ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  

м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2

___________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

Іменем України

          20.07.2009  року                                                            Справа № 11/119

Луганський апеляційний господарський суд колегією суддів у складі :

головуючого судді                     Якушенко Р.Є.

суддів                                        Іноземцевої Л.В.

          Перлова Д.Ю.                                        

Склад судової колегії призначено розпорядженням від 25.06.2009.

Розпорядженням від 01.07.2009 склад судової колегії змінено.

при секретарі                    

судового засідання                    Яковлевій І.А.

за участю представників сторін:

від позивача                              Бережний Р.В., дов. №238/10 від 31.12.2008

від відповідача                    не прибув

Розглянувши

апеляційну скаргу                    Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтобаз України”, м. Київ

на рішення

господарського суду           Луганської області

від                                         05.06.2009

у справі                               № 11/119 (суддя Москаленко М.О.)

за позовом                              Дочірньої компанії „Газ України” Національної  

акціонерної компанії „Нафтогаз України”, м. Київ

до відповідача                    Луганського міського комунального підприємства „Теплокомуненерго”, м. Луганськ

про                                         стягнення 35 153 497 грн. 80 коп.

Рішенням господарського суду Луганської області від 05.06.2009 у справі №11/119 (суддя Москаленко М.О.) задоволено позов Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” (далі ДК „Газ України”) до Луганського міського комунального підприємства „Теплокомуненерго” (далі ЛМКП „Теплокомуненерго”), стягнуто з відповідача заборгованість за поставлений природний газ у сумі 28651077 грн. 40 коп., пеню у розмірі 1905512 грн. 00 коп., інфляційні нарахування у сумі 1667019 грн. 31 коп., 3% річних у сумі 238189 грн. 00 коп., витрати зі сплати державного мита у розмірі 23547 грн. 47 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 108 грн. 97 коп.

Рішення господарського суду з посиланням на норми статей 525, 526, 625 Цивільного кодексу України, статті 231 Господарського кодексу України та умови договору №06/08-1602 ТЕ-20 від 29.09.2008 на постачання природного газу мотивоване обґрунтованістю заявлених вимог.

Місцевий господарський суд дійшов висновку, що позивачем доведені заявлені вимоги про стягнення заборгованості у сумі 28651077 грн. 40 коп., пеню у розмірі 1905512 грн. 00 коп., інфляційні нарахування у сумі 1667019 грн. 31 коп., 3% річних у сумі 238189 грн. 00 коп. та стягнув з відповідача на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України  судові витрати виходячи із кінцевої ціни позову.

Позивач у справі  не погодився з прийнятим господарським судом рішенням в частині розподілу судових витрат та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його в цій частині та постановити нове рішення, яким задовольнити вимоги у повному обсязі.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує наступне.

При поданні позовної заяви позивачем було сплачене державне мито в розмірі 25500 грн. та оплачено витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн., які позивач також просив стягнути з відповідача.

01.06.2009 у зв”язку з тим, що відповідачем до моменту подачі позову було частково оплачено суму основного боргу в розмірі 1907910 грн. 00 коп. позивачем було подано заяву про зменшення позовних вимог №31/10-5088 від 01.06.2009, відповідно до якої позивач просив стягнути 28651077 грн. 40 коп. боргу, пеню у розмірі 1905512 грн. 00 коп., інфляційні нарахування у сумі 1667019 грн. 31 коп., 3% річних у сумі 238189 грн. 00 коп., а також витрати зі сплати державного мита у розмірі 25500 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн.

Господарський суд в порушення вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України при винесенні оскаржуваного рішення, зазначаючи про задоволення позовних вимог у повному обсязі, фактично вимоги в частині державного мита та інформаційно-технічних витрат на забезпечення судового процесу задовольнив частково.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу не надав, не скористався правом участі у судовому процесі, хоча належним чином був повідомлений про час та місце проведення судового засідання.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, судова колегія апеляційної інстанції

ВСТАНОВИЛА:

29.09.2008  між сторонами у  даній справі був укладений договір                                 № 06/08-1602 ТЕ-20 на постачання природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання (далі за текстом –договір).

