ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  

м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2

___________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

Іменем України

21.07.2009  року                                                            Справа № 10/86

Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:                              Бойченка К.І.

суддів                                                  Єжової С.С.

                                                  Парамонової Т.Ф.

секретар

судового засідання:                      Шабадаш Д.С.

за участю представників:

від позивача:                               -повноважний представник не прибув;

від відповідача:                                -повноважний представник не прибув;

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу:                               Фізичної особи –підприємця ОСОБА_3, м. Луганськ

на рішення

господарського суду                     Луганської області

від                                                  12.05.09

по справі                                        №10/86 (суддя –Мінська Т.М.)

за позовом:                                        Спільного Українсько –Польського підприємства

„Іванка”, с. Рата, Жовківський район

Львівської області

до відповідача:                              Фізичної особи –підприємця ОСОБА_3, м. Луганськ

про                                                      стягнення 4023 грн. 13 коп.

В С Т А Н О В И В:

У березні 2009 року Спільне Українсько –Польське підприємство „Іванка”, с. Рата, Жовківський район Львівської області (далі за текстом – СУПП „Іванка”, позивач), звернулось до господарського суду Луганської області з позовною заявою від 27.03.09 б/н з вимогами про стягнення з Фізичної особи –підприємця ОСОБА_3, м. Луганськ (далі за текстом –приватний підприємець ОСОБА_3, відповідач), боргу у сумі 2500 грн. 00 коп. за разовим договором –заявкою від 23.01.07 №14, інфляційних нарахувань у сумі 1366 грн. 88 коп., 3% річних від простроченої суми у розмірі 156 грн. 25 коп. (всього у сумі 4023 грн. 13 коп.), а також судові витрати, в тому числі витрати за надання правової допомоги.

Суд першої інстанції, враховуючи, що позивачем у вказаній вище позовній заяві неправильно визначена загальна сума ціни позову у зв’язку з арифметичною помилкою та будь-яких пояснень стосовно цього факту позивачем не надано, відповідно до вимог ст. 55 Господарського процесуального кодексу України визначив ціну позову у розмірі 4023 грн.         13 коп.

          Рішенням господарського суду Луганської області від 12.05.09 у даній справі позов задоволений частково, а саме: з відповідача на користь позивача стягнуто заборгованість у сумі 2500 грн. 00 коп., інфляційні втрати у сумі 1214 грн. 92 коп., 3% річних у сумі 155 грн.          90 коп., а також витрати по сплаті державного мита у сумі 98 грн. 14 коп. та на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу у сумі 113 грн. 53 коп.

          Дане рішення мотивоване наступним:

-положеннями ст.ст. 207, 526, 625 Цивільного кодексу України;

-правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною /сторонами/;

-як вбачається з матеріалів справи, між позивачем і  відповідачем за допомогою факсимільного зв'язку було укладено договір-замовлення на надання послуг  транспортно -  експедиційного обслуговування, за умовами якого позивач прийняв на себе зобов'язання надати послуги по перевезенню  вантажу  за  певними  реквізитами  своїм  автомобільним транспортом, а відповідач - оплачувати зазначені послуги в  певний  строк;

-зобов’язання  має виконуватись належним чином  відповідно до умов договору;

          -боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми;

-позивачем  нараховано  інфляційні  втрати  за  період  з  лютого 2007 року  по  лютий  2009 року, що становить  1366 грн. 88 коп. (а.с.  15-16). При  цьому  в  розрахунку  інфляційних  сума  збитків  визначена  за  кожний  місяць окремо,  а  не  визначено  індекс  інфляції  за  весь період  з  лютого 2007 року по лютий  2009 року,  тому  не  враховано  наявність місяців,  в  яких  індекс  інфляції  становив  менше  100%, відтак  правильний  розмір  інфляційних втрат  є  таким -  1214 грн. 92 коп.;     

          -за  розрахунком позивача  3% річних за  період з  01.02.07 по  28.02.09  становить       156 грн. 25 коп.  В розрахунку  позивача  (а.с. 13-14) взято за  його основу    не  фактична  кількість  днів  прострочення,  а  кількість місяців  без  врахування  кількості  днів  у  місяці.  При цьому, правильний  розмір  річних  є  таким - 155 грн. 90 коп.;

          -позовні  вимоги у зв’язку з їх обґрунтованістю підлягають задоволенню в частині  стягнення  боргу  у сумі  2500 грн. 00 коп.,  інфляційних втрат у  сумі  1214 грн. 92 коп., 3% річних –155  грн.  90 коп.;

-в  складі  судових витрат  позивачем були зазначені  адвокатські  послуги,  але  будь –які  документи  стосовно цих витрат суду не були надані, а тому, в  задоволенні  решти вимог  слід відмовити.    

