Справа 22-5723/2006 р.                                                              Головуючий у 1 інстанції

Наумік О.О.

Категорія 19         Доповідач Прокопчук Л.М .

УХВАЛА

Іменем    України

07 червня 2006 р.                                                                                  м. Донецьк

Апеляційний суд Донецької області у складі:

Головуючого: судді Новосядлої В.М. Суддів Прокопчук Л.М., Постолової В.Г. При секретарі Баранові В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Микитівському районі м. Горлівка на рішення Микитівського районного суду м. Горлівка від 17 квітня 2006 р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Микитівському районі м. Горлівка про відшкодування моральної шкоди, -

В С Т АНО В ИВ:

Рішенням Микитівського районного суду м. Горлівка від 17 квітня 2006 р. позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково, на відшкодування моральної шкоди на його користь з відповідача стягнуто 10 000 грн.

Відповідач приніс апеляційну скаргу на вказане рішення. Посилається на те, що рішення суду не відповідає нормам матеріального права, оскільки Законом України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" призупинено дію статей Закону „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності"(далі -Закон) , що регулюють право на відшкодування моральної шкоди. Судом не встановлено факту заподіяння моральної шкоди, оскільки висновком МСЕК не встановлено заподіяння моральної шкоди позивачу. Просив рішення суду скасувати, в задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився.

Позивач просив рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу відхилити.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивач працював на підприємствах вугледобувної промисловості у підземних умовах з 14.08.1979 р. по 21.03.2003 р., коли був звільнений на підставі п.2 ст. 40 КЗпП України, за станом здоров'я. Висновком МСЕК від 05.03.2003 р. позивачу була встановлена втрата працездатності 60%,

з яких 25 % - у зв'язку з хронічним бронхітом вперше, 25% - у зв'язку з професійною хворобою повторно, 10% - у зв'язку з трудовим каліцтвом, що сталося 30.01.2001 р. В подальшому втрата працездатності не змінювалась і встановлена безстроково. В медичних документах зазначається, що він стоїть на диспансерному обліку, періодично проходить лікування, тобто змінився стан його життя, що вимагає він нього додаткових зусиль.

Заслухавши доповідача, позивача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що рішення суду слід залишити без зміни, а апеляційну скаргу відхилити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

Задовольняючи позов, суд правильно встановив обставини справи, прийшов до висновку про те, що позивач має право на відшкодування моральної шкоди. При цьому виходив з того, що факт отримання професійного захворювання підтверджено актом розслідування хронічного професійного захворювання від 25.12.2002 р., з якого вбачається, що в позивача виявлене професійне захворювання - хронічний бронхіт (а.с. 12), висновком МСЕК від 05.03.2003 р., яким встановлено 60% втрати професійної працездатності, з яких 25% вперше у зв'язку з хронічним бронхітом (а.е.8). Втрата працездатності спричиняє позивачу як фізичні, так і моральні страждання, оскільки з медичних документів вбачається, що він страждає на задуху, кашель, біль в грудній клітині, (а.с. 18-19). З роботи позивача звільнено за станом здоров'я (а.с. 6).

Відшкодування моральної (немайнової) шкоди застрахованим особам незалежно від відшкодування майнової втрати передбачено ст. 1 Закону і є одним із засобів захисту особистих немайнових прав працівника. Обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди застрахованим, як це передбачено підпунктом „е" пункту 1 частини першої статті 21, частиною третьою статті 28 Закону, покладена на відповідача.

В п. 4.1 рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 р. № 1-9/2004 р. зазначено, що ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків незалежно від ступеня страти професійної працездатності спричиняють йому моральні і фізичні страждання.

Факт заподіяння шкоди здоров'ю позивача підтверджений висновком МСЕК.

Апеляційний суд не приймає доводи апеляційної скарги про те, що для встановлення факту моральної шкоди необхідний висновок МСЕК, оскільки відповідно до вимог ч.3 ст. 34 Закону такий висновок необхідний у випадках, коли не настала втрата професійної працездатності.

Розмір суми на відшкодування моральної шкоди судом визначено з урахуванням характеру і обсягу фізичних і душевних страждань позивача, неможливості відновлення професійної працездатності, стану його здоров'я. Визначений судом розмір відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості.

Доводи скарги про те, що позивач не має права на відшкодування моральної шкоди, у зв'язку з тим, що дія статей Закону, що передбачають право на відшкодування моральної шкоди, призупинена, не заслуговують на увагу, оскільки право позивача на відшкодування моральної шкоди виникло до 1.01.2006 р. Відповідно до ст. 5 ЦК України акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім  випадків,  коли  він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Таким чином, суд всебічно, повно і об'єктивно, згідно з наданими доказами розглянув спір, ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не містять підстав для скасування рішення суду.

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України з відповідача на користь держави у згідно з вимогами п. 10 Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258, слід стягнути суму витрат в розмірі 1,50 грн.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Микитівському районі м. Горлівка відхилити.

Рішення Микитівського районного суду м. Горлівка від 17 квітня 2006 року залишити без змін.

Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Микитівському районі м. Горлівка на користь держави витрати на інформаційне-технічне забезпечення в сумі     1,50 грн.

Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення. Касаційна скарга на неї може бути подана до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної

сили.