ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

           УХВАЛА          

        

02 квітня 2007 р.

№ 15/2647

Вищий господарський суд України у складі  колегії суддів:

Мележик Н.І. - головуючого,

Подоляк О.А.,

Козир Т.П.

розглянувши касаційну скаргу   Селянського (фермерського) господарства «Олекса»

на рішення           господарського суду Житомирської області   від 26.09.2006р.

та постанову           Житомирського апеляційного господарського суду від 01.02.2007р.

у справі                                                  № 15/2647

господарського суду                              Житомирської області

за позовом          Селянського (фермерського) господарства «Олекса»

до                    Навчально-дослідного господарства «Україна»Державного агроекологічного університету

про          стягнення 12 930 грн. завданої матеріальної шкоди та 25 000 грн. моральної шкоди

                                                               

ВСТАНОВИВ:

Подана касаційна скарга не відповідає вимогам розділу ХІІ№ Господарського процесуального кодексу України та підлягає поверненню з наступних підстав.

Згідно ст. 46 ГПК України державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Згідно вимог ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»розміри ставок державного мита із касаційних скарг на рішення та постанови становлять 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви, для розгляду в першій інстанції, а із спорів майнового характеру –50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми. Із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, державне мито сплачується у таких розмірах: 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Оскільки, в результаті неодноразового збільшення розміру позовних вимог, позивач остаточно просив стягнути з відповідача 12 930 грн., оплаті державним митом підлягає вказаний розмір майнових вимог, в зв»язку з чим при поданні касаційної скарги розмір державного мита за вищевказану вимогу майнового характеру становить 64,65 грн.

Крім цього, незважаючи на те, що моральна шкода відшкодовується у грошовій (матеріальній формі), вимоги про її відшкодування визнаються немайновими, і з урахуванням цього державне мито із таких заяв повинно сплачуватись на підставі підпункту «б»пункту 2 статті 3 Декрету КМУ «Про державне мито», тобто вказана вимога при поданні касаційної скарги підлягає оплаті державним митом у розмірі 42,50 грн.

Також скаржник, перерахувавши державне мито у розмірі 51 грн. на рахунок, відкритий у державному казначействі м.Житомир, порушив порядок сплати державного мита, оскільки при поданні касаційної скарги до Вищого господарського суду України державне мито підлягає перерахуванню на рахунок, відкритий у державному казначействі Печерського району міста Києва.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 111і ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату державного мита у встановлених порядку і розмірі.

Згідно норм ст.110 ГПК України касаційна скарга може бути подана протягом одного місяця з дня набрання рішенням місцевого господарського суду чи постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Постанова Житомирського апеляційного господарського суду винесена  01.02.2007р., а відправлена сторонам 12.02.2007р. З касаційною скаргою скаржник звернувся 12.03.2007р., тобто через місяць після її отримання. Таким чином, останнім числом для подання касаційної скарги було 01.03.2007р.

Таким чином, касаційну скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про відновлення цього строку.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 111і ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про відновлення цього строку.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.111 ГПК України касаційна скарга за змістом повинна містити вимоги особи, що подала скаргу, із зазначенням порушення або неправильного застосування судом норм матеріального чи процесуального права. Тобто має чітко викладатись зміст порушення норм законодавчих актів та вказуватись конкретні  їх пункти та статті.

Заявником не обґрунтовано в касаційній сказі суті порушення або  неправильного застосування судом норм матеріального чи процесуального права в оскаржуваних судових актах.

Відповідно до п.6 ч.1 статті 111і ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо у скарзі не зазначено суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права.

Зважаючи на те, що касаційна скарга не відповідає вимогам Господарського процесуального кодексу України, скарга не дає підстав для перегляду рішення господарського суду Житомирської області та постанови Житомирського апеляційного господарського суду у касаційному порядку і підлягає поверненню.

Керуючись ст.ст. 86, 110, 111, пп. 4, 5, 6 ч. 1 ст. 1113  Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Селянського (фермерського) господарства «Олекса»повернути скаржнику.

Головуючий суддя                                                                                   Н.І.Мележик

Судді                                                                                                              О.А.Подоляк

          Т.П.Козир