АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22-1992 2006 року Головуючий у справі в суді першої
Категорія 17 інстанції Сторожук Т.А.
Доповідач Свинцова Л.М.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 червня 2006 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ
апеляційного суду Луганської області в складі:
Головуючого судді Свинцової Л.М.,
Суддів Савченко В.О., Карташова О.Ю.,
При секретарі Малашонок О.О.,
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду
Луганської області в місті Луганську апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 на рішення місцевого Артемівського районного суду міста
Луганська від 19 квітня 2006 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання договору дарування частини житлового будинку
недійсним,
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням місцевого Артемівського районного суду міста Луганська від 19 квітня 2006 року відмовлено за необґрунтованістю у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування 4\18 частки житлового будинку АДРЕСА_1 в місті Луганську від 22 січня 2005 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, зареєстрованого приватним нотаріусом під реєстровим номером 108, про стягнення судового збору у сумі 8,5 грн., вартості послуг адвоката 0 200грн., вартості нотаріальних послуг 50 грн., вартості послуг БТІ - 144,27грн
Позивач ОСОБА_1 не погодився з таким рішенням та його представник ОСОБА_4 від імені позивача звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати це рішення та ухвалити нове, яким визнати договір дарування частки житлового будинку, що укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, договором купівлі-продажу частки житлового будинку. Визнати недійсним в момент вчинення договір купівлі-продажу частки цього будинку та зобов'язати відповідачів повернути один одному все отримане по угоді. Стягнути з відповідачів на його користь судові видатки у сумі 314,52грн.
У доводах апеляційної скарги місяться посилання на те, що рішення суду є незаконним у зв'язку з невідповідностю висновків обставинам справи, неправильним застосуванням норм матеріального права, що привело до неправильного вирішення спору у справі.
Так, суд дійшов висновку, що передані ОСОБА_2 другому відповідачу ОСОБА_3 500 доларів США на організацію весілля сина не мають зв'язку з договором дарування частки будинку.
Судом не взято до уваги пояснення відповідача ОСОБА_3,, що, позичаючи у ОСОБА_2 500 доларів на весілля сина, він зобов'язався поступитися своєю часткою будинку, що і зробив у 2005 році, коли подарував свою частку будинку братові ОСОБА_2 Договорі дарування приховував договір купівлі-продажу частки будинку.
Із запереченнями на апеляційну скаргу відповідачі не зверталися.
В судовому засіданні суд встановив, що позивач ОСОБА_1 є власником 7/18 спірного будинку на підставі свідчення про право на спадщину, виданого 23.04.1998 року другою Луганською державною нотаріальною конторою за реєстровим номером 2-948,2-949.
Співвласниками іншої частини будинку були відповідачі ОСОБА_2 (у розмірі 7/18 частки) та ОСОБА_3 (у розмірі 4/18 часток).
Спірне майно перейшло у власність сторін у порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_5, яка вмерла 04.09.1992 року, що була рідною матір'ю ОСОБА_1 та ОСОБА_2, та після смерті та батька ОСОБА_6, який вмер 15.09.1996 року, щзо був рідним батьком сторонам.
22 січня 2005 року відповідач ОСОБА_3 подарував свою свої 4/18 часток спірного будинку братові ОСОБА_2
Договір дарування, укладений між відповідачами відповідно до вимог ст. ст. 717, 719 ЦК України.
500 доларів США передані ОСОБА_2 відповідачеві ОСОБА_3 у 2002 році як позика, а договір дарування було укладено 22 січня 2005 року.
Позивачем не доведено, що спірна частина будинку була фактично продана ОСОБА_3 братові ОСОБА_2
Колегія суддів, заслухавши доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає апеляційну скаргу представника позивача необгрунтованою, що не підлягає задоволенню.
Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, надав оцінку усім доказам на підставі всебічного, повного та об'єктивного розгляду справи.
Так, суд правильно прийшов до висновку, що 500 доларів США, що були позичені відповідачем ОСОБА_2 відповідачеві ОСОБА_3 у 2002 році на весілля синові останнього. Наявність договору позики була підтверджена розпискою, наданою ОСОБА_3
Позивачем дійсно не було доведено, що ці гроші фактично були передані ОСОБА_3 як плата за належну ОСОБА_3 спірну частку будинку у розмірі 4/18 та мають
зв'язок з угодою дарування цієї частки будинку, що укладена була між відповідачами у
січні 2005 року.
В апеляційній скарзі представник позивача вказав, що 500 доларів були вартісного величиною спірної частки будинку, не посилаючись на будь-які докази цього.
Відповідач ОСОБА_3 у суді першої інстанції та у суді апеляційної інстанції не заперечував, що у 2002 році брав 500 доларів США у ОСОБА_2 на весілля свого сина, писав розписку, яка підтверджувала факт позики цієї суми грошей.
У момент, коли гроші у сумі 500 доларів США передавалися ОСОБА_2 братові ОСОБА_3 на весілля сина останнього, був присутній свідок ОСОБА_7, який засвідчив у суді першої інстанції, що вказані гроші отримав ОСОБА_3 як позику на весілля сина, що мова про продаж належної ОСОБА_3 частки будинку не було.(а.с.81).
В апеляційній скарзі є посилання на то, що суд не урахував пояснень ОСОБА_3. про його намір передати ОСОБА_2 належну йому спірну частку будинку для з рівняння двох інших братів у праві власності на будинок.
З таким доводом не можна погодитися тому, що ОСОБА_3 не міг не знати, що передача його спірної частки будинку ОСОБА_2 не приведе до того, що частки останнього та позивача стануть рівними (4/18 + 7/18).
Той факт, що відповідач ОСОБА_3 не оскаржив рішення суду )[ справі, яким по суті було визнано договір дарування спірної частки будинку укладеним відповідно до вимог
діючого законодавства та було відмовлено позивачеві у визнанні цього договору недійсним, також свідчить про згоду ОСОБА_3. з тим, що фактично між ним та ОСОБА_2 було укладено договір дарування частки будинку, а не приховувалася таким договором інша угода - договір купівлі-продажу, як ОСОБА_3 мав намір представити суду.
В суді апеляційної інстанції ОСОБА_3 надав пояснення, що віє має своє житло, не мав потреби жити у батьківській будівлі, договір дарування його спірної частки будинку братові не порушив і в теперішній час не порушує його права та інтереси.
Посилання апеляційної скарги на те, що договір дарування приховував іншу угоду носять характер припущення, не доведені були у суді першої інстанції, а тому на таких припущеннях суд не мав законних підстав винести рішення про задоволення позовної заяви позивача ОСОБА_1
Враховуючи викладене, суд не мав підстав застосовувати при ухваленні оскаржуваного рішення такі норми цивільного Кодексу як статті 7176, 235, 362 ЦК України.
За таких обставин апеляційна скарга не містить підстав для скасування рішення суду, яке ухвалене за додержанням норм процесуального права, є законним та правильним, а тому згідно із ст.. 308 ЦПК України не може бути скасоване чи змінене.
Керуючись ст.cт. 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1- ОСОБА_8 відхилити.
Рішення місцевого Артемівського районного суду міста Луганська від 19 квітня 2006 року залишити без зміни.
На ухвалу може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ухвалою законної сили.