колегія суддів вважає вимоги позивача необґрунтованими та безпідставними, а апеляційну скаргу відповідача такою, що підлягає задоволенню, на підставі наступного:
Згідно ч. 1 та ч.2 ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода)
Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
З юридичним складом, для стягнення збитків необхідна наявність одночасно таких умов: факт порушення зобов’язання (протиправна дія або бездіяльність); наявність і розмір завданих збитків; причинний зв'язок між порушенням зобов’язання і збитками; вина особи, яка порушила зобов’язання.
Даний спір виник між сторонами з правовідносин зберігання, які регулюються главою 66 Цивільного кодексу України.
Згідно ч.1 ст. 936 Цивільного кодексу України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов’язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Відповідно до ч. 2 ст. 936 вказаного кодексу, відповідач є професійним зберігачем, що підтверджується витягом з ЄДР юридичних та фізичних осіб –підприємців сер. АБ № 652555.
Згідно ч.1 ст. 942 Цивільного кодексу України, зберігач зобов’язаний вжити усіх заходів для забезпечення схоронності прийнятого майна.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).
У частині першій ст. 218 Господарського кодексу України зазначається, що підставою для господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Отже, потерпілій стороні необхідно довести, що правопорушник не вчинив таких дій, які він був зобов’язаний вчинити, зважаючи на взяті на себе зобов’язання, або вчинив їх не так, чи не в повному обсязі, як це було передбачено договором.
Потерпілий повинен обґрунтувати наявність причинного зв'язку між наявними збитками та протиправною поведінкою правопорушника. Тобто, потерпіла особа має довести, що вона зазнала збитків винятково внаслідок неправомірних дій правопорушника, а не з інших обставин, і не мала би збитків, якби останній таких дій не вчинив.
Позивачем вищевказані дві умови не доведені.
За твердженням позивача, пошкодження олії переданої на зберігання виникло внаслідок виявлення в ній мінеральних домішок.
Однак, у матеріалах справи немає жодного обґрунтування того, які неправомірні дії або бездіяльність допустив відповідач при зберіганні олії, а також те, що внаслідок саме таких дій або бездіяльності виникло її пошкодження, також відсутні відповідні експертні висновки щодо причин утворення мінеральних домішок в переданій на зберігання олії.
При цьому, невідомі не тільки причини, але і час їх утворення - до або після передачі на зберігання.
Слід зазначити, що в рішенні господарського суду першої інстанції також відсутнє обґрунтування наявності факту порушення зобов’язання відповідачем та причинного зв’язку між збитками та протиправною поведінкою відповідача.
Якісні показники олії визначались як позивачем перед відвантаженням олії на експорт, так і відповідачем при прийнятті її на зберігання, відповідно до ДСТУ 4492:2005 «Олія соняшникова. Технічні умови» як це передбачено договором № 4-ХР/211 від 25.03.2009р. Будь-які інші посилання на державні стандарти щодо якісних показників олії придатної в їжу у договорі відсутні.
З листа Українського Науково-дослідного інституту олії та жирів Української академії аграрних наук від № 16/1175 від 25.09.2008р. вбачається, що критерії придатної в їжу олії соняшникової, в якій виявлені домішки мінеральних олив, розроблені Європейською федерацією олійно-жирової промисловості , згідно рекомендацій якої допустима норма вмісту мінеральних олив в олії для вживання в їжу встановлена до 160 мг/кг.
Отже, є безпідставним твердження позивача та висновок господарського суду першої інстанції стосовно того, що сам факт наявності мінеральної домішки в олії свідчить про її невідповідність олії ДСТУ 4492:2005, оскільки олія не придатна в їжу, а отже і унеможливив її подальше використання за первісним призначенням.
Згідно ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово. Статтями 33 та 34 вказаного кодексу передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Позивач не довів належними доказами, що мінеральні домішки у соняшниковій олії утворились внаслідок неправомірних дій відповідача по справі.
З зазначених обставин, докази, надані позивачем в обґрунтування своїх вимог, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки не підтверджують факт наявності правопорушення та причинного зв’язку між порушенням відповідачем зобов’язання і збитками.
Враховуючи, що позивачем не доведені дві обов’язкові умови, наявність одночасно яких дає право на відшкодування збитків, а саме: факт правопорушення та причинний зв'язок між порушенням зобов’язання і збитками, підстави для задоволення позовних вимог про стягнення збитків відсутні.