05.11.2008 сторони за вказаним договором уклали додаткову угоду №1 (а.с. 17-18).

Пунктом 2.1 договору сторони узгодили обсяг газу, який повинен був передати відповідачеві позивач у період з 01.10.2008 по 31.12.2008, а саме 49140 тис. куб м.

Відповідно до умов пункту 6.1 договору остаточний розрахунок за фактично  спожиті та про транспортовані обсяги  газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу  до 10 числа,  наступного за місяцем поставки газу.

У відповідності з умовами пункту 7.2 договору в разі неоплати  або несвоєчасної оплати у строки, зазначені у пункті 6.1 договору, Покупець сплачує на користь Постачальника крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

На виконання умов договору позивачем відповідачеві у жовтні –грудні               2008 року був поставлений природний газ  на загальну суму 34406125 грн. 40 коп.

За результатами поставки газу сторонами договору були складені та підписані акти приймання-передачі газу (а.с. 19-21).

Зобов”язання щодо оплати поставленого газу відповідач виконав частково, заборгованість склала 31294612 грн. 40 коп., що і стало підставою для звернення позивача з позовом до господарського суду з вимогами про стягнення з відповідача:

-          основного боргу за договором № 06/08-1602 ТЕ-20 від 29.09.2008 поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання в сумі 31 294 612 грн. 40 коп.,

-          пені в сумі 1 948 983 грн. 63 коп.,

-          інфляційних нарахувань у розмірі 1 667 019 грн. 31 коп.

-           3% річних у розмірі 242 882 грн. 46 коп.

та витрат пов”язаних з оплатою державного мита в сумі 25500 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн.

Відповідач відзивом на позов (а.с. 50) визнав суму основного боргу у повному обсязі –31294612 грн. 40 коп.

04.06.2009 господарському суду позивачем було надано заяву № 31/10-5088 від 01.06.2009 про зменшення позовних вимог, відповідно до якої позивач заявив вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений газ у розмірі 28651077 грн. 40 коп., 1905512 грн. 00 коп. пені, , 1667019 грн. 31 коп. інфляційних  нарахувань на суму заборгованості, 238189 грн. 00 коп. 3% річних (а.с. 52-54) та витрат пов”язаних з оплатою державного мита в сумі 25500 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн.

В обгрунтування заяви про зменшення позовних вимог позивач послався на те, що на момент подачі позовної заяви відповідач частково погасив заборгованість в розмірі 1907910 грн. та сума боргу на момент звернення з позовом становила 29386702 грн. 40 коп., у зв”язку з чим також зменшилися вимоги в частині пені, 3% річних.

Рішенням господарського суду від 05.06.09 позов задоволено в повному обсязі з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, при цьому судові витрати віднесено на відповідача виходячи з кінцевої ціни позову.

Відповідно до статей 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції. У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Правовідносини між сторонами за позовом виникли з договору поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та горячого водопостачання №06/08-1602 ТЕ-20 від 29.09.2008, за умовами якого позивач у справі (постачальник), позивач у справі, зобов’язався  передати у власність відповідача (Покупця)  природний газ за наявності його обсягів, а відповідач, в свою чергу, зобов’язався прийняти та оплатити природний газ в обсязі, передбаченому договором.

За своєю правовою природою вказаний договір є договором поставки, різновидом договору купівлі-продажу і до цього договору застосовуються положення глави 54 Цивільного кодексу України, глави 30 Господарського кодексу України і загальні положення про договір.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов”язковим до виконання.

Фактичні обставини справи свідчать, що позивач на виконання умов договору у жовтні-грудні 2008 року поставив відповідачеві природний газ на загальну суму 34406125 грн. 40 коп., що підтверджується актами приймання-передачі газу (а.с. 19-21).

Відповідач в порушення умов пункту 6.1. договору розрахувався з позивачем за отриманий природний газ частково, залишок заборгованості склав 31294612 грн. 40 коп., що і стало підставою для звернення до господарського суду з даним позовом.

Відповідач відзивом на позов визнав позовні вимоги в частині боргу в заявленій сумі.

Під час розгляду справи місцевим господарським судом встановлено, що на момент подачі позову відповідачем вже було перераховано 1907910 грн. та  сума  боргу складає 29386702 грн. 40 коп. Позивач, керуючись статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, зменшив позовні вимоги, у зв”язку з чим предметом судового розгляду є стягнення:

- заборгованості за поставлений газ у розмірі 28651077 грн. 40 коп.;

- пені у сумі 1905512 грн. 00 коп. за період з 11.11.2008 по 03.04.2009;

- інфляційних  нарахувань у сумі 1667019 грн. 31 коп.  за період з листопада 2008 року по лютий 2009;

- 3% річних у сумі 238189 грн. 00 коп. за період з 11.11.2008 по 03.04.2009

Матеріалами справи доведено, що відповідач допустив порушення строків оплати отриманого природного газу, встановлених пунктом 6.1 договору.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов”язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Пунктом 7.2 договору сторони у справі визначили, що відповідач у випадку прострочення оплати отриманого природного газу зобов”язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіряючи правильність розрахунку заявлених вимог, судова колегія встановила, що позивачем вірно нарахована пеня в сумі 1905512 грн. 00 коп.  та 3% річних у сумі 238189 грн. 00 коп. за період з 11.11.2008 по 03.04.2009 та витрати від інфляції за період листопад 2008 –лютий 2009 року у сумі 1667019 грн. 31 коп.

Відповідач не подав заперечень щодо розрахунку суми позовних вимог.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку про обґрунтованість та доведеність заявлених позовних вимог, а відтак суд першої інстанції правомірно задовольнив позов у повному обсязі згідно заяви про зменшення позовних вимог.

Судова колегія вважає, що місцевий господарський суд задовольняючи позов, враховуючи приписи статті 49 Господарського процесуального кодексу України та факт зменшення позивачем позовних вимог, обгрунтовано відшкодував позивачеві витрати зі сплати державного мита в сумі 23547 грн. 47 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 108 грн. 97 коп.

Доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме статті 49 Господарського процесуального кодексу України, щодо розподілу судових витрат, судовою колегією відхиляються з наступних підстав.

По-перше, відповідно до статті 55 Господарського кодексу України в ціну позову не включаються суми судових витрат, які позивач зазначив у позові і просить суд стягнути їх з відповідача.

Це пояснюється тим, що розмір судових витрат, не завжди можливо визначити при поданні позову, а також тим, що розмір судових витрат напряму не залежить від характеру спору і ціни позову і відрізняється у кожній конкретній справі залежно від фактично зроблених витрат.

По-друге, якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду справи зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається (зазначена правова позиція викладена у пункті 4.2 Роз”яснень Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 №02-5/78 „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” зі змінами та доповненнями).

З огляду на викладене, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що місцевий господарський суд повно з”ясував всі обставини справи, дав їм належну оцінку та прийняв рішення від 05.06.2009, яке відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати державного мита за апеляційною скаргою покладаються на позивача, заявника апеляційної скарги.

Відповідно до вимог статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні були оголошені лише вступна та резолютивна частини постанови.

Керуючись статтями 49, 99, 101, п. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” на рішення господарського суду Луганської області від 05.06.2009 у справі №11/119 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Луганської області від 05.06.2009 у справі №11/119 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України у місячний строк через апеляційний господарський суд.

Головуючий суддя                                                            Р.Є. Якушенко

Суддя                                                                                 Л.В. Іноземцева

Суддя                                                                                Д.Ю. Перлов