           Не погоджуючись з рішенням господарського суду Луганської області від 12.05.09 у справі №10/86, відповідач подав до Луганського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу від 25.05.09 №52, у якій, з урахуванням пояснень №56 від 26.06.09 та №58 від 14.07.09, просить скасувати згадане рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

          В обґрунтування апеляційної скарги відповідач вказує на наступне:

-на думку апелянта, оскаржуване рішення господарського суду Луганської області винесено загрубим порушенням норм матеріального та процесуального права;

-відповідач зазначив, що від позивача він не отримував позовної заяви, також позивач з ним не провів звірення розрахунків, чим, на думку апелянта, було порушено ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, якою гарантується, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом;

-при винесенні оскаржуваного рішення, на думку апелянта, також була порушена норма ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, оскільки до відома суду доводилась інформація тільки позивачем, а ухвалу суду першої інстанції про порушення провадження у даній справі відповідач не отримав взагалі. Таким чином, як зазначає відповідач, у нього не було можливості надати господарському суду Луганської області відзив на позовну заяву, а також надати заяву з клопотанням про застосування до даної справи строку позовної давності.

Позивач 13.07.09 надіслав до Луганського апеляційного господарського суду відзив від 13.07.09 б/н, в якому висловив непогодження з доводами відповідача, викладеними у його апеляційній скарзі, та просить в її задоволенні відмовити, а оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Повноважні та компетентні представники сторін у судове засідання, яке відбулося 21.07.09, не прибули, хоча усі сторони у даній справі були повідомлені Луганським апеляційним господарським судом про час, дату та місце цього судового засідання належним чином, про що свідчать матеріали даної справи.

14.07.09 відповідач (апелянт) надіслав до Луганського апеляційного господарського суду супровідний лист №57 від 14.07.09 з клопотанням №59 від 14.07.09  про розгляд даної справи та його апеляційної скарги за його відсутністю, оскільки він не може прибути у судове засідання.

          Розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 05.06.09 відповідно до ст. 28 Закону України “Про судоустрій України” для розгляду апеляційної скарги Фізичної особи – підприємця ОСОБА_3, м. Луганськ, від 25.05.09 №52 на рішення господарського суду Луганської області від 12.05.09 у справі №10/86 призначено судову колегію у складі: головуючий суддя –Бойченко К.І., суддя – Єжова С.С., суддя –Журавльова Л.І.

          У зв’язку з відпусткою судді Журавльової Л.І. розпорядженням першого заступника голови Луганського апеляційного господарського суду від 20.07.09, на підставі ст. 28 Закону України “Про судоустрій України” та ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, суддю  Журавльову Л.І. виключено із складу колегії по розгляду апеляційної скарги у справі №10/86 та призначено до складу судової колегії суддю Парамонову Т.Ф.

          Згідно з ч. 2 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

          Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

          Апеляційний господарський суд не зв’язаний з доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.   

          Розглянувши матеріали даної справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, оцінивши надані сторонами докази у сукупності, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача до задоволення не підлягає, з огляду на наступне.

          Як вбачається з матеріалів даної справи і встановлено господарським судом Луганської області, Спільне Українсько –Польське підприємство „Іванка”, с. Рата, Жовківський район Львівської області, та приватний підприємець ОСОБА_3, м. Луганськ, 23.01.07 уклали разовий договір –заявку б/н на надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом (а.с. 9, далі за текстом –договір).

За умовами договору позивач як „Перевізник” зобов’язувався доставити ввірений йому вантаж до місця призначення та видати уповноваженій особі, а відповідач як „Експедитор” зобов’язувався сплатити за перевезення встановлену плату.

Відповідно до умов договору відповідач гарантував оплату за перевезення у розмірі 2500 грн. 00 коп.

26.01.07 сторони склали, підписали та скріпили своїми печатками акт виконаних робіт, у якому зазначили, що станом на 26.01.07 позивач згідно договору надав транспортні послуги на загальну суму 2500 грн. 00 коп. та узгодили, що відповідач проведе оплату наданих послуг протягом п’яти днів з дня отримання акту.

Матеріали даної справи свідчать про те, що згаданий акт виконаних робіт відповідач отримав у день його підписання, тобто, 26 січня 2007 року, оскільки інша дата не обумовлена (а.с. 11).

Крім того, позивач у позові зазначив, що відповідач повинен був розрахуватись не пізніше 31.01.07, що не оспорено відповідачем.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Факт виконання позивачем своїх зобов’язань за договором підтверджується також товаро-транспортною  накладною №19 від 24 січня 2007 року (а.с. 10).

