ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 |
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 1/297 | 06.07.09 |
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
«Ві-Ай-Пі Сістемс Україна»
До Державного підприємства Міністерства оборони України
«Воєнне видавництво України «ВАРТА»
Про стягнення 8989,20 грн.
Суддя Мельник В.І.
Представники:
від позивача: Ярощук П.А., довіреність б/н від 03.03.2009р.
від відповідача: Петрушевський Ю.В., довіреність б/н від 29.05.2009р.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Ві-Ай-Пі Системс Україна»(далі –позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства Міністерства оборони України «Воєнне видавництво України «ВАРТА» (далі –відповідач) про стягнення з останнього 8989,20 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не розрахувався за поставлений йому товар.
Ухвалою суду від 05.05.2009р. порушено провадження у справі № 1/297 та призначено розгляд на 29.05.09р.
29.05.2009р. представник позивача надав документи на вимогу ухвали про порушення провадження у справі та підтримав свої позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача проти позову заперечив, пояснив, що відповідач знаходиться в процесі ліквідації, надав суду Наказ Міністра оборони України стосовно ліквідації відповідача.
У судовому засіданні судом оголошено перерву до 06.07.2009р. на 13:00.
06.07.2009р. представник позивача підтримав свої позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача проти позову заперечував, оскільки довіреність на отримання товару була підписана особою, яка на той час не мала права підписувати довіреності, оскільки була звільнена наказом від 26.08.2009р., також відповідач пояснив, що йому не відомо де знаходиться товар.
Розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення позивача та відповідача, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
Між позивачем та відповідачем було укладено усну угоду від 03.09.2008р. про поставку продукції (витратні матеріали для виготовлення поліграфічної продукції) з відображенням асортименту і вартості продукції в накладних, якими супроводжуватиметься поставка продукції.
Відповідно до домовленості позивач поставив продукцію відповідачу на суму 8989,20 грн., про що свідчать видаткові накладні та довіреності.
17.03.2009р. позивач звернувся до відповідача з вимогою про виконання зобов’язання, проте відповідач на наведену вимогу ніяк не відреагував.
Відповідач в судових засіданнях проти позову заперечував, посилаючись на те, що довіреність на отримання товару підписувалась особою, яка на той час вже не мала повноважень її видавати, оскільки була звільнена наказом Міністра оборони України № 414 від 26.08.2008р. також відповідач повідомив суд, що згідно наказу № 23 від 21.09.2009р. відповідача було ліквідовано, а позивач звернувся до відповідача вже після ліквідації відповідача, не дивлячись на те, що інформація про ліквідацію відповідача була розміщена належним чином.
Суд дослідивши документи надані відповідачем встановив, що довіреність на отримання товару було видано та підписано 13.09.2008р., проте наказ Міністра оборони України № 414 від 26.08.2008р. свідчить про те, що особа яка підписала довіреність вже не мала права на вчинення таких дій, оскільки була звільнена наведеним вище наказом.
Також наказ відповідача № 36 від 01.09.2008р. свідчить про те, що до виконання обов’язків керівника підприємства приступила зовсім інша особа, а не та, яка підписала довіреність від 13.09.2008р.
Також представник відповідача повідомив суд про те, що йому не відомо про місцезнаходження товару наданого позивачем.
Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Ст.36 ГПК України зазначає, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Позивачем не були надані суду належні докази на підтвердження викладеного в позові.
Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 8989,20 грн. –основного боргу за наданий товар, є не обґрунтованими, документально не підтвердженими та такими, що не підлягають задоволенню.
Витрати по сплаті державного мита, інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст.49 ГПК України, при відмові в задоволенні позовних вимог покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
ВИРІШИВ:
1. В позові відмовити повністю.
2. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.
Суддя В.І.Мельник
(Дата виготовлення та підписання рішення 17.07.2009р.)