Справа № 5378-2006                             Головуючий 1 інстанції Артеменко Л.І.

Категорія 19                                            Доповідач Постолова В.Г.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ         УКРАЇНИ

7 червня    2006 року                                                            м. Донецьк

Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого Новосядлої В.М.

суддів Прокопчук Л.М., Постолової В.Г.

при секретарі Баранові В.В.

за участю  позивача ОСОБА_1

та представника відповідача Морозовій Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Жданівка на рішення Жданівського міського суду від 17 березня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Жданівка   про відшкодування моральної шкоди

ВСТАНОВИВ:

Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Жданівка звернулось до Апеляційного суду Донецької області із апеляційною скаргою на рішення Жаданівського міського суду від 17 березня 2006 року , яким були частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_1   і стягнуто на її користь з відповідача 18000 грн.

В апеляційній скарзі Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань просить скасувати рішення суду та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на те, що вимоги ст. 34 Закону України „ Про загальнообов*язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійному захворюванні, що спричинили втрату працездатності", який набрав чинності 1.04.2001 року не поширюються на правовідносини між сторонами, оскільки у позивачці виявлено професійне захворювання 16 березня 2001 року ( висновок Донецької обласної клініки профзахворюваньНОМЕР_1) та акт розслідування хронічного професійного захворювання складено 23 березня 2001 року   .

Суд першої інстанції , частково задовольняючи вимоги ОСОБА_1 , посилався на те, що позивач на протязі 15 років працювала на підприємствах вугільної промисловості виборницею породи на ділянці технологічного комплексу. Висновком МСЕК від 15 травня 2001 року їй вперше встановлено 30 % втрати професійної працездатності у зв*язку з професійним захворюванням хронічним бронхітом безстроково та 3 групи інвалідності. .

Враховуючи   характер та тривалість   душевних   та фізичних стражданнь , необхідність додаткових зусиль для організації його життя, порушення звичайних життєвих стосунків.суд  вважав  за  можливе  стягнути  з  відповідача  у  відшкодування   моральної  шкоди ОСОБА_1  18000 грн.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню задоволенню за таких підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо встановлює, що суд 1-ї інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Встановлено, що судом при розгляді даної справи таких порушень припущено не було, тому підстави для скасування рішення відсутні.

Встановлено, що позивачка на протязі 15 років  працювала на   підприємствах вугільної промисловості    виборницею породи на ділянці технологічного комплексу. Висновком МСЕК   від     15 травня   2001 року   їй     вперше встановлено   30 % втрати професійної працездатності у зв*язку з професійним захворюванням хронічним бронхітом безстроково та 3 група інвалідності. .

Відповідно до ст. 21 п.1 пп. „е" та ст. 28 Закону України „Про загальнообов*язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов*язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров*я, виплачуючи йому грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому.

Відшкодування моральної шкоди застрахованим особам є одним із способів захисту особистих немайнових прав працівника і передбачено ст. 1 згаданого Закону незалежно від відшкодування майнової шкоди.

Як зазначено в п. 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 р., моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, відповідно до ст. ст. 23, 1167 ЦК України, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, які він зазнає у зв*язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров*я.

Як наслідок, моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричинює порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя, право на охорону здоров*я тощо.

Ушкодження здоров*я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов*язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання.

Встановлення Законом обов*язку Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодувати моральну шкоду є засобом реалізації потерпілим гарантованого державою усім застрахованим громадянам забезпечення прав у страхуванні від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.

Визначаючи розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань, суд першої інстанції урахував конкретні обставини справи, характер і ступінь моральних страждань позивачки , неможливості відновлення    працездатності , порушення нормального укладу життя , вимушеності постійного лікування і обгрунтовано прийшов до висновку про часткове задоволення позову про стягнення моральної шкоди. Доводи апеляційної інстанції про відсутність у позивачки права вимагати відшкодування моральної шкоди на підставі Закону України „Про загальнообов*язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки таке право виникло у позивачки з моменту встановлення їй висновком МСЕК втрати професійної працездатності у зв*язку з професійним захворюванням , а саме з 15 травня 2001 рокув період дії вказаного закону.

Рішення суду відповідає вимогам процесуального і матеріального права і підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 308, 315 ЦПК України, Апеляційний суд

УХ В А Л И В :

Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань України в м. Жданівка відхилити.

Рішення Жданівського міського суду Донецької області від 17 березня 2006 року  залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання законної сили.