Справа №2-68
2009р.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 травня 2009р. Уманський міськрайоний суд Черкаської області
в складі : головуючого судді Смілянець А.П.
при секретарі Розборській А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Умані цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням та зобов’язання не руйнувати і не псувати приміщення
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням та зобов’язання не руйнувати і не псувати приміщення, мотивуючи своє звернення тим, що відповідач руйнує будинок № 43 по вул. Павлова м. Умані, в який вона була вселена згідно рішення суду для проживання, чим перешкоджає її подальшому проживанню.
Позивачка в судовому засіданні позов підтримала та пояснила, що вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем з 30 грудня 1970 року по 16 жовтня 1975 року, від шлюбу народилися дві дочки. Після реєстрації шлюбу вона вселилася і стала проживати у ІНФОРМАЦІЯ_1. Після розірвання шлюбу вона продовжувала жити в даному будинку, поки відповідач побив доньку і вони змушені були виїхати. Проживаючи в даному будинку, вони робили капітальний ремонт будинку, укріпили стіни, фундамент, стелю. Зробили реконструкцію, з двох виходів зробили один, тим самим збільшили корисну площу. Збудували врем’янку, яка складається з двох кімнат і веранди розміром 5х7м, під врем’янкою облаштували підвал. Збудували півтора поверховий гараж розміром 4х6м. 25 червня 2007 року згідно рішення Уманського міськрайонного суду від 28 березня 2007 року вона була вселена в будинок № 43 по вул. Павлова м. Умані, власником якого є відповідач. Вселена вона була в одну із кімнат будинку, яку відповідач через її відсутність пошкодив, розібрав дах, і унеможливив її проживання. Тому вона звернулася із заявою, щоб її вселили в іншу кімнату будинку, яка була не пошкоджена і 20 вересня 2007 року її повторно було вселено в спірний будинок, але відповідач продовжує руйнувати будинок, намагається проводити капітальний ремонт, якого він не має права робити, з метою позбавлення її житла, через що вона змушена звернуться до суду.
Відповідач в судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що рішенням суду від 22 листопада 2006 року позивачці відмовлено в задоволенні позову про визнання права власності на 7/20 частин домоволодіння № 43 по вул. Павлова м. Умані і позивачка не набула права власності на даний будинок, власником будинку являється він, а позивачка була в нього вселена для проживання. Ще в 2005 році при розгляді його позовної заяви судом було встановлено, що будинок потребує капітального ремонту, що і було відображено в рішенні. 31 березня 1998 року за його позовом до сусіда ОСОБА_3 судом було прийнято рішення про усунення перешкод в користуванні даним будинком, так як він поряд з будинком облаштував вигрібну яму, встановив деревообробний верстат, що стало причиною руйнування частини будинку і тепер, як наслідок, задня стіна фактично загрожує обвалом. Про те, що будинок потребує капітального ремонту свідчить висновок квартального комітету. Згідно висновку експерта від 27.03.2007 року встановлено, що будинок в зв’язку з тривалим використанням та порушенням будівельних норм при його будівництві не можливо надалі використовувати для житла так як він є аварійним та загрожує обвалом і підлягає розбиранню. При вселенні 20.09.2007 року в будинок ОСОБА_1 судовим виконавцем було в акті сказано, що будинок знаходиться в напіврозібраному стані, тобто ще тоді будинок був в непридатному для проживання стані, але представником виконавчої служби не було поставлено питання про неможливість вселення із-за неможливості проживання в антисанітарних умовах будинку, який розпадався. 12.06.2008 року за його заявою до Уманського міськвиконкому при обстеженні зазначеного будинку було встановлено, що він не є придатним для проживання, це було підтверджено і ПП « Центр ОЗР ». Оскільки він являється єдиним власником даного домоволодіння, він вирішив розпочати капітальний ремонт будинку, але прибувши на виклик ОСОБА_1 дільничний інспектор міліції ОСОБА_4 заборонив продовжувати ремонт, наказав зупинити роботи до вирішення справи по суті. Пройшло багато часу, стеля в будинку впала, балки перекриття попадали і будинок на даний час може впасти, що унеможливлює проживання в ньому, тому просить відмовити в задоволенню позову.
Свідок ОСОБА_4 – дільничний інспектор в судовому засіданні пояснив, що в 2005 році від ОСОБА_1 поступила заява з приводу перешкоджання ОСОБА_2 проживати в спірному будинку, так як він зачинив будинок, хвіртку, перекрив газ, воду і викрав її майно. ОСОБА_2 звертався з заявою про прийняття мір до його колишньої дружини, відносно якої було винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи і порекомендовано звернутися до суду. Коли він приїжджав до будинку, то бачив подовбані стіни, свіжо вириту глину, тоді він приїжджав, коли ОСОБА_2 знімав кришу. ОСОБА_2 сказав, що буде або ремонтувати будинок або зносити, він попросив ОСОБА_5 до рішення суду нічого з будинком не робити, але права заборонити йому щось робити він не мав.
Свідок ОСОБА_6 – державний виконавець в судовому засіданні пояснила, що їй на виконання надійшов виконавчий лист про вселення по вул. Павлова 43 ОСОБА_1 і зобов’язати ОСОБА_2 не руйнувати будинок. Вона склала акт, вселила ОСОБА_1 в будинок, ОСОБА_2 вселенню не перешкоджав, дав ключ, а через деякий час надійшла заява ОСОБА_1, що ОСОБА_2 почав руйнувати стіни і не допускає до гаража. Коли вона вийшла на місце, то в будинку були зруйновані стіни, ОСОБА_2 пояснив, що робить ремонт. Коли ОСОБА_1 вселяли другий раз, то ОСОБА_2 перешкоджав, будинок був в ремонтному стані, частково не було полу, дах розібраний, будинок був не придатний для проживання. ОСОБА_2 сказав, що до ремонту ОСОБА_1 не допустить, буде робити його сам.
Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснила, що коли приходили вселяти ОСОБА_1, вона була присутня. Будинок був пустий, друга його половина була закрита і через вікно там виднілися меблі, але він був нормальний для проживання. В кімнаті було три тріщини, все було грязне, ОСОБА_2 попередив, що не працюють батареї і заборонив ОСОБА_1 ставити грубку, так як вона лише квартирантка, а він хазяїн. Коли ОСОБА_1 вселилася, то привезла деякі меблі, наносила глини, позамащувала дірки, а ОСОБА_2М прийшов і повирубував все, що вона позамащувала. Через пару днів ОСОБА_2 розібрав кришу, почав знімати батареї.
Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснила, що вселення було 25 червня 2007 року, ОСОБА_1 помазала хату, хотіла поклеїти обої, а ОСОБА_2 все порубав. Потім було друге вселення, але через три дні ОСОБА_2 почав розбирати стелю, але другий раз вселили в другу кімнату, бо в попередній все було зіпсовано. ОСОБА_2 в хаті стіни повирубував, підлогу зіпсував, двері зняв, а щілини, які позамазувала ОСОБА_1 він вирубав і зробив ще більшими.
Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснила, що вона на цій вулиці проживає вже більше 60 років, в 2004 році ОСОБА_1 ніхто з хати не виганяв, вона сама пішла невідомо куди. Вона була присутня на першому вселенні, все було мирно і тихо, ОСОБА_1 вселилася, але хата була аварійна, була тріснута стіна. Кришу знімали вдень, без сварки. 25 червня 2007 року вона заходила у веранду, в хату не йшла, бачила, що хата потребує ремонту, щоб у ній жити. В травні ОСОБА_1 сказала, що не робить ремонту, так як переживає, що хату забере ОСОБА_2. Василь привіз до хати пісок, цемент, мав робити ремонт. Аня ніколи не жалілася, що ОСОБА_10 її бив, чи виганяв, вона її в цій хаті взагалі не бачила.
Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснив, що чотири роки назад ОСОБА_9 в цій хаті не жила. Вася привіз до хати пісок та цемент, але ремонту так і не зробив, бо жінка не давала його робити, а тоді ця хата розвалилася. В хаті 2007 року він був, тоді падала стеля, в ній давно вже жити не можна, її потрібно зняти з обліку і будувати нову. Йому не відомо, що ОСОБА_2 перешкоджав ОСОБА_1 проживати в хаті. ОСОБА_2 навмисне хати не псував, хата вже була гнила, страшно було зайти, вона і завалилася від старості. На вселенні він не був і про дозвіл на капітальний ремонт йому не відомо.
Свідок ОСОБА_10 – експерт в судовому засіданні пояснив, що йому не відомо, що ОСОБА_2 було не дозволено руйнувати будинок та перешкоджати жити в ньому ОСОБА_1. Йому відомо про рішення суду, яким ОСОБА_1 вселена у спірний будинок. Він проводив оцінку будинку, технічний стан споруди. Строк служби будинку 60-65 років при правильній експлуатації. Сусідська вигрібна яма на протязі 10 років затоплювала даний будинок, то і стан у нього відповідний. В експертизі давав відповіді на питання, які ставилися судом, керуючись національними стандартами. Судово-будівельну експертизу, яка проводилася в 2006 році він спростувати не може. Якщо щілини в стінах будинку замастити, це не буде ремонтом.
Вислухавши в судовому засіданні пояснення сторін, свідків, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню зі слідуючих підстав.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі з 30 грудня 1970 року по 16 жовтня 1975 року та проживали однією сім’єю в будинковолодінні № 43 по вул. Павлова м. Умані.
Власником даного будинковолодіння являється ОСОБА_2, що підтверджується договором дарування від 16 вересня 1968 року та свідоцтвом про право на спадщину по заповіту від 18 травня 1976 року.
Рішенням Уманського міськрайонного суду від 22 листопада 2006 року в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на 7/20 частин будинковолодіння по вул. Павлова 43 м. Умані і його реальний розподіл відмовлено. Після розірвання шлюбу в 1975 році, позивачка продовжувала жити в даному будинку до вересня 2004 року, що підтверджується актом квартального комітету від 8.05.2008 року, а потім виїхала з нього та проживала в інших місцях.
Згідно рішення суду від 28 березня 2007 року ОСОБА_1 вселено в житловий будинок № 43 по вул. Павлова м. Умані та зобов’язано ОСОБА_2 не чинити перешкод в користуванні ОСОБА_1 даним житловим будинком та господарськими спорудами. При цьому в судовому засіданні сторони визнали, що будинок потребує капітального ремонту, що підтверджується копією рішення Уманського міськрайонного суду від 16 березня 2006 року.
25 червня 2007 року ОСОБА_1 була вселена в будинок № 43 по вул. Павлова м. Умані.
20 вересня 2007 року відбулося повторне вселення ОСОБА_1 в даний будинок, який знаходився в напіврозібраному стані, а саме відсутня частина даху, пошкоджена стіна, відсутня підлога, зі слів ОСОБА_2 будинок готувався до капітального ремонту, на що ОСОБА_1 зауважила, що будинок не потребує капітального ремонту, даний факт підтверджується актом державного виконавця.
На даний час ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання його дій по руйнуванню і псуванню житлового приміщення будинку №43 по вул. Павлова м. Умані неправомірними , зобов’язанні його не руйнувати не псувати та востановити за свій рахунок зруйноване ним жиле приміщення в будинку №43 по вул. Павлова м. Умані.
Згідно довідки квартального комітету від 14 липня 2007 року - на час вселення позивачки в будинковолодіння № 43 по вул. Павлова м. Умані, він потребував капітального ремонту .
Згідно висновку спеціалістів Уманського сектору Черкаського філіалу « НДІпроектреконструкція » від 27.03.2007 року стан конструктивних елементів вказаного будинку аварійний, а не несучих ветхий, крім того фундаменти під будівлею майже відсутні, що може призвести до втрати несучої спроможності стін та їх обвалу. Будівля не придатна для експлуатації, рекомендується терміново розібрати, суворо виконуючи всі вимоги по техніці безпеки
Згідно акту квартального комітету від 8 травня 2008 року спірний будинок на 2/3 без покрівлі, стеля місцями провалилася, стіни наполовину завалені, задня кирпична стіна потріскалася та відійшла від будівлі, балки наполовину згнили, зимове опалення розморожене, демонтоване та зняте. Газу та освітлення немає, ОСОБА_2 проживає в літній кухні з 2003 року.
12.06.2008 року комісійно обстежено будинок № 43 по вул. Павлова м. Умані і в результаті обстеження встановлено, що на момент обстеження він є не придатним для проживання і потребує термінового капітального ремонту.
Згідно ст. 150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок користуються ним для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.
Згідно ст. 151 ЖК України - громадяни, які мають у приватній власності жилий будинок зобов’язані забезпечувати його схоронність , провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку прибудинкову територію.
При вивченні ОСОБА_7 6 « Користування жилими приміщеннями в будинках приватного житлового фонду» ЖК України, встановлено, що статтею 152 ЖК України передбачено переобладнання і перепланування житлового будинку , що належить громадянинові на праві приватної власності тільки з дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів. Дозвіл же на капітальний ремонт житлового будинку , що належить громадянинові на праві приватної власності , Житловим Кодексом України не передбачений.
Згідно ст. 405 ЦК України члени сім’ї власника житла , які проживають разом з ним , мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати визначається власником, тобто ці особи користуються житлом в обсязі визначеному власником і ні в якому разі не набувають права власності на це житло.
Згідно показів свідка ОСОБА_9, встановлено, що ОСОБА_2 для капітального ремонту будинку, привіз до хати пісок та цемент, але ремонту так і не зробив, бо жінка не давала його робити, а тоді ця хата розвалилася.
Згідно показів свідка ОСОБА_11 в хаті він був у 2007 році і вже тоді падала стеля, в ній давно вже жити не можна, її потрібно зняти з обліку і будувати нову. Йому не відомо, що ОСОБА_2 перешкоджав ОСОБА_1 проживати в хаті. ОСОБА_2 навмисне хати не псував, хата вже була гнила, страшно було зайти, вона і завалилася від старості.
Як видно із показань свідка ОСОБА_4 отриманих в судовому засіданні, він, як дільничий інспектор , попрохав ОСОБА_2 не проводити ремонту будинку до винесення рішення в суді, так як неодноразово приймав участь у вирішенні спорів між сторонами, які стосувались будинку.
Крім пояснень свідків, намагання ОСОБА_2 провести капітальний ремонт будинку, підтверджується його зверненням до відділу житлового господарства, на яке йому дана відповідь, що відповідно до ст.151 Житлового кодексу України власник житла зобов’язаний проводити капітальний та поточний ремонт житла за власний рахунок, дозвіл виконавчого комітету на виконання таких ремонтів не потрібний.
Позивачка своїми неодноразовими зверненнями в міліцію та в різні інстанції призупинила розпочатий ОСОБА_2 капітальний ремонт будинку, що підтверджується як поясненнями відповідача та свідка ОСОБА_4, який як дільничий інспектор попросив ОСОБА_2 до вирішення спору в суді не проводити ніяких дій по ремонту будинку, так і іншими матеріалами справи, і