Доказів оплати наданих позивачем за договором послуг відповідач не надав.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Крім заявленого до стягнення боргу у сумі 2500 грн. 00 коп., позивач наполягає на стягненні інфляційних нарахувань у сумі 1366 грн. 88 коп., розрахованих від боргу в сумі 2500 грн. 00 коп. за період з лютого 2007 року по лютий 2009 року, а також 3% річних, розрахованих від заборгованості, що оспорюється, за період з лютого 2007 року по лютий 2009 року.

Але, як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач розрахунок інфляційних нарахувань та 3% річних, що заявлені до стягнення, здійснив помилково.

Виходячи з суми заборгованості, що заявлена до стягнення, взятого за основу позивачем періоду розрахунку інфляційних нарахувань та 3% річних, місцевий господарський суд обґрунтовано зазначив, що за правильним розрахунком розмір інфляційних нарахувань складає 1214 грн. 92 коп., а 3% річних –155 грн. 90 коп.    

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими у частині стягнення боргу у сумі 2500 грн.   00 коп., інфляційних нарахувань у сумі 1214 грн. 92 коп. та 3% річних в сумі  155 грн. 90 коп.

Відповідач з посиланням на приписи частини 3 статті 925 Цивільного кодексу України стверджує, що позивачем пропущено строк позовної давності, про застосування якої він був позбавлений заявити, оскільки, за його доводами, судом порушено вимоги ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, а ухвалу про порушення провадження у справі ним не було отримано.

З цього приводу судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 925 Цивільного кодексу України позов до перевізника може бути пред’явлений відправником вантажу або його одержувачем у разі повної або часткової відмови перевізника задовольнити претензію або неодержання від перевізника відповіді у місячний строк.

До вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів).

У даному випадку позивачем надані транспортно-експедиційні послуги з перевезення вантажу за домовленістю з відповідачем, який виступає у якості експедитора, а не вантажовідправника.

Крім того, судова колегія звертає увагу на ті обставини, що, як слідує з матеріалів справи, позивач не є спеціалізованим автотранспортним підприємством, перевезення вантажів не є його основним видом діяльності, а тому, положення Статуту автомобільного транспорту України на нього, як перевізника, не розповсюджуються.

Згідно ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

У даному випадку, за вимогами щодо стягнення заборгованості з відповідача на користь позивача у сумі 2500 грн. 00 коп. за надані послуги з перевезення вантажу за договором, строк позовної давності позивачем не пропущено.

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України визначено, що сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

Правовий аналіз матеріалів даної справи свідчить про те, що провадження у даній справі місцевим господарським судом порушено ухвалою від 07.04.09, примірник якої відповідачу був направлений за адресою його реєстрації: вул. Радянських космонавтів, буд. 63, м. Луганськ, 91011, вих. №419 від 09.04.09.

Ухвалою господарського суду  Луганської області від 23.04.09 розгляд справи відкладено на 12.05.09 о 10 годині 00 хвилин.

Як свідчить відмітка канцелярії суду першої інстанції на зворотній стороні такої ухвали, її примірники були надіслані учасникам судового процесу 28.04.09 (вих. №506).

Крім того, судова колегія враховує, що під час вивчення даного питання встановлено, що факт відправки ухвал від 07.04.09 і від 23.04.09 відповідачу за вищевказаною адресою підтверджено виписками з реєстру відправлення рекомендованої кореспонденції господарського суду Луганської області.

З огляду на вищевикладене, підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 12.05.09 у справі №10/86 судова колегія Луганського апеляційного господарського суду не вбачає, а тому, залишає це рішення в силі.

За таких обставин, судова колегія доводи апелянта залишає поза увагою.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита у розмірі 51 грн. 00 коп. за подання апеляційної скарги покладаються на заявника скарги (відповідача у справі) –Фізичну особу –підприємця ОСОБА_3, м. Луганськ.

             У судовому засіданні прийнято  вступну та резолютивну частини постанови.

          Керуючись ст. ст. 43, 49, 85, 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

          1.Апеляційну скаргу Фізичної особи –підприємця ОСОБА_3,              м. Луганськ, від 25.05.09 №52 на рішення господарського суду Луганської області від 12.05.09 у справі №10/86 залишити без задоволення.

          2.Рішення господарського суду Луганської області від 12.05.09 у справі №10/86 залишити без змін.

3.Витрати по сплаті державного мита у розмірі 51 грн. 00 коп. за подання апеляційної скарги до Луганського апеляційного господарського суду покласти на відповідача (заявника скарги) –Фізичну особу –підприємця ОСОБА_3, м. Луганськ.

Відповідно ч. 3, ч. 5 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

          Головуючий суддя                                                             К.І. Бойченко

Суддя                                                                                С.С. Єжова

Суддя                                                                                Т.Ф. Парамонова