АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-1140 2006 року Головуючий у справі в суді першої
інстанції Орлов І.В. Доповідач Свинцова Л.М.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 червня 2006 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ
апеляційного суду Луганської області в складі:
Головуючого судді Свинцової Л.М.
Суддів Карташова О.Ю., Савченко В.О.,
При секретарі Малошонок О. О.,
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Луганської області в місті Луганську апеляційну скаргу директора Закритого акціонерного товариств "Кондитерська фабрика "А.В. К." на рішення місцевого Артемівського районного суду міста Луганська від 12 січня 2006 року у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту нещасного випадку на виробництві,
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням місцевого Артемівського районного суду міста Луганська від 12 січня 2006 року заява ОСОБА_1 була задоволена. Встановлено факт нещасного випадку на виробництві, що мав місце з ОСОБА_1 20 червня 2000 року під час виконання нею трудових обов'язків на ЗАТ "Кондитерська фабрика А.В.К."
Директор ЗАТ "Кондитерська фабрика А.В.К." не погодився з таким рішенням та звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати це рішення та ухвалити нове про відмову в задоволенні заяви.
У доводах апеляційної скарги апелянт посилався на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Так, апелянт вказав, що суд неповно з'ясував обставини справи.. В порушення вимог ст. 212 ЦПК України не дав оцінку усім доказам у справі в їх сукупності.
Суд в мотивованій частині рішення вказав, що встановлення факту нещасного випадку на виробництві необхідно ОСОБА_1 для отримання передбачених законодавством соціальних виплат, а тому суд першої інстанції відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України №6 від 27.03.1992 року "Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" мав притягнути до участі у справі третю особу, що заінтересована у розв'язанні спору, тобто представника Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві.
З запереченнями на апеляційну скаргу ОСОБА_1 не зверталася.
Суд першої інстанції в судовому засіданні встановив, що ОСОБА_1 у період часу з 29.08.1999 року до 02.01.2001 року перебувала у трудових відносинах з ЗАТ "Кондитерська фабрика А.В.К.".
20.06.2000 року ОСОБА_1 зверталася до міського травматологічного пункту з приводу виробничої травмі, про що є запис в журналі реєстрації хворих.
З 21.05.2000 року ОСОБА_1 знаходилася на лікарняному з приводу травми куприка. Ця травма сталося з нею по дорозі додому з роботи.
20.06.2000 року після одержання травми на виробництві вона за проханням адміністрації цеху не наполягала на офіційному оформленні документів її травмування. Лікареві у лікарні за місцем мешкання вона дала пояснення, що травма сталася 21.06.2000року на виробництві.
Колегія суддів, заслухавши доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про часткову обґрунтованість апеляційної скарги, що підлягає частковому задоволенню, про необхідність скасування оскаржуваного рішення та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рішення у цій справі раніше двічі скасовувалися. Апеляційний суд Луганської області, що розглядав апеляційні скарги у справі, звертав увагу суду першої інстанції на те, що суд неправильно розглянув справу у порядку окремого провадження. Що справу належить розглянути у порядку позовного провадження.
Так, згідно із п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 15 від 31.03.1995 року "Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" при застосуванні п.З ст. 273 ЦПК України ( в редакції 1963 року), яким передбачено встановлення факту каліцтва на виробництві або при виконанні трудових обов'язків, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по соціальному страхуванню, судам слід мати на увазі, що з дня введення в дію Закону України "Про охорону праці" ( з 24 листопада 1992року ) справи про встановлення таких фактів не розглядаються в порядку окремого провадження, а вирішуються у порядку позовного провадження.
Відповідно до п. З цієї постанови у тому разі, коли буде виявлено, що встановлення підвідомчого суду факту пов'язане з вирішенням спору про право, суд відмовляє в прийнятті заяви до розгляду в окремому провадженні, а якщо це буде виявлено під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
ОСОБА_1 звернулася до суду першої інстанції з позовною заявою, але судом справа про встановлення факту каліцтва на виробництві розглянуто в порядку окремого провадження.
Крім того, у справі наявні два акти розслідування нещасного випадку з ОСОБА_1, які ніким не скасовані. Про незгоду з цими актами ОСОБА_1 судові не заявляла.
Для забезпечення правильного та своєчасного розгляду справи вказаної категорії суд зобов'язаний з'ясувати, які фізичні особи чи організації можуть бути заінтересовані у вирішенні справи і підлягають виклику у судове засідання, притягнути цих осіб до участі у справі у якості третіх осіб, за їх участю розглянути справу.
Суд першої інстанції не з'ясовував, інтереси яких осіб торкається встановлення юридичного факту травмування ОСОБА_1 на виробництві, розглянув дану справу у відсутності такої особи.
Таким чином суд першої інстанції розглянув дану справу у відсутності зацікавленої особи, що є підставою для скасування рішення суду та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ст. 311 ЦПК України.
Враховуючи те, що у справі є в наявності позовна заява ОСОБА_1 про встановлення юридичного факту, а також заява про встановлення того ж юридичного факту у порядку окремого провадження, колегія суддів вважає за можливе, скасовуючи незаконне рішення у справі, не закривати провадження у справі відповідно до вимог ч.І ст. 310 ЦПК України, надавши суду першої інстанції можливість конкретизувати суть вимог, з якими звернулася до суду ОСОБА_1, після чого вирішити питання про розгляд справи в порядку позовного провадження чи залишити її заяву без розгляду в порядку ч.б ст. 235 ЦПК України.
Колегія суддів вважає, що детальне обговорення інших доводів апеляційної скарги є передчасним, тому що ці доводи будуть предметом обговорення в суді першої інстанції при новому розгляді справи.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 307, 311. 313, 314, 315 ЦПК України, колегія
суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу директора "Закритого акціонерного товариства "Кондитерська фабрика А. В. К." На рішення місцевого Артемівського районного суду міста Луганська від 12 січня 2006 року задовольнити частково.
Рішення місцевого Артемівського районного суду міста Луганську від 12 січня 2006 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
На ухвалу може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ухвалою законної сили.