Справа №2-131 2007
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 січня 2007 року, Оболонський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді - Тищук М.Ф.;
при секретарі - Боярській Г.П.,
з участю адвоката - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, про визнання договору купівлі-продажу квартири частково недійсним та визнання права власності на 1/2 частину квартири, про відшкодування моральної шкоди, -
встановив:
Звернувшись до суду з позовом до ОСОБА_3 і ОСОБА_4., позивачка ОСОБА_2 просить:
· визнати частково недійсним договір купівлі-продажу АДРЕСА_1в частині участі ОСОБА_3;
· визнати за нею, тобто за ОСОБА_2, право власності на 1/2 частину АДРЕСА_1
· стягнути з відповідачів на її користь певну суму, як відшкодування моральної шкоди.
Свої позовні вимоги позивачка ОСОБА_2 обґрунтовує наступним.
Вона і її мати ОСОБА_6 були співвласниками двокімнатної АДРЕСА_2. Після смерті матері вона перебувала в тяжкому емоційно-психологічному стані і потрапила до лікарні КЦБКБ МЗ України.
Двокімнатна квартира була для неї занадто великою і нагадувала про смерть останньої близької для неї людини. Крім того, вона тяжко хворіла і була потреба в грошах на лікування, а тому вирішила продати двокімнатну квартиру.
Під час хвороби сім'я ОСОБА_3 і ОСОБА_4., які не мали житла в м. Києві, інколи допомагали їй.
Про свій намір продати двокімнатну квартиру вона розповіла сім'ї ОСОБА_3 і висловила свою думку, що могла би залишити квартиру у спадщину їх дочці, якщо вони будуть їй допомагати.
ОСОБА_3 і ОСОБА_4. пообіцяли допомагати підшуковувати квартиру і оформити документи необхідних для продажу квартири з умовою, що вона пропише ОСОБА_3 і їх доньку в нову однокімнатну квартиру.
24 жовтня 2002 року була продана її двокімнатна квартира і в той же день була куплена АДРЕСА_1
Всі документи на куплену квартиру і залишок грошей від продажі двокімнатної залишилися у ОСОБА_3.
Вона вважала, що вона є власницею всієї квартири.
У вересні 2003 року ОСОБА_3 попросила прописати в квартиру її чоловіка ОСОБА_4. і його матір ОСОБА_7, і вона на це погодилася.
Тільки в 2004 році вона дізналася про те, що вона є власницею лише 1/2 частини квартири, а іншою ½ частини квартири є ОСОБА_3.
Вона вважає, що відповідачі скориставшись її тяжким становищем, а саме її станом
здоров'я і необізнаністю в юридичних питаннях, порушили її право як власниці квартири,
оформивши на ОСОБА_3 1/2 частини квартири.
Тому вона вимушена звернутися до суду за захистом порушених її майнових прав стосовно квартири, і вважає, що договір купівлі-продажу 1/2 частини квартири в частині участі ОСОБА_3 має бути визнаним недійсним у відповідності до ст. 233 ЦК України, тобто як такий, бю укладений під впливом тяжкої обставини на вкрай невигідних умовах.
В ході розгляду справи позивачка змінила обґрунтування своїх позовних вимог, а саме просить задовольнити її позовні вимоги у відповідності до ст. 230 ЦК України, тобто стверджує, що ОСОБА_3 навмисно ввела її в оману, замовчуючи істотні умови договору купівлі-продажу квартири.
Відповідачі заперечують проти позову повністю, мотивуючи своє заперечення тим що ОСОБА_2 особисто приймала участь в укладанні угоди купівлі АДРЕСА_1і гроші за квартиру вносилися ними разом.
Третя особа, а саме приватний нотаріус, який посвідчував угоду купівлі-продажу квартири, просить розглядати справу буз участі його представника.
Заслухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, дослідивши докази та з'ясовуючи обставини по справі на засадах змагальності, суд вважає, що даний позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що позивачка ОСОБА_2 мала двокімнатну квартиру, яку 24 жовтня 2002 року продала і в той же день з її участю була куплена однокімнатна АДРЕСА_1, що підтверджується копією договору купівлі-продажу квартири (а. с. 9).
На той час ОСОБА_2 і сім'я ОСОБА_3 були в дружніх стосунках. Як підтвердила сама позивачка, сім'я останніх надавала їй матеріальну і моральну підтримку, домагала в пошуках квартири і в підготовці необхідних для угод документів. Тобто сім'я ОСОБА_3 для ОСОБА_2 не були далекими і чужими людьми.
Позивачка стверджує, що сім'я ОСОБА_3 ввела її в оману, тобто умисно замовчали, що квартира купувалася з участю двох покупців ОСОБА_2 і ОСОБА_3
Однак, суд не може з цим погодитися з наступних підстав.
ОСОБА_2 сама підтверджує, що вона була присутня у нотаріуса при оформленні договору купівлі квартири і особисто підписувала договір.
В договорі чітко збільшеним і жирним шрифтом зазначено саме двоє покупців і багато раз повторюється слово не покупець, а слово покупці, а також таким же шрифтом зазначено прізвище ОСОБА_3.
Отже ОСОБА_2 не могла не бачити і не могла не усвідомлювати того, що квартира оформляється на двох покупців.
Свідки в судовому засіданні також підтвердили, що позивачка знала про те, що квартира оформляється на двох покупців.
Тому ствердження, що її обманули, не може бути прийнято судом.
Крім того, даний договір купівлі-продажу квартири відповідає вимогам ст. 227 ЦК України, в редакції 1963 року, тобто посвідчений нотаріально.
Нотаріус в даному випадку наділений правами гаранта дійсного волевиявлення сторін угоди. Те, що нотаріус вступив в змову з ОСОБА_3 нічим не доведено.
Отже суд може визнати дану угоду недійсною з тих підстав, на який позивачка обґрунтовує свої позовні вимоги, тільки при наявності доказів, що стосовно неї вчинено обман. Таким доказом може бути тільки наявність кримінальної справи, порушеної по факту шахрайства (обману).
Крім того, позивачка попустила строк позовної давності, і поновлювати його суд не вбачає підстав.
На підставі викладеного та ст. 237 ЦК України в редакції 1963 року, ст. 230 України, керуючись ст. ст. 10,15, 60,212,213,214,215 ЦПК України, суд -
вирішив:
Позов ОСОБА_2до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, про визнання договору купівлі-продажу квартири частково недійсним, про визнання права власності на 1/2 частину квартири, про відшкодування моральної шкоди залишити без задоволення.
На дане рішення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду м. Києва через Оболонський районний суд м. Києва на протязі двадцяти днів з дня подачі заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження може бути подана на протязі десяти днів з дня проголошення рішення.