ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
29 березня 2007 р. |
№ 2-13/11754.1-2006 (2-5/10907-2005) |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
|
Мележик Н.І. - головуючого, |
|
Подоляк О.А., |
|
Козир Т.П. |
|
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу |
СПД-фізичної особи ОСОБА_1 |
|
на рішення та постанову у справі |
господарського суду Автономної Республіки Крим від 20.09.2006р. Севастопольського апеляційного господарського суду від 30.11.2006р. № 2-13/11754.1-2006 |
|
господарського суду за позовом |
Автономної Республіки Крим Приватного підприємства "Фірма "Шарм" |
|
до |
СПД -фізичної особи ОСОБА_1 |
|
за участю третіх осіб: |
1) Ради міністрів Автономної Республіки Крим, 2) Лівадійської селищної Ради |
|
про |
усунення перешкод в користуванні майном |
|
за участю представників: позивача - відповідача - |
не з"явився ОСОБА_2, ОСОБА_1, |
В С Т А Н О В И В :
В липні 2005 року ПП Фірма “Шарм” звернулось з позовом до господарського суду Автономної Республіки Крим про усунення перешкод в користуванні майном, а саме: зобов'язання СПД -фізичної особи ОСОБА_1 усунути перешкоди в користуванні ПП фірмою “Шарм” земельною ділянкою площею 2,794 га, розташованою на плато Ай-Петрі АДРЕСА_1.
Спір розглядався судами неодноразово.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 20.09.2006 року у справі № 2-13/11754.1-2006 (суддя: Жукова А.І.) позов задоволено, зобов'язано СПД -фізичну особу ОСОБА_1 усунути перешкоди в користуванні ПП фірмою “Шарм” земельною ділянкою площею 2,794 га за АДРЕСА_1, кадастровий номер: НОМЕР_1 та знести самовільно побудовані будівлі. Стягнуто з відповідача на користь позивача витрати по сплаті державного мита.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 30.11.2006 року у даній справі (судді: Заплава Л.М., Борисов Ю.В., Плут В.М.) рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 20.09.2006 року залишено без змін.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду першої інстанції та постановою апеляційного господарського суду, СПД -фізична особа ОСОБА_1 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 20.09.2006 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 30.11.2006р. та прийняти нове рішення про відмову у позові. В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконної постанови.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши пояснення представників відповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року №11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Постанова суду апеляційної інстанції та рішення місцевого господарського суду не відповідають зазначеним вимогам, оскільки не ґрунтуються на всебічному повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.
Вирішуючи спір по суті заявлених вимог та переглядаючи рішення в апеляційному порядку, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 22.07.2002 року між Радою міністрів Автономної Республіки Крим /орендодавець/ та ПП Фірмою “Шарм” /орендар/ укладено договір оренди земельної ділянки, згідно з умовами якого орендодавець надав, а орендар прийняв у довгострокове тимчасове користування на умовах оренди земельну ділянку площею 2,794 га, що знаходиться за межами населеного пункту Лівадійської селищної ради за адресою: АР Крим, м. Ялта, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1.
В п. 1.4 Договору сторони погодили, що зазначена земельна ділянка передається в оренду згідно з вимогами Земельного кодексу України, Закону України “Про оренду землі” та Постанови Ради міністрів АР Крим “Про передачу земельних ділянок в оренду ПП Фірмі “Шарм” та ТОВ “Старінвест”.
Договір укладено строком на 50 років (п. 2.2 Договору).
У відповідності з п. 2.1 Договору земельна ділянка площею 2,794 га передається в оренду для будівництва та обслуговування торгівельного центру. Зміна цільового призначення орендованої земельної ділянки в період дії Договору допускається лише з дозволу орендодавця.
Згідно ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають як з договорів так і з адміністративних актів.
Приймаючи оскаржувані рішення та постанову господарські суди виходили з того, що відповідач самовільно побудував кафе “ІНФОРМАЦІЯ_1” на земельній ділянці, орендованій позивачем, кафе “ІНФОРМАЦІЯ_1” СПД ОСОБА_1 побудовано в межах землевідводу ПП Фірми “Шарм”, що знаходиться на умовах довгострокової оренди, дозвіл на будівництво кафе “ІНФОРМАЦІЯ_1” СПД ОСОБА_1 не надавався, підприємець працює без дозволу на розташування об'єкта торгівлі та надання сфери послуг.
Разом з тим, господарськими судами не взято до уваги та не надано належної правової оцінки тій обставині, що постановою господарського суду АРК від 16.05.2006року в справі №2-16/8083-2006 А, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного суду від 20 липня 2006 року, визнано частково нечинною постанову РМ АРК НОМЕР_2 “Про передачу земельних ділянок в оренду приватному підприємству Фірма “Шарм” та товариству з обмеженою відповідальністю “Стартінвест” в частині передачі приватному підприємству Фірма “Шарм” у довгострокову оренду земельної ділянки площею 0,16 га, вказаною в порядку відведення земельної ділянки під НОМЕР_3.
Також господарськими судами належним чином не перевірені доводи відповідача щодо використення ним спірної земельної ділянки фактично з 1999 року та знаходження на ній побудованих ним приміщення на час укладення договору оренди з позивачем, що встановлено постановою господарського суду АРК від 16.05.2006року в справі №2-16/8083-2006 А.
Таким чином, при вирішенні даного спору, судами попередніх інстанцій не враховано приписи ст.35 ГПК України про те, що факти, які встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Крім того, відповідно до ч.1 ст.11112 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
Здійснюючи новий розгляд справи, господарські суди не забезпечили виконання вказівок, викладених у постанові Вищого господарського суду України від 14.06.2006 року, а відтак, не перевірили правомірність вимоги приватного підприємства Фірми "Шарм" щодо усунення перешкод в користуванні ним земельною ділянкою, площею 2,794 га, розташованою на плато Ай-Петрі АДРЕСА_1.
Таким чином, господарськими судами при розгляді справи не взято до уваги та не надано належної правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть спору, свідчить про неповне з'ясування всіх обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення господарського спору у даній справі.
Згідно зі ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 11110 ГПК України порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права є підставою для скасування судового рішення. Судовий акт підлягає скасуванню за умови, якщо таке порушення призвело до прийняття неправильного судового рішення.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
За результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції дійшов висновку, що фактичні обставини, які входять до предмету доказування у цій справі, з'ясовано судами першої та апеляційної інстанцій з недостатньою повнотою, що є порушенням норм процесуального права, зокрема, ст. 43 ГПК України, у зв'язку з чим вказані рішення попередніх судових інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду згідно п. 3 ст. 1119 ГПК України.
При новому розгляді справи суду першої інстанції слід врахувати вищенаведене, всебічно, повно і об`єктивно розглянути в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, та прийняти відповідне рішення з належним мотивуванням.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
ПОСТАНОВИВ :
Касаційну скаргу СПД -фізичної особи ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 20.09.2006 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 30.11.2006 року у справі № 2-13/11754.1-2006 скасувати, справу передати на новий розгляд господарському суду Автономної Республіки Крим.
|
Головуючий суддя |
Н.І.Мележик |
|
Судді |
О.А.Подоляк |
|
|
Т.П.Козир |