ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
03 квітня 2007 р. |
№ 32/256-06-8967 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
|
головуючий суддя |
Муравйов О.В. |
|
судді |
Полянський А.Г. |
|
|
Фролова Г.М. |
|
розглянувши |
|
касаційну скаргу |
Військової частини А 1357 |
|
на |
постанову від 21.12.2006 р. Одеського апеляційного господарського суду |
|
у справі |
№ 32/256-06-8967 господарського суду Одеської області |
|
за позовом |
Військової частини А 1357 |
|
До |
ПП ОСОБА_1 |
|
про |
стягнення 22 073,41 грн. |
За участю представників сторін:
позивач -Болкісев О.М. посвідчення УК № 032967
відповідач -ОСОБА_2 -поспорт ІНФОРМАЦІЯ_1,
ОСОБА_3 ордер НОМЕР_1
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Одеської області від 25.10.2006 р. (суддя Грабован Л.І.) позов задоволено. Стягнуто з ПП ОСОБА_1 на користь Військової частини А 1357 11 638,44 грн. боргу, 5 802,36 грн. збитків, 174,40 грн. витрат по державному миту, 188 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення. В решті позовних вимог відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 21.12.2006 р. (судді: Андреєва Е.І., Мацюра П.Ф., Ліпчанська Н.В.) рішення господарського суду Одеської області від 25.10.2006 р. скасовано частково, в позові відмовлено.
Не погоджуючись з постановою від 21.12.2006 р. Одеського апеляційного господарського суду, Військова частина А 1357 звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати та залишити в силі рішення місцевого господарського суду, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Згідно положень ч. 2 ст. 1115 ГПК України касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні та постанові господарських судів.
Відповідно до роз'яснень, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення” зі змінами та доповненнями, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
На думку колегії суду оскаржувана постанова вказаним вимогам не відповідає з наступних підстав.
Постанова апеляційної інстанції мотивована тим, що договором оренди НОМЕР_1 не визначено, яку саме техніку повинен одержати орендар на підставі договору оренди, а в акті НОМЕР_2 не зазначено, що його складено на підставі договору оренди. Заподіяння шкоди, на думку апеляційного господарського суду відбулось на підставі інших домовленостей, а не на підставі договору оренди, що унеможливлює задоволення позовних вимог в цій частині.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, між сторонами було укладено договір НОМЕР_1 оренди екскаватора, терміном на 3 місяця з моменту прийому техніки орендарем по акту прийому-здачі в оренду.
Вартість орендної плати складала 29,39 грн. за одну годину роботи. Орендна плата повинна була сплачуватись шляхом перерахування коштів на рахунок військової частини.
У зв'язку з несплатою орендної плати, позивачем було виставлено претензію № 1 від 18.08.2006 р. з вимогою сплатити заборгованність в сумі 11 638,44 грн. та збитки 5 802,36 грн., у зв'язку з погіршенням під час оренди стану орендованого майна.
Разом з цим, відповідно до умов договору НОМЕР_1 сторонами було передбачено, що прийом-передача техніки в оренду здійснюється відповідними фахівцями на підставі акту прийому-передачі. Сторони при прийомі передачі зобов'язані перевірити технічну справність орендованої техніки, що має бути відзначене у акті прийому-здачі техніки (п.2.2 договору).
Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
В порушення вказаних вимог, відповідачем не було сплачено орендну плату та повернуто екскаватор в гіршому технічному стані, ніж він був переданий по акту прийому-передачі НОМЕР_2, що підтверджено актом від 08.10.2005 р.
Твердження апеляційного господарського суду про те, що за актом НОМЕР_2 передавалась техніка не на підставі договору оренди НОМЕР_1 спростовується тим, що договором оренди сторони передбачили передачу "техніки" на підставі акту прийому-передачі техніки в оренду та матеріали справи містять акт прийому-передачі "техніки" НОМЕР_2, який підписаний ПП ОСОБА_1
Крім того, з матеріалів справи не вбачається, що між сторонами існували інші домовленості, крім тих, що закріплені договором оренди НОМЕР_1
Згідно ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
Відмовляючи в задоволенні позову в частині завданих позивачу збитків, апеляційний господарський суд виходив з того, що заподіяння шкоди, якщо воно і мало місце виникло на підставі інших домовленостей, а не на підставі договору оренди.
Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи, в підтвердження сторонами повернення орендованої техніки складено акт від 08.10.2005 р., з якого вбачається відсутність ряду запчастин, що відрізняється від технічного стану екскаватора, зданого в оренду за актом НОМЕР_2
Крім того, договором оренди НОМЕР_1 було передбачено, що орендар за свій рахунок зобов'язаний усувати несправності і поломки орендованої техніки, що виникли з вини орендаря.
Стаття 33 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
В порушення вказаних вимог, відповідачем не було доведено, що позивач передав в оренду річ яка не відповідає умовам договору та призначенню речі, оскільки він був обізнаний про технічний стан екскаватора, підписавши акт прийому-передачі НОМЕР_2, в якому зазначено, що передане майно технічно несправне та потребує середнього ремонту.
Слід зазначити, що апеляційний господарський суд, задовольняючи апеляційну скаргу, протирічить доводам відповідача щодо того, що договором оренди не визначено яку саме техніку повинен одержати орендар на підставі договору оренди, тоді як в апеляційній скарзі відповідач зазначає, що 11.07.2005 р. позивачем та відповідачем був підписаний договір оренди техніки -екскаватора, для використання техніки за її технологічним призначенням при виконанні сільськогосподарських робіт (п. 1.2 договору оренди) (а.с. 69).
Враховуючи, що позивачем надано обгрунтований розрахунок орендної плати та збитків, місцевий господарський суд правомірно задовольнив вимоги позивача в цій частині.
Слід зазначити, що у мотивувальній частині рішення, місцевий господарський суд вказав про часткове задоволення позову, але в резолютивній частині помилково зазначив про задоволення позову. Враховуючи, що при цьому не зачіпається суть рішення, колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевий господарський суд в порядку ст. ст. 43, 47, 43, ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази. На підставі встановлених фактичних обставин місцевим господарським судом з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини та прийнято обгрунтоване рішення.
Разом з цим, матеріали справи свідчать про те, що господарський суд апеляційної інстанції невірно застосував норми матеріального права, що призвело до помилкового скасування рішення господарського суду першої інстанції, який всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив, встановив та надав юридичну оцінку обставинам справи та дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову.
Апеляційним господарським судом при розгляді справи не було достатньо враховано вимог законодавства. Як наслідок, прийнята у справі постанова не відповідає ст. 105 ГПК України та вимогам, що викладені в постановах Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення”.
У зв'язку із вищевикладеним колегія суддів вважає, що приймаючи постанову, апеляційний господарський суд надав невірну юридичну оцінку обставинам справи, порушив і неправильно застосував норми матеріального права, в зв'язку з чим, враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції (ст. 1117 ГПК України) та положення п. 6 ст. 1119, ч. 1 ст. 11110 ГПК України, постанова підлягає скасуванню, а законне та обґрунтоване рішення залишенню без змін.
Відповідно до ст.ст.85, 111-5 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні за згодою представників сторін оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 ГПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Військової частини А 1357 задовольнити.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 21.12.2006 року у справі № 32/256-06-8967 скасувати.
Рішення Господарського суду Одеської області від 25.10.2006 року у справі № 32/256-06-8967 залишити без змін.
Головуючий суддя Муравйов О.В.
Судді Полянський А.Г.
Фролова Г.М.