Справа № 22-5575/2005                        Головуючий у 1 інстанції Бутов М.М.

Категорія 19                                          Доповідач Стельмах Н.С.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5 червня 2006 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого Стельмах Н.С, суддів Солодовник О.Ф., Звягінцевої О.М., при секретарі Таранець В.О., розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відділення ФСС у м. Шахтарську Донецької області про відшкодування моральної шкоди.

встановив:

в апеляційній скарзі відділення ФСС у м. Шахтарську оспорює обгрунтованість зазначеного судового рішення, яким позов задоволено частково із стягненням на користь позивача у відшкодування моральної шкоди 12000 грн., і ставить питання про його оскасування та ухваленням нового про відмову в задоволенні позову, оскільки за зупиненням дії статті закону, що регламентує право позивача на відшкодування моральної шкоди, у суду не було підстав для задоволення вказаного позову.

В засіданні апеляційного суду представник відділення ФСС за довіреністю Гумарова В.О. підтримала доводи апеляційної скарги, просила про її задоволення, скасування судового рішення і ухвалення нового про відмову в задоволенні позову, а позивач ОСОБА_1 заперечував проти доводів скарги, просив її відхилити та залишити судове рішення без зміни.  Судом першої інстанції при розгляді цієї справи встановлено наступні обставини.

24 січня 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом до відповідача і зазначав, що працює на шахті „Шахтарська-Глибока".

10 березня 2003 року з ним трапився нещасний випадок на виробництві, внасілдок якого було знівічено ліву ногу.

Висновком МСЕК від 2 грудня 2003 року в нього встановлено 20% втрати працездатності безстроково внаслідок вказаного каліцтва. •    За таких обставин, ушкодженням здоров'я та стійкою втратою внаслідок цього   працездатності   йому   спричинено   моральну   шкоду,   оскільки   він змушений внаслідок каліцтва перености фізичний біль та додавати зусиль для організації свого життя.

Тому він просив суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на його користь у відшкодування моральної шкоди 20000 грн.

Рішенням Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 2 лютого 2006 року позов задоволено частково і на користь ОСОБА_1 з відповідача стягнуто у відшкодування моральної шкоди 12000грн.

Суд дійшов висновку, що викладені позивачем обставини обгрунтовано наданими ним довідками та іншими відповідними матеріалами (а.с. 5-16) і тому знайшли підтвердження в судовому засіданні.

Апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню.

При розгляді цієї справи судом було встановлено, що внаслідок небезпечних умов праці позивачеві було завдано стійку втрату працездатності.

За вказаних обставин, суд дійшов правильного і обгрунтованого висновку щодо спричинення позивачеві внаслідок каліцтва моральних страждань.

При вирішенні питання щодо розміру спричиненої моральної шкоди судом враховано тяжкість каліцтва та характер спричинених ним моральних страждань, їх тривалість, неможливість відновлення стану здоров'я та змушеність позивача постійно додавати зусиль для організації свого життя.

Конституційним Судом України в п. 4.1 рішення № 1-рп/2004 від 27 січня 2004 року визначено, що ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання.

У випадку втрати потерпілим працездатності він зазнає значно більше моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

У той же час, суд при вирішенні цього спору визначив розмір відшкодування шкоди значно меншим ніж встановлений максимальним в ст. 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" для осіб, у яких не встановлено стійку втрату працездатності.

За таких обставин, розмір відшкодування позивачеві моральної шкоди визначено судом в розумних межах достаньості та справедливості.

Крім цього, апеляційний суд вважає, що зупинення на час розгляду справи дії норми закону, яка визначає порядок відшкодування позивачеві моральної шкоди, всупереч доводам апеляційної скарги, не впливає на правильність визначених правових висновків суду.

До того ж згідно з п. З ст. 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", висновок МСЕК про встановлення наявності чи відсутності спричинення моральної шкоди особам, у яких встановлено стійку втрату працездатності внаслідок шкідливих умов праці, не є обов'язковим, оскільки спричинення моральної шкоди в таких випадках є очевидним.

Оскільки апеляційним судом не встановлено порушень судом першої інстанції при розгляді цієї справи вимог матеріального чи процесуального законів або неправильної оцінки досліджених по справі доказів, то підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування або зміни судового рішення немає.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 314 ЦПК України апеляційний суд

ухвалив:

апеляційну скаргу відділення ФСС в м. Шахтарську відхилити, рішення Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 22 лютого 2006 року залишити без зміни.

Ухвала набирає чинності негайно, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили