Справа № 11-258/2009р . Головуючий в 1-й інстанції
Категорія ст. 194 ч. 2 КК Чурупченко М.І.
Доповідач Демченко О.В.
У Х В А Л А
Іменем України
17 червня 2009 р.
Колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Чернігівської області в складі :
Головуючого - судді Демченка О.В.
суддів: Козака В.І., Шахової О.Г.,
при секретарі Гой Н.Г.,
з участю прокурора Щербака О.В.,
потерпілого ОСОБА_1,
засудженої ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові в залі суду кримінальну справу за апеляціями : засудженої ОСОБА_2 та адвоката ОСОБА_3 на користь засудженої на вирок Корюківського районного суду Чернігівської області від 16 березня 2009 року ,-
у с т а н о в и в :
Вироком Корюківського районного суду Чернігівської області від 16 березня 2009 року ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженка м. Корюківка Чернігівської області, українка, громадянка України, з середньою освітою, працююча кухарем в ТОВ „Оберіг-21” м. Київ, мешканка АДРЕСА_1, раніше не судима,
засуджена за ч. 2 ст. 194 КК України до п'яти років позбавлення волі. У відповідності до ст. 75 КК України звільнена від призначеного покарання з іспитовим строком на 2 роки. На підставі ст. 76 КК України на неї покладено обов'язки: не виїжджати за межі України без дозволу органів кримінально-виконавчої системи, повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання чи роботи.
З неї стягнуто на користь держави витрати за проведення експертиз 2474 грн. 89 коп.
За вироком суду ОСОБА_2 визнана винною і засуджена за те, що 9 червня 2003 року в селі Наумівка Корюківського району Чернігівської області близько 23 години вона, прибувши до домоволодіння АДРЕСА_2, яке належало її чоловіку ОСОБА_1, на ґрунті ревнощів, з метою умисного знищення майна, облила бензином автомобіль АЗЛК-2140 д.н. НОМЕР_1 та житловий будинок, після чого підпалила автомобіль та будинок.
В результаті цих дій ОСОБА_2 автомобіль та житловий будинок і речі, які знаходились в ньому було знищено, чим потерпілого ОСОБА_1 було залишено без житла та засобів до існування та йому заподіяна шкода в особливо великих розмірах в сумі 14293 грн. 20 коп.
В апеляціях на цей вирок засуджена ОСОБА_2 та її адвокат ОСОБА_3 поставили питання про скасування вироку у зв'язку з його незаконністю та закриття провадження в справі у зв'язку з недоведеністю її вини в інкримінованому злочині. Апеляції мотивовано наступним.
Не перевірено з достатньою повнотою, що потерпілий ОСОБА_1 сам міг підпалити свій будинок, а ОСОБА_4, свідок у цій справі, взагалі могла не знаходитись у ньому. Не встановлено, яким чином ОСОБА_1 міг вилізти з палаючого будинку. Немає висновків щодо вживання алкоголю потерпілим ОСОБА_1, свідком ОСОБА_4 не відповідають дійсності свідчення свідка ОСОБА_5, який не міг бачити засуджену у дворі потерпілого в нічний час.
На думку захисника ОСОБА_3, органи досудового слідства й суд не встановили мотивів злочину. Засуджена, на думку апелянта, не мала ніяких мотивів для того, щоб підпалити будинок потерпілого. Крім того, в ряді службових документів, які складались безпосередньо після пожежі, в тому числі в заяві самого потерпілого, не вказано прізвище засудженої. Показання свідка ОСОБА_5 на думку цього апелянта також є неправдивими, оскільки він не міг бачити засуджену ОСОБА_2 у дворі потерпілого під час пожежі. Зокрема, один із свідків не бачив свідка ОСОБА_5 поряд з місцем пожежі.
Апеляційним судом по справі було призначене часткове судове слідство, в ході якого допитана засуджена, потерпілий, свідки та досліджені матеріали справи.
Так, засуджена ОСОБА_2 в засіданні апеляційного суду дала показання про те, що ніякого відношення до інкримінованого їй злочину вона не має. В селі Наумівка Корюківського району 9 червня 2003 року вона не була. З потерпілим по справі ОСОБА_1 розлучена, на момент злочину перебувала в шлюбі, але проживала окремо від нього. Вважає, що підпал будинку міг здійснити сам потерпілий з метою отримання від неї, ОСОБА_2, грошових коштів.