Доводи позивача та висновки господарського суду першої інстанції по цій справі спростовуються вищевикладеним та наступним:
Відповідно до статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про стандартизацію та сертифікацію» державні стандарти України є різновидом нормативних документів із стандартизації. Національний стандарт «Олія соняшникова. Технічні умови. ДСТУ 4492:2005» розроблений Українським науково-дослідним інститутом олій та жирів (УкрНДІОЖ) та затверджений Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики (Держспоживстандарт) № 379 від 28 грудня 2005 року
Згідно п.п. «в» п. 1 Наказу, ДСТУ 4492:2005 «Олія соняшникова. Технічні умови» введено в дію з 1 січня 2007 року.
Відповідно до ч.2 ст. 4 Декрету, міжнародні, регіональні та національні стандарти інших країн застосовуються в Україні відповідно до її міжнародних договорів.
Станом на 25 березня 2008 року, Україна не була учасником міжнародних договорів, які б передбачали застосування в Україні національних стандартів щодо соняшникової олії, які запроваджені в країнах Європейського Союзу чи інших європейських країнах.
Загальні технічні умови до соняшникової олії визначені в розділі 5 ДСТУ 4492:2005, який встановлює вичерпний перелік органолептичних та фізико-хімічних показників, яким повинна відповідати соняшникова олія. До числа таких показників, серед інших, належать прозорість, смак та запах, колірне число (мг йоду), кислотне число, пероксидне число, масова частка фосфоровмісних речовин, масова частка нежирових домішок. Крім того, таблиці б, 7 та 8 розділу 5 встановлюють мікробіологічні показники соняшникової олії, допустимі рівні вмісту токсичних елементів та пестицидів у соняшниковій олії. Розділ 5 «Загальні технічні вимоги» не містить такого показника як «наявність рівня мінеральних олій», про які згадується у статті 1 Рішення Європейської Комісії від 10 червня 2008 року.
Додатки В та Г, на відміну від Додатку А, є довідковими, а не обов’язковими і додаток В встановлює вимоги щодо жирнокислотного складу соняшникової олії, а не вимоги щодо наявності/відсутності в ній домішок мінеральних олій, про що йдеться у статті 1 Рішення Європейської Комісії № 2008/433/СЕ від 10 червня 2008 року.
Отже, посвідчення про якість на олію, випущені відділом технічного контролю № 2 позивача підтверджують відповідність соняшникової олії у певній цистерні національному стандарту ДСТУ 4492:2005, але не підтверджують відсутність у ній мінеральних домішок.
Враховуючи, що національний стандарт України ДСТУ 4492:2005 «Олія соняшникова. Технічні умови» не передбачає перевірки соняшникової олії на предмет наявності/відсутності у ній домішок мінеральних олій, висновки господарського суду першої інстанції про зобов’язання відповідача перевірити прийняту на зберігання олію на наявність згаданих домішок є безпідставними.
До того ж, як вбачається з Сертифікату відповідності, зареєстрованому в Реєстрі за №UА1.040.Х0116919-08, олія соняшникова нерафінована, невиморожена першого гатунку в кількості 3000 тонн відповідає вимогам ДСТУ 4492:2005 та МБТ 5061-89 (Медико-біологічні вимоги та санітарні норми якості продовольчої сировини та харчових продуктів, затверджені МОЗ СРСР 01.08.1989 р.).
Отже, відповідність соняшникової олії вимогам ДСТУ 4492:2005 була підтверджена державним органом з сертифікації.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає, що господарським судом першої інстанції при вирішенні цієї справи були неповно з’ясовані обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, що є підставою для скасування судового рішення по цій справі.
Апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню.
Враховуючи, що цією постановою відмовлено у задоволенні позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне скасувати заходи до забезпечення позову, встановлені ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 25.06.2009 року по цій справі.
Судові витрати за позовом (25500грн. державного мита та 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) та державне мито за апеляційною скаргою у розмірі 12750грн. відносяться на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.99, 101, п.2 ст.103, п. 1 та п. 3 ч.1 ст. 104 ст.105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонес», м. Херсон задовольнити.
Рішення господарського суду Херсонської області від 27.04.2009 року у справі №7/62-09 скасувати та прийняти нове рішення у цій справі.
У задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Запорізький оліяжиркомбінат» м.Запоріжжя на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонес» м.Херсон 12750грн.00коп. державного мита за апеляційною скаргою. Видати наказ.
Видачу відповідного наказу доручити господарському суду Херсонської області.
Скасувати заходи до забезпечення позову, встановлені ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 25.06.2009 року у справі №7/62-09.
Шевченко Т. М.