Справа № 2-а-717/09р.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 липня 2009 року Лебединський районний суд
Сумської області
В складі: судді Подопригора Л.І.
при секретарі Єрмаковій Н.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Лебедині справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконкому Сумської міської Ради Сумської області про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії ,-
Встановив:
Позивачка звернулася з адміністративним позовом до управління праці та соціального захисту населення виконкому Сумської міської Ради Сумської області про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії, мотивуючи свої вимоги тим, що має сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження. З лютого 2007 року отримує соціальну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, однак, допомога нараховується в меншому розмірі, ніж передбачено Законом України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», про що вона дізналася з засобів масової інформації та телебачення. В зв’язку з цим в січні 2009 року, вона зверталася до відповідача з заявою про перерахунок допомоги у відповідності до положень ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», виходячи з прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, однак у перерахунку їй відмовили, що вона вважає незаконним та таким, що порушує її права. Тому просить суд визнати дії Управління праці та соціального захисту населення виконкому Сумської міської Ради Сумської області щодо виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у меншому, ніж передбачено чинним законодавством обсязі, неправомірними, зобов’язати відповідача провести перерахунок та стягнути суму коштів недоотриманої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, що виплачувалася з 9 липня 2007року по грудень 2007 року включно в розмірі 1863,10 грн.
Позивачка в судове засідання не з»явилася, подала заяву в якій прохає справу розглянути в її відсутності, свої вимоги підтримала в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з»явився, прохає розгляді справи провести в його відсутності. Надав суду письмові заперечення в яких вимоги не визнає, обґрунтовуючи це тим, що в 2007 році виплата допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку проводилася у відповідності до ст. ст. 56, 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» незастрахованим особам у розмірі, що дорівнює різниці між 50% прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 грн. Ст. 4 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» визначено, що покриття витрат на виплату державної допомоги здійснюється за рахунок Державного бюджету України у вигляді субвенцій до місцевих бюджетів. Постановою КМУ від 04.03.2002 року № 256 «Про затвердження порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету» встановлено порядок фінансування соціальних програм за рахунок субвенцій, передбачених бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах на зазначені цілі, в зв’язку з чим управління не має можливості виплатити позивачці допомогу в розмірі прожиткового мінімуму на дітей віком до 6 років, так як розмір таких коштів не передбачений у державному бюджеті та не виділений управлінню. Крім того, після прийняття Конституційним Судом України рішення від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 , не були прийняті зміни до Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» та інших законодавчих актів, не збільшено фінансування на реалізацію норм законів України про соціальний захист сімей з дітьми, в зв’язку з чим відсутній механізм здійснення виплат у відповідності до ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми». Вважає, що управлінням праці та соціального захисту населення виконкому Лебединської міської Ради ніяким чином права позивачки не порушувалися, тому просить відмовити в задоволенні її вимог. Крім того прохає застосувати строк позовної давності, який позивачкою порушений і відмовити в позові за пропуском цього строку.
Суд проаналізував матеріали справи, дослідив письмові докази, давши їм об’єктивну оцінку, дійшов висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні позову, виходячи з наступного.
Відповідно до положень частини 1 статті 1 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.
З матеріалів справи вбачається, що позивачка має сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, що підтверджується свідоцтвом про народження( а.с.8).
З довідки управління праці та соціального захисту населення виконкому Сумської міської Ради Сумської області від 12.01.2009 року ( а.с.9 ) вбачається, що позивачка отримує допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. В 2007 році розмір якої склав: за лютий -94,88 грн.,за березень 120,75 грн, з квітня по вересень включно по 129,03 грн., за жовтень- грудень включно по 130,64.
У відповідності до статті 15 Закону України “Про державну допомогу сім’ям з дітьми” допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Згідно до п.12 ст.71 Закону України “Про державний бюджет на 2007 рік”, на 2007 рік зупинено дію ст. 15 Закону України “Про державну допомогу сім’ям з дітьми”.
Відповідно до абзацу 3 ч.2 ст. 56 Закону України “Про Державний бюджет на 2007 рік” на 2007 рік допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку встановлена у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року за № 6-рп/2007 року, у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36 ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, пп. 7, 9, 12, 13,14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46, ст. 71, ст. ст. 98, 101, 103, 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”(справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 12 ст. 71 Закону України “Про Державний бюджет на 2007 рік”, яким зупинено дію статті 15 Закону України “Про державну допомогу сім’ям з дітьми”.
Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, Управління праці та соціального захисту населення виконкому Сумської міської Ради Сумської області області з 9 липня 2007 року повинно було діяти у відповідності до ст. 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" та призначити позивачці допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Відповідно до ч.2 ст.6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.
Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Приймаючи рішення про призначення позивачеві допомоги до догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовна вимога про визнання такого рішення протиправним є обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню, оскільки при прийнятті рішення про призначення позивачці допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку Управління праці та соціального захисту населення виконкому Лебединської міської Ради Сумської області повинно було керуватися приписами ст. 15 Закону України “Про державну допомогу сім’ям з дітьми” в редакції, чинній станом на 09.07.2007 року.
Тому суд вважає, що з 09.07. 2007 року відповідач повинен був провести перерахунок, призначити та виплачувати позивачці допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, а тому вважає обґрунтованими позовні вимоги в частині зобов’язання Управління праці та соціального захисту населення виконкому Сумської міської Ради Сумської області провести перерахунок та після його проведення виплатити різницю в отриманій та перерахованій допомозі по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за період з 09.07.2007 року 31.12.2007 року, оскільки саме такий порядок (призначення та наступна виплата) передбачений чинним законодавством України і він не дотриманий відповідачем.
Суд вважає безпідставним посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплат допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов’язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав.
За змістом ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Законом України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням”реалізовано конституційне право на соціальний захист громадян, які мають дітей віком до трьох років, серед яких їм надано право на отримання грошової допомоги.
Відповідно до ч.2 ст.6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.
У відповідності до ч. 1 ст. 5 Закону України “Про державну допомогу сім’ям з дітьми” всі види державної допомоги сім'ям з дітьми, крім допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами жінкам, зазначеним у частині другій статті 4 цього Закону, призначають і виплачують органи соціального захисту населення за місцем проживання батьків (усиновлювачів, опікуна, піклувальника).
Виходячи із системного аналізу приписів Конституції України та наведених нормативно-правових актів, суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність коштів як на обґрунтування правомірності невиконання своїх зобов’язань перед позивачем.
Крім того, відповідачем не доведено та не надано суду доказів щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов’язку щодо нарахування та виплати позивачу допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі, встановленому ст. 43 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням”.
Отже, відсутність коштів у відповідача, який не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення виконання своїх зобов’язань або невиконання іншим органом виконавчої влади свого обов’язку щодо виділення коштів на здійснення позивачу виплат, гарантованих йому Конституцією України, не є підставою для відмови в задоволенні позову та визнання правомірними дій або бездіяльності відповідача.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивачки є частково обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню .
Суд також приймає до уваги доводи відповідача в частині пропущення позивачкою строку звернення до адміністративного суду виходячи зі слідуючого: Ст. 99 Кодексу Адміністративного судочинства України встановлений річний строк звернення до адміністративного суду. Згідно з ч. 1 зазначеної статті адміістративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Частиною 2 зазначеної норми встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд вважає, що строк звернення до адміністративного суду з позовом по справі, повинен рахуватися з 9 липня 2007 року, тобто з моменту прийняття Конституційним судом рішення по справі № 6-рп/2007 року, у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36 ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, пп. 7, 9, 12, 13,14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46, ст. 71, ст. ст. 98, 101, 103, 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”(справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 12 ст. 71 Закону України “Про Державний бюджет на 2007 рік”, яким зупинено дію статті 15 Закону України “Про державну допомогу сім’ям з дітьми”. Саме з цього часу особа дізналася, або повинна була дізнатися про порушення її прав на отриманні з 09.07.2007 року допомоги у розмірах, встановлених ст. 15 Закону України « Про державну допомогу сім»ям з дітьми».
З матеріалів справи вбачається, що позов було подано до адміністративного суду 13.02.2009 року, тобто з пропуском строку встановленого ст. 99 КАС України.
Ст. 100 КАС України визначені наслідки пропущення строків для звернення до адміністративного суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач наполягає на відмові в задоволенні позову з підстав пропущення строку для звернення до адміністративного суду, встановленою ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України ( а.с. 15)
Сама позивачка не ставить питання про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду.
На підставі викладеного, керуючись ст.. ст. 19,22,46,92,150,152 Конституції України, Законом України „Про державну допомогу сім’ям з дітьми”, рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 р. “Справа про соціальні гарантії громадян”, ст. 7-11, 71, 94, 99, 100, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
П О С Т А Н О В И В:
В позовних вимогах ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконкому Сумської міської ради Сумської області про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії відмовити з підстав пропущення строку для звернення до адміністративного суду, встановленого ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Лебединський районний суд Сумської області шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду протягом 10 днів з часу її виготовлення в повному обсязі та наступного подання апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 03.07.2009 року.
Суддя