ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
Справа № 13/2525.06.09
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Науково виробниче підприємство "Транс Лок"
ДоСуб"єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1
Простягнення коштів 1 953,05 грн.
Суддя Курдельчук І.Д.
В судових засіданнях брали участь представники сторін:
від позивача : - Осикін В.О. представник за довіреністю № б/н від 10.06.09 року;
від відповідача - не з’явились
Обставини справи :
Товариство з обмеженою відповідальністю Науково виробниче підприємство "Транс Лок" (надалі - позивач) звернулось до суду з позовною заявою до Суб"єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (надалі –відповідач) про стягнення основного боргу в сумі 1 717,98 грн., трьох відсотків річних у сумі 25,48 грн., інфляційних втрат у сумі 209,59грн.
Заявлені позовні вимоги Позивач обґрунтовує наступним. Між Позивачем та Відповідачем був укладений договір купівлі-продажу в усній формі, за яким Позивач поставив товар, а Відповідач не здійснив своєчасно та в повному обсязі оплату в зв’язку з чим повинен сплати борг.
Ухвалою від 01.06.2009 провадження у справі було порушено, позовна заява прийнята до розгляду, розгляд справи був призначений на 11.06.2009.
Ухвалою від 11.06.2009 розгляд справи відкладено на 25.06.2009.
Відповідач двічі у судове засідання в не з’явився, хоча належним чином був повідомлений про день та час розгляду справи, відзив на позов не надав, поважних причин неявки в судове засідання не повідомив.
Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.97р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").
Перед початком розгляду справи по суті представника позивача ознайомлено з його правами та обов’язками у відповідності із ст.ст. 20, 22 ГПК України та роз’яснено вимоги ст.81-1 ГПК України.
Судом, відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.
Господарський суд визнав подані документи достатніми для вирішення спору та відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд
ВСТАНОВИВ:
Між Позивачем та Відповідачем був укладений договір купівлі-продажу в усній формі, за яким Позивач зобов’язався передати товар у власність Відповідачу у визначеній кількості, відповідної якості та за відповідною ціною, а Відповідач зобов’язався прийняти товар та оплатити його.
На виконання домовленостей позивачем відвантажено відповідачу ДСП 2 сорт 2750х1830 18мм, 4мм фанера ФСР СР/СР на загальну суму 1 717, 98 грн., що підтверджується видатковою накладною № Р1-0006821 від 09.07.08 та отримано відповідачем 09.07.08 на підставі довіреності серії ЯЖО № 937455 копії яких належним чином засвідчені наявні у матеріалах справи.
Таким чином, на день вирішення спору позовні вимоги становлять 1 717,98 грн.
Позивачем 20.10.08 пред’явлено претензію №96 від 20.10.08 на адресу відповідача, докази направлення належним чином засвідчені наявні у матеріалах справи.
Відповідач доказів погашення заборгованості перед позивачем суду не надав.
Відповідно до ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятись усно або в письмовій формі.
Частиною 2 ст. 206 Цивільного кодексу України встановлено що юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.
Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1, 3 та 5 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов’язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов’язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу. Зобов’язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов‘язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що Відповідачем було порушено умови Договору щодо оплати одержаного товару, а також положення ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.
Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов‘язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов‘язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов‘язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Господарський суд, беручи до уваги терміни поштового обігу та семиденний строк (ст. 530 ЦК України), дійшов до висновку, що відповідач повинен був сплатити повну вартість товару 30.10.08.
Враховуючи викладене, а також те, що відповідач не оспорив ціну позову, позовні вимоги визнаються обґрунтованими і такими, що підлягають частковому задоволенню.
Позивачем також заявлено вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача трьох процентів річних від простроченої суми у розмірі 25, 48 грн. та інфляційних витрат у розмірі 209, 59 грн. з урахуванням наданих розрахунків, обґрунтованість яких відповідачем не спростована.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З урахуванням терміну прострочення зобов’язання по перерахуванню кінцевої вартості оплати, відповідач повинен сплатити на користь позивача у сумі нарахованій останнім в межах сукупного індексу інфляції (згідно інформації вміщеній в газеті «Урядовий кур’єр») за період з 30.10.08 до 31.03.09 складає 168,36 грн., а також три проценти річних від простроченої суми у розмірі визначеному позивачем в межах суми заборгованості та строку прострочення з 30.10.08 в сумі 10,87 грн.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст. 11, 205, 206, 509, 525, 526, 530, 610, 614, 625, 626, 629, 655 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 32, 33, 49, 66, 67, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю Науково виробниче підприємство "Транс Лок" задовольнити повністю.
2. Стягнути з Суб"єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (02222, АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1 р/р НОМЕР_2 в АКБ «Правекс-Банк»м. Київ МФО 321983 а у випадку відсутності чи недостатності грошових сум з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) основний борг в сумі 1 717 (одна тисяча сімсот сімнадцять), 98 грн., три відсотки річних в сумі 10 (десять), 87 грн., інфляційні витрати в сумі 168 (сто шістдесят вісім), 36 грн. державне мито в сумі 102 (сто дві), 00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 312 (триста дванадцять), 50 грн. - на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково виробниче підприємство "Транс Лок" (03115, м. Київ, вул. Котельникова, 45-в; банківські реквізити: р/р 2600531443901 в філії АБ «Південний», МФО 320917, код ЄДРПОУ 33549031).
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Суддя І.Д. Курдельчук