ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 квітня 2007 р. | № 46/231-06 (37/137-05) |
Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:
головуючого Невдашенко Л.П.
суддів: Михайлюка М.В.
Дунаєвської Н.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | Відкритого акціонерного товариства “Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе”, м. Харків |
на постанову | від 10.10.2006 Харківського апеляційного господарського суду |
у справі господарського суду | № 46/231-06 Харківської області |
за позовом | Відкритого акціонерного товариства “Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе”, м. Харків |
до | Закритого акціонерного товариства комерційного банку “Кредит-Дніпро”, м. Дніпропетровськ |
про | визнання недійсним договору |
за участю представників сторін:
від позивача - Кадєєв К.М.
від відповідача - Остапенко Є.С.
ВСТАНОВИВ:
Відкритим акціонерним товариством “Харківський тракторний завод ім. С.Орджонікідзе” заявлено позов до Закритого акціонерного товариства комерційного банку “Кредит-Дніпро” про визнання недійсним договору застави за № 290904 від 29.09.2004.
На обгрунтування позову позивач посилається на те, що умови оспорюваного договору не були узгоджені з Фондом державного майна, що є підставою для визнання договору недійсним.
Рішенням господарського суду Харківської області від 05.06.2006, залишеним без змін постановою. Харківського апеляційного господарського суду від 10.10.2006 у задоволенні позову відмовлено.
Судові рішення вмотивовані тим, що сторонами при укладенні договору застави дотримано умови щодо форми правочину, повноваження осіб, що його підписали і зміст договору відповідає вимогам цивільного законодавства України. Крім того, наказ Фонду державного майна України від 06.02.2001 за № 163 “Про погодження органами приватизації умов договорів застави майна” не встановлює правових підстав для визнання недійсними укладених договорів застави через недотримання зазначеного у них положення про узгодження їх умов з відповідним органом приватизації.
Не погоджуючись з ухваленими у справі рішеннями, у касаційній скарзі до Вищого господарського суду України скаржник просить про їх скасування та винесення нового рішення про задоволення позову посилаючись на те, що договір застави повинен відповідати наступним вимогам:
-предмет застави може бути відчужено заставодавцем та на предмет застави може бути звернено стягнення. Договір застави від 29.09.2004 цим вимогам не відповідає. Судом, при розгляді справи невірно застосовані норми ст. 4 Закону України “Про заставу”, ст. 576 ЦК України та не прийняті до уваги положення ст. ст. 1, 2 Закону України “Про введення мораторію на примусову реалізацію майна”.
Заслухавши учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Спір між сторонами щодо відповідності чинному законодавству умов договору застави, укладеного сторонами 29.09.2004 був неодноразово предметом розгляду судових інстанцій.
Судами встановлено, що 19.09.2003 ВАТ “Харківський тракторний завод” укладено з ЗАТ комерційний банк “Кредит-Дніпро” договір про надання кредитної лінії № 190903-Л, відповідно до якого банк надає Харківському тракторному заводу поновлювальну мультивалютну кредитну лінію з лімітом кредитування у сумі еквівалентній 2250000,00 грн., яка в подальшому була збільшена до 25000000 грн.
На забезпечення виконання зобов’язань за договором позики, сторонами укладено договір застави за № 290904 від 29.09.2004 предметом якого є виробниче обладнання заставною вартістю 39900000,00 грн.
Обгрунтовуючи вимоги про визнання вказаного договору застави недійсним, позивач посилається на те, що відповідно до частини п’ятої статті 11 Закону України “Про заставу”, передача у заставу майна підприємства, створеного в процесі корпоратизації, здійснюється з дозволу Фонду державного майна України.
Оскільки при укладенні оспорюваного договору застави не дотримано вимог вказаного закону, то, на думку позивача, такий договір має бути визнано недійсним.
Відповідно до частини 5 статті 11 Закону України “Про заставу” з моменту прийняття рішення про приватизацію майна державного підприємства або відкритого акціонерного товариства, створеного в процесі приватизації, застава їх майна здійснюється з дозволу відповідного органу приватизації.
Наказом Фонду державного майна України від 06.02.2001 за № 163 “Про погодження органами приватизації умов договорів застави майна”, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.02.2001 за № 171/5362, затверджено Порядок погодження органами приватизації умов договорів застави майна підприємств”.
Пунктом 1. 2 Порядку (за змінами, внесеними наказом Фонду державного майна України № 1096 від 20.06.2002) визначено коло суб’єктів, на яких поширюється його дія. До таких суб’єктів відносяться і відкриті акціонерні товариства, створені в процесі корпоратизації, щодо яких прийнято рішення про приватизацію.
ВАТ “Харківський тракторний завод створено в процесі корпоратизації і щодо нього прийнято рішення про приватизацію, відтак умови передачі майна цього підприємства у заставу узгоджуються з Фондом державного майна України.
Порядок погодження органами приватизації умов договорів застави майна встановлює межі повноважень органів приватизації та терміни, протягом яких вони вправі вирішувати питання про надання згоди на укладення підприємствами договорів застави свого майна (в тому числі і за договором кредитування).
Порядок також визначає основні засади прийняття органами приватизації рішення щодо погодження умов договору застави та передбачено подання до відповідного органу приватизації проекту договору застави або укладеного договору застави відповідно до вимог чинного законодавства (абзац 7 пункту 2.2, пункт 3.1, абзац другий пункту 4 Порядку).
Матеріалами справи встановлено, що позивач не звертався до органу приватизації з відповідною заявою і необхідними документами для отримання рішення щодо погодження умов договору застави майна від 29.09.2004. Не надав позивач доказів суду про те, що йому було відмовлено органом приватизації в узгодженні умов договору застави майна.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками попередніх судових інстанцій про те, що при укладенні договору застави майна від 29.09.2004 дотримано умови щодо форми правочину, повноваження осіб, що його підписали, і зміст цього договору відповідають вимогам чинного законодавства.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає юридичну оцінку, дану місцевим та апеляційним судами обставинам справи такою, що грунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстав для задоволення касаційної скарги не вбачає.
Керуючись ст. ст. 1119, 11110 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.10.2006 залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Головуючий Л.Невдашенко
Судді: М.Михайлюк
Н.Дунаєвська
дп