Справа №568/1247/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2016 р. м.Радивилів

Радивилівський районний суд Рівненської області

В складі:

Головуючого судді Бірука В.О.

При секретарі Дмитришин О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Радивилів справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернувся до суду із зазначеним позовом.

В обгрунтування позову посилаються на те, що відповідно до укладеного договору №б/н від 26.10.2006 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 3000, 00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку із сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Відповідач не надав своєчасно банкові грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, а отже свої зобов’язання за вказаним договором не виконав і станом на 30.06.2015 року сума боргу склала – 19176 грн. 47 коп., яка складається з наступного: 2935,91 грн. – заборгованість за кредитом; 16240 грн. 56 коп. – заборгованість по процентам за користування кредитом.

Від суми заборгованість 19176 грн. 47 коп. віднімається сума у розмірі 3668 грн. 83 коп., яка була задоволена судовим наказом Луцького міськрайонного суду Волинської області №2-н-7/08 від 03.01.2008 року і різниця становить 15508 грн. 14 коп..

Відповідно до п.8.6 Умов надання банківських послуг з відповідача також підлягає стягненню штраф (фіксована частина) - 500,00 грн., штраф (процентна складова) - 775,41 грн..

Загальна сума заборгованості становить 15508 грн. 14 коп. + 500,00 грн. + 775,41 грн. = 16783 грн. 55 коп..

Позивач просить стягнути зазначену суму заборгованості та судові витрати по справі.

В судове засідання представник позивача не з’явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи. Подав до суду заяву, в якій просить розгляд справи провести без участі представника ПАТ КБ «ПриватБанк». Позовні вимоги підтримує в повному обсязі і просить їх задоволити.

Представник відповідача ОСОБА_2 позовних вимог не визнавав і просив відмовити в задоволенні позову за пропуском строку позовної давності, оскільки із закінчення строку дії картки минуло більше 6 років. Показав, що за кредитним договором б/н від 26.10.2006 року у період з 03.01.2008 року по даний час по картковому рахунку банківські операції не проводились.

Заслухавши пояснення представника відповідача та дослідивши письмові докази суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 26.10.2006 року між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір, за яким ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 3000 грн. у вигляді встановленого ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Вказаний договір складається з заяви позичальника, умов і правил надання банківських послуг, правил користування платіжною карткою.

Свої зобов`язання перед позичальником згідно вказаного кредитного договору ПАТ КБ «ПриватБанк» виконав у повному обсязі, що  не заперечується представником відповідача у судовому засіданні.

 Відповідно до ст.526, 527, 530, 532 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, належними сторонами та у встановлений у зобов`язанні строк.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Встановлено, що відповідач ОСОБА_1 своїх зобов`язань за вказаним договором належним чином не виконав, допустив істотне порушення умов договору щодо порядку та строку сплати кредиту.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за вказаним договором станом на 30.06.2015 року згідно розрахунку утворилась заборгованість за кредитом – 16783 грн. 55 коп., яка складається з різниці між поточною заборгованістю та задоволенної раніше судом 15508 грн. 14 коп. штраф (фіксована частина) - 500,00 грн., штраф (процентна складова) - 775,41 грн..

Вважаючи, що відповідач порушив кредитні зобов’язання ПАТ КБ «ПриватБанк» в жовтні 2015 року звернувся до суду вимагаючи стягнути з ОСОБА_1 на його користь 16783 грн. 55 коп. за кредитним договором б/н від 26.10.2006 року

Відповідно до ст.ст. 1054, 1050, 526, 527, 530 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Із поданої позивачем на запит суду довідки №30.1.0.0/2-20160309/1450 від 16.03.2016 року встановлено, що строк дії картки, яка видана ОСОБА_1 до 31.04.2009 року, перевипуску не було.

Із поданої довідки слідує, що карточка діяла до 30.04.2009 року, поскільки квітень місяць має 30 днів, а не 31 день.

Норми ст.ст. 256-257, ч. 1 ст. 261, ч.ч. 4, 5 ст. 267 ЦК України дають визначення позовної давності як строку, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, а також передбачають тривалість загальної позовної давності у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 заявив клопотання про застосування строку позовної давності до спірних відносин і відмову у зв’язку з цим у задоволення позову.

Оскільки строк дії картки припинено 30.04.2009 року, а право вимоги на стягнення кредитної заборгованості виникло в Банку наступного дня тобто 01.05.2009 року, тому позовна давність закінчилась 01.05.2012 року (01.05.2009 року + 3 роки). З відповідним позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся лише 05.10.2015 року, тобто через понад трьох років після спливу матеріально-правового строку, встановленого законом для звернення до суду (а.с.1).

Верховний Суд України своєю правовою позицією, висловленою у постанові від 19 березня 2014 року в справі №6-14цс14 за заявою про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 серпня 2013 року, визначив, що відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Згідно із ч. 1 ст. 360 (7) ЦПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковими для всіх судів України.

Підстав для поновлення пропущеного матеріального строку суд не вбачає через відсутність у ПАТ КБ «ПриватБанк» для цього поважних причин, тим більше позивач клопотання про поновлення строку позовної давності не заявляв.

За наведених обставин суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити в зв'язку зі спливом строку позовної давності.

Керуючись ст.ст.256, 257, 267, 526, 527, 530, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст.10, 11, 60, 88, 209, 212, 213, 218 ЦПК України суд,

в и р і ш и в :

В позові Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 26.10.2006 року в розмірі 16783 грн. 55 коп. відмовити за пропуском строку позовної давності.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Рівненської області через Радивилівський районний суд шляхом подання в 10-денний строк апеляційної скарги.

При неподанні в 10-денний строк апеляційної скарги рішення набирає законної сили по закінченню цього строку, а при поданні апеляційної скарги рішення набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення виготовлено 21.04.2016 року.

Суддя: Бірук В.О.