Потерпілий ОСОБА_1 показав суду, що станом на 9 червня 2003 року він перебував у шлюбі з засудженою ОСОБА_2, але проживав окремо від неї - в с. Наумівка Корюківського району, а засуджена - в м. Корюківці. 9 червня 2003 року близько 23-ї години він знаходився у себе вдома. Там же перебувала ОСОБА_6, його знайома, яка хотіла допомогти йому по господарству. Він почув, як у двір хтось зайшов, по голосу впізнав свою дружину ОСОБА_2. Вона хотіла зайти в будинок, потерпілий її не пустив. Між ними почалась сварка, в ході якої ОСОБА_2 розбила вікно в будинку, після цього взяла в гаражі бензин у двох каністрах, облила автомобіль „Москвич” що стояв у дворі та будинок і запалила їх. Викликати будь-яку допомогу по телефону ОСОБА_1 не зміг, бо телефон чомусь перестав працювати. Потерпілий не міг вийти з будинку через вікна, оскільки там стояли металеві грати, був змушений залізти на горище, допоміг залізти туди ОСОБА_4, вибив шифер даху і таким чином врятувався. В ході засідання суду першої і апеляційної інстанцій упевнено стверджував, що саме засуджена здійснила підпал його будинку.
Аналогічні показання в суді першої і апеляційної інстанції дала свідок ОСОБА_4
Свідок ОСОБА_5 в засіданні апеляційного суду показав, що бачив ОСОБА_2 на місці пожежі через відкриту хвіртку, коли у дворі потерпілого горів автомобіль. Такі ж показання він неодноразово давав на досудовому слідстві і в суді першої інстанції.
З протоколу огляду місця події від 10 червня 2003 р. видно, що слідчим зафіксовано спалений будинок, автомобіль, які належали потерпілому ( т.1 а.с. 7-19).
З висновку криміналістичної експертизи № 32 від 8 липня 2003 р. видно, що фрагмент телефонного кабелю, вилучений з місця події був розрізаний стороннім невстановленим предметом. (т.1 а.с. 69-70).
З висновку пожежно-технічної експертизи №18 від 1 жовтня 2003 р. видно, що експертом виявлено два осередки пожежі: автомобіль „Москвич” та простір біля вхідних дверей в будинок. Осередки пожежі між собою не взаємозв'язані, самозагорання машині і будинку виключається. (т.1 а.с. 87-94).
Вартість знищеного майна була встановлена в ході проведення товарознавчих експертиз (т.1 а.с.99, т.2 а.с. 55-58).
Дослідивши докази, колегія суддів дійшла висновку, що обидві апеляції підлягають задоволенню. Показання потерпілого та усіх свідків є непевними, непослідовними, суперечливими та недостатніми для постановлення рішення про винність ОСОБА_2 Свідок ОСОБА_5, на думку колегії суддів, не міг бачити ОСОБА_2 на місці злочину. До того ж його самого біля місця злочину ніхто інший не бачив. Потерпілий та свідок ОСОБА_6 знаходяться в дружніх стосунках між собою. Інших переконливих доказів винності ОСОБА_2 по справі немає і можливість їхнього отримання шляхом додаткового розслідування вичерпана. Усі сумніви справи повинні тлумачитись судом на її користь. Тому вирок підлягає скасуванню, а справа - закриттю у зв'язку з недоведеністю вини ОСОБА_2 в скоєнні інкримінованого їй злочину.
На підставі викладеного, керуючись ст. 376 КПК України, колегія суддів,-
у х в а л и л а :
Апеляції засудженої ОСОБА_2 та адвоката ОСОБА_3 на користь засудженої задовольнити. Вирок Корюківського районного суду Чернігівської області від 16 березня 2009 року відносно ОСОБА_2 скасувати, а справу подальшим провадженням закрити у зв'язку з недоведеністю вини ОСОБА_2 в скоєнні інкримінованого їй злочину.
Запобіжний захід обраний відносно ОСОБА_2 у вигляді підписки про невиїзд та арешт, накладений на квартиру АДРЕСА_1 - зняти.
Головуючий :
Судді: