Справа № 22-5440/2006 Головуючий в 1 інстанції Наюк Л.М.
Категорія 42 Доповідач Стельмах Н.С.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
5 червня 2006 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Стельмах Н.С, суддів Звягінцевої О.М., Солоджовник О.Ф., при секретарі Таранець В.О., розглянув у відкритому судовому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, 3-я особа Перша Харцизька державна нотаріальна контора про визнання заповіту недійсним і
встановив:
в апеляційній скарзі ОСОБА_1 оспорює обгрунтованість судового рішення, яким відмовлено в задоволенні її позову, і ставить питання про його скасування, та ухвалення нового про задоволення її позову, оскільки вважає, що висновки суду не відповідають встановленим по справі обставинам.
В засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 та її представник адвокат ОСОБА_3 підтримали доводи апеляційної скарги і просили про її задоволення, скасування судового рішення та ухвалення нового про задоволення позову, а відповідачка ОСОБА_2 заперечувала проти доводів скарги, просила її відхилити та залишити рішення суду без зміни.
Судом першої інстанції при розгляді цієї справи встановлено наступні обставини.
З жовтня 2005 року ОСОБА_1 звернуался до суду з вказаним позовом до відповідачки і зазначала, що з березня 2000 року вона знаходилася в фактичних шлюбних відносинах з її батьком ОСОБА_4 і жила з ним разом за однією адресою.
За життя 12 січня 2005 року він оформив на неї заповіт на все своє майно і зокрема, на належну йому на праві власності однокімнатну квартиру АДРЕСА_1.
В кінці лютого 2005 року в нього під час перебування в лікарні на стаціонарному лікуванні було виявлено онкологічне захворювання.
З лікарні його 14 березня 2005 року забрала відповідачка, а 8 квітня 2005 року він помер.
Коли вона його відвідувала в середині березня 2005 року, то він був у важкому стані і не впізнав її.
Після його смерті вона звернулася до нотаріальної контори за прийняттям спадщини, але її нотаріус її повідомив, що ОСОБА_4 18 березня 2005 року скасував попередній заповіт і склав новий на відповідачку.
Вона вважає, що у вказаний час стан здоров'я вже не дозволяв ОСОБА_4 керувати своїми діями та усвідомлювати їх значення.
Тому позивачка просила суд ухвалити рішення, яким визнати заповіт від 18 березня 2005 року недійсним з підстав ст. ст. 215, 225 ЦК України.
Рішенням Харцизького міського суду Донецької області від 17 квітня 2006 року в задоволенні позову відмовлено.
Апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України, що міститься в п. 1 постанови „Про судове рішення" № 11 від 29 грудня 1976 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обгрунтованим вважається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановленні обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі; доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Згідно із ст. 145 ЦПК України призначення експертизи є обов'язковим за клопотанням хоча б однієї з сторін, якщо у справі необхідно встановити психічний стан здоров'я, але відповідно до вимог ч. 2 ст. 86 ЦПК України кошти на оплату судової експертизи вносяться стороною, яка заявила клопотання про проведення експертизи.
У разі неоплати судової експертизи у встановлений судом строк, суд скасовує ухвалу про призначення судової експертизи.
При розгляді цієї справи судом було створено позивачці необхідні умови для належного доказування обставини, щодо якої виник спір і за її клопотанням для встановлення психічного стану здоров'я спадкодавця на час складання ним заповіту від 18 березня 2005 року призначено судово-психіатричну експертизу (а.с. 154).
За повідомленням обласного Центру судово-психіатричної експертизи (а.с. 157) вказану експертизу можливо провести лише за умови попередньої оплати.
Позивачка ОСОБА_1 своєю заявою на адресу суду (а.с. 160) відмовилася оплатити проведення експертизи за важкого матеріального становища, але будь-які докази такого становища та відсутності необхідних коштів суду не надала, на проведенні експертизи не наполягала і всупереч доводам скарги, при наявності правової допомоги від її представника в суді -адвоката, не заявила вона і клопотання про вирішення судом питання щодо розстрочки, відстрочки або звільнення від сплати вказаної судової витрати.
Не заявлено вказаних клопотань і при розгляді справи апеляційним судом.
За таких обставин, всупереч доводам апеляційної скарги, суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 57 ЦПК України законно зробив висновки щодо відсутності обставини, якою було обгрунтовано позовні вимоги на підставі фактичних даних, які встановив поясненнями сторін та свідків.
Зокрема, свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 лікарі медичної установи, де був обстежений і лікувався ОСОБА_4 заперечили той факт, що під час знаходження в лікарні та 14 березня 2005 року, коли за його бажанням він виписувався з неї під нагляд відповідачки ОСОБА_2, в нього були будь-які розлади психічного стану.
Заперечили це і свідки ОСОБА_7 - нотаріус, яка посвідчила заповіт 18 березня 2005 року та ОСОБА_8 і ОСОБА_9, які були присутніми при цьому за запрошенням нотаріуса.
Всі зазначені особи пояснили суду, що ОСОБА_4 був дійсно слабким внаслідок тяжкої хвороби, але мав ясний стан свідомості і просив скласти та посвідчити заповіт від його імені на відповідачку.
Жоден з інших свідків, які були допитані як за клопотанням позивачки, так і відповідачки не були присутніми при складанні заповіту, але й вони не давали суду пояснень щодо наявності у ОСОБА_4 розладу психічного стану в будь-який інший час.
Тому суд обгрунтовано всупереч доводам скарги, не взяв до уваги пояснення свідка ОСОБА_10 (а.с.61), яка той факт, що ОСОБА_4 12.03.2005 р. в лікарні з нею не розмовляв, а просто лежав і дивився на неї, розцінила так, ніби він її не впізнав.
При цьому вона ж пояснила, що знала ОСОБА_4 оскільки працювала разом з ОСОБА_1, а він заходив за місцем їх роботи і викликав позивачку.
Вказане само по собі не свідчить про те, що ОСОБА_4 був знайомий з ОСОБА_10 і мав її пам'ятати.
Крім цього, та обставина, що суд в рішенні допустив описку в прізвищі нотаріуса ОСОБА_7, яка посвідчувала спірний заповіт, зазначивши прізвище іншого - ОСОБА_11, який посвідчував заповіт від 12.01.2005 р. на ім'я позивачки, не є підставою для скасування законного і обгрунтованого рішення.
Таким чином, оскільки апеляційним судом не встановлено порушень судом першої інстанції при розгляді цієї справи вимог матеріального чи процесуального законів або неправильної оцінки досліджених по справі доказів, то підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування судового рішення з ухваленням нового про задоволення позову немає.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 314 ЦПК України, апеляційний суд,
ухвалив:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, рішення Харцизького міського суду Донецької області від 17 квітня 2006 року залишити без зміни. .
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.