Справа № 2-а-976/09р.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня  2009 року                     Лебединський районний суд

                            Сумської області

в складі:    судді                    Подопригора   Л.І.

        при секретарі     Єрмаковій Н.І.

з  участю  позивача              ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Лебедині справу за адміністративним позовом  ОСОБА_1  до Управління Державної автомобільної інспекції Управління міністерства внутрішніх справ України в Сумській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення , -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Управління Державної автомобільної інспекції Управління міністерства внутрішніх справ України в Сумській області про скасування постанови  ВМ  від 17.03.2009 року  про накладення адміністративного стягнення у  вигляді  штрафу  в розмірі 260 грн., мотивуючи свої вимоги тим, що 17 березня 2009 року  інспектором   ДПС  відділу   ДАІ з  обслуговування   м. Суми   та АТІ підпорядкованого  УДАІ ГУМВС України  в   Сумській  області  була  винесена  постанова  ВМ  без  номера  про  накладення  на  нього  адміністративного  штрафу  в   розмірі 260 грн.  за  порушення Правил  дорожнього  руху, а саме  пункту 12.4, відповідальність  за  яке  передбачена   ч.1 ст. 122 КУпАП.

 Позивач з такими діями інспектора ДПС   відділу  ДАІ не погоджується оскільки вважає, що він не порушував правил дорожнього руху і  рухаючись  по  трасі  працівників  ДПС  чи їх  службового  автомобіля  не  зустрічав.   Вважає, що  якби   інспектор  ДПС  був  на  трасі  та зафіксував     перевищення  швидкості   руху, то  він  склав  би  протокол   про  порушення  Правил  дорожнього  руху. Крім  того   на  фотографіях про  порушення  Правил дорожнього  руху   відсутні  знаки, про  те, що  місцем   руху  автомобіля   є  населений  пункт саме  с. Синяк,  Білопільського  району.  Замість  села    на  фото ліс.  Також  на фото  відсутні  знаки  обмеження  швидкості руху  до 60 км/год. Тому просить суд скасувати постанову про накладення на нього  адміністративного стягнення.

У судовому засiданнi позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі. При цьому  зазначив, що  фіксація   порушення  Правил  здійснювалася  не в автоматичному  режимі , а  інспектором ДПС, тому  притягнення  його  до  відповідальності  вчинено  з  порушенням  вимог ст. 254 та 258 КУпАП, якими  встановлено, що  про  вчинення    адміністративного   правопорушення  складається  протокол   уповноваженими  на  те  посадовою  особою або  представником   громадської  організації  чи  органу громадської   самодіяльності.   Оскільки  такий  протокол  не складався, то відсутні   підстави  для  притягнення   його  до  адміністративної    відповідальності, так  як  не  встановлений  факт  порушення  ним  Правил. Крім  того  про  винесену постанову він нічого  не знав.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, хоча і був своєчасно та належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, але надіслав до суду заперечення в яких попросить відмовити у задоволенні позову   ОСОБА_1  

Вислухавши позивача, дослідивши докази у справі, суд вважає, що позов  обґрунтований, позовні вимоги витікають з адміністративних правовідносин i на пiдставi ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення  підлягають задоволенню, так як у судовому засiданнi було встановлено, що:  17 березня   2009 року  інспектором    ДПС  відділу   ДАІ з  обслуговування   м. Суми   та АТІ підпорядкованого  УДАІ ГУМВС України  в   Сумській  області  була  винесена  постанова  ВМ  без  номера  про  накладення  на   ОСОБА_1   адміністративного  штрафу  в   розмірі 260 грн.  за  порушення Правил  дорожнього  руху, а саме  пункту 12.4, відповідальність  за  яке  передбачена   ч.1 ст. 122 КУпАП.  

Судом встановлено, що   контроль руху    автомобіля, який  зображено  на   фотознімку та  належить  позивачеві за  допомогою  радіолокаційного  вимірювача  швидкості  « Візир»  здійснював   інспектор  Гура Р.О., що  на  думку суду  є  свідченням  того, що  фіксація   правопорушення   всупереч  вимог  ч.1 ст. 14-1 КУпАП  здійснювалася   технічними  засобами, які  працювали не  в автоматичному  режимі, оскільки  його включення  виключення, а також   спрямування дії   здійснювалось   особою   з урахуванням  дорожньої   обстановки  та інших  обставин, які   могли суттєво  вплинути  на  об’єктивність   та  результати    встановлення   факту    порушення Правил.

В зв’язку  з цим   суд  вважає  безпідставним  посилання  відповідача  на  положення  ч.6 ст. 258 КУпАП  як  на   підставу   для  притягнення  особи  до відповідальності без  складання  протоколу. Суд  вважає , що в даному  випадку особа, яка здійснювала  фіксацію  та виявила  правопорушення  у сфері   забезпечення   безпеки   дорожнього  руху за  допомогою  радіолокаційного  вимірювача  швидкості  « Візір» повинна була  відповідно  до ч.1  ст. 254 КУпАП   скласти  протокол про вчинення    адміністративного   правопорушення, керуючись при цьому  положенням  ст. 256 КУпАП.

Так як  цього   не було  зроблено , що суперечить   вимогам  вказаних  норм КУпАП, суд вважає  безпідставним  та  незаконним   притягнення  позивача  до  адміністративної  відповідальності з цих підстав.    

Судом  встановлено, що  притягнення  позивача   до  відповідальності  за викладених  вище  умов  здійснено  з порушенням  вимог ч.1 ст. 268 КУпАП , згідно з якими справа  про  адміністративне  правопорушення  розглядається  в  присутності  особи , яка  притягається  до адміністративної  відповідальності. Під  час   відсутності  цієї  особи  справу  може  бути  розглянуто  лише  у випадках, коли  є дані  про  своєчасне   її сповіщення  про місце і час  розгляду  справи і якщо  від неї не надійшло  клопотання   про відкладення  розгляду  справи. Ці  вимоги закону  відповідачем були  грубо  порушені, а тому  і з цих  підстав  суд  вважає притягнення  позивача  до  адміністративної  відповідальності незаконним.

Отже судом встановлено, що  позивача  до адміністративної відповідальності  за  порушення  Правил  дорожнього  руху  притягнуто  незаконно, а тому   постанова  про це  та  накладення  на нього   адміністративного стягнення   підлягає  скасуванню, а справа  закриттю.

На підставі викладеного, керуючись п. 1 ст. 247 КУпАП, ст.ст. 6,10,11,12,14,70,71,99,102, 159-163  КАС України  ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги     ОСОБА_1  задовольнити.

Скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення ВМ  без  номера від 17 березня 2009 року  про  визнання  ОСОБА_1   винним у скоєнні  адміністративного   правопорушення, передбаченого  ч.1 ст. 122 КУпАП  та  накладення  на  нього   адміністративного  стягнення  у вигляді  штрафу  в сумі 260 грн.

Закрити  провадження  у справі за відсутністю  в  його  діях  складу   адміністративного   правопорушення.

Постанова суду може бути оскаржена до адміністративного апеляційного суду Харківської області через Лебединський районний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови протягом 10 днів з дня проголошення постанови та поданням після цього апеляційної скарги протягом 20 днів з подачею її копії до апеляційного суду або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.

Суддя