ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

Вищий  господарський  суд  України  у  складі  колегії  суддів:

ВСТАНОВИВ:

          В січні 2005р. ТОВ "Формаркет" звернулося до господарського суду Чернівецької області з позовом про розірвання договорів НОМЕР_1,НОМЕР_2 на дольову участь у будівництві, укладених з приватним підприємцем ОСОБА_1.

         Спір розглядався судами неодноразово.

Останнім рішенням господарського суду Чернівецької області від 30.11.2006р. (суддя Ковальчук Т.І.) у задоволенні позову відмовлено.

          Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.01.2007р. (судді: Марко Р., Бонк Т., Бойко С.) рішення господарського суду Чернівецької області від 30.11.2006р. у справі №6/8 скасовано. Прийнято нове рішення, яким позов ТОВ "Формаркет" задоволено, розірвано договори НОМЕР_1 та НОМЕР_2 на дольову участь у будівництві, укладені між сторонами у справі.

В касаційній скарзі Приватний підприємець ОСОБА_1 просить постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.01.2007р. скасувати, а рішення господарського суду Чернівецької області від 30.11.2006р. залишити без змін, посилаючись при цьому на неправильне застосування судом норм матеріального права. 

 Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи,  перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши  правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають  застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Постанова апеляційного суду відповідає зазначеним вимогам, оскільки ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно п.2.10 рішення Чернівецького міськвиконкому НОМЕР_3, позивачу надано дозвіл на реконструкцію мікроринку "Формаркет", що знаходиться за адресою: ріг вулиці Стасюка та проспекту Незалежності у м.Чернівці.

Рішенням Чернівецького міськвиконкому НОМЕР_4 позивачу надано в постійне користування 0,5223 га земельної ділянки для будівництва та обслуговування ринку та цим же рішенням затверджено угоду про співробітництво між позивачем та Чернівецьким міськвиконкомом, розділом 2-м якої передбачалось поетапне будівництво ринку до розробки проектно-кошторисної документації.

14.02.2002р. Інспекцією державного архітектурно -будівельного контролю Чернівецького міськвиконкому позивачу видано дозвіл НОМЕР_5 на виконання будівельних робіт, яким останньому надавалося право на проведення підготовчих робіт по будівництву критого ринку в строк до 30.04.2002р. з послідуючим його продовженням.

В подальшому виданий дозвіл було пролонговано з наданням позивачу права на поетапне проведення робіт з будівництва критого ринку.

З метою виконання робіт по будівництву позивач уклав договір з МПП "Ріка" НОМЕР_6, в якому визначалась вартість цих робіт з врахуванням додаткової угодиНОМЕР_7. Проте зазначена вартість  підлягала перегляду у випадку внесення змін до проектно -кошторисної документації відповідно до  п.2.2. даного договору.

06.02.2002р. між сторонами укладено договори НОМЕР_1,153, за якими позивач прийняв відповідача у дольову участь у будівництві ринку, покладаючи на останнього обов'язок щодо фінансування будівництва торгових місць, обумовлених в п.1.2. договору.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, проектно-кошторисна документація кінцевої стадії -стадії "Робочі креслення"  виготовлена і затверджена 25.09.2003р., згідно якої встановлено остаточну вартість будівництва критого ринку. В зв'язку з зазначеним,  позивачем та МПП "Ріка" були внесені зміни і доповнення до договору, укладеного між ними та складено протокол погодження договірної ціни.

Оскільки  договірна ціна будівництва критого ринку значно збільшилась, додатковою угодою НОМЕР_8 між ТОВ "Форомаркет" і МПП "Ріка" про внесення змін і доповнень до договору НОМЕР_6, затверджено графік фінансування будівництва, за яким позивач зобов'язався провести сплату суми, на яку збільшилась вартість будівництва, до 01.06.2004р. шляхом внесення щомісячних платежів.

Позивач, належним чином виконуючи умови договорів, укладених з відповідачем, звернувся до останнього з повідомленнями про збільшення вартості будівництва та необхідності внесення змін до договорів НОМЕР_1, 153 від 06.02.2002 року на дольову участь у будівництві .

Однак, між позивачем та відповідачем не було досягнуто згоди щодо умов додаткового фінансування і не підписано додаткових угод з цього приводу.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, капітальне будівництво /реконструкція/  ринку є об'єктом інвестування його сторонами. Крім того, позивач, перераховуючи кошти дольовиків підряднику,  приймав участь у фінансуванні будівництва власними коштами.

Згідно ст.9 Закону України "Про інвестиційну діяльність" основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності є договір.

Відповідно до ст.5 Закону  України "Про інвестиційну діяльність" інвестиційна діяльність може здійснюватися у різних формах (в тому числі  і шляхом здійснення спільної діяльності).

Враховуючи умови договору, укладеного між сторонами щодо інвестування відповідачем будівництва торгівельних місць на ринку та набуття права власності на ці місця після виконання умов договору, апеляційний господарський суд правильно вважав помилковим висновок місцевого суду про відмову в позові з тих підстав, що відповідач, відмовляючись від підписання запропонованих йому додаткових угод, не приймав рішення про припинення фінансування ним будівництва, а натомість намагався укласти додаткові угоди з позивачем на прийнятних для нього умовах.

Аналізуючи правову природу договорів, укладених між сторонами, апеляційний господарський суд прийшов до правильного висновку, про те, що укладені договори  мають  характер інвестиційних договорів, які містять деякі елементи договору про спільну діяльність і на них поширюються  правові норми, що визначені  главою 77 ЦК України.

Відповідно до п.8.1 договорів НОМЕР_1,НОМЕР_2., укладених між сторонами, кожен з них вступає в силу  з дня його підписання і діє до завершення будівництва ринку та повного розрахунку сторін. В зв'язку з зазначеним позивач вправі  вимагати розірвання даних договорів з відповідачем  через поважну причину,  якою в даному випадку є суттєве збільшення вартості будівництва ринку, оскільки позивач  без участі відповідача невзмозі  закінчити  будівництво ринку та досягти мети спільної діяльності.

Також апеляційним господарським судом вірно встановлено неправильність тлумачення судом першої інстанції норм ст.21 Закону України "Про інвестиційну діяльність".

Нормами вказаної статті передбачено, що припинення інвестиційної діяльності проводиться за рішенням інвесторів, при цьому інвестори відшкодовують збитки учасникам інвестиційної діяльності. Оскільки інвесторами у вказаному будівництві являються як відповідач так і позивач, тому останній має право припинити свою інвестиційну діяльність з відповідачем шляхом розірвання договору, обґрунтовуючи збільшення вартості об'єкту інвестування та недосягненням домовленості з відповідачем щодо його додаткового фінансування.

Порядок укладення, зміни і розірвання договорів регулюється главою 53 ЦК України, норми якої, у випадку виникнення підстав для зміни умов договору чи його розірвання, передбачають здійснення таких дій у письмовій формі, тобто в такій, в якій укладено договір.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність у позивача правових підстав приймати додаткові кошти від відповідача, оскільки між ними у встановленому порядку у письмовій формі не укладено додаткових угод щодо збільшення вартості.

Крім того, апеляційний господарський суд, дійшовши висновку про скасування рішення, врахував обґрунтованість підстав та доказів збільшення вартості будівництва, що підтверджується висновком судової будівельно-технічної експертизи.

З даними висновками апеляційного господарського суду повністю погоджується судова колегія Вищого господарського суду України, оскільки вони відповідають матеріалам справи, встановленим судом обставинам та вимогам закону.

За таких обставин, Вищий господарський суд України вважає, що при прийнятті оскаржуваної постанови апеляційний господарський суд повно і всебічно перевірив всі обставини справи, дав належну правову оцінку зібраним у справі доказам та прийняв законну і обґрунтовану постанову, яку необхідно залишити без змін.

Доводи відповідача, викладені в касаційній скарзі, судова колегія вважає необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними у справі доказами і не відповідають вимогам діючого законодавства, що регулює дані правовідносини.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 111⁵, 111⁷, 111⁹, 111¹¹ Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_1залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.01.2007р. у справі №6/8 залишити без змін.

Головуючий, суддя                                                                  Н.І. Мележик

Судді                                                                                          О.А. Подоляк

           Т.П.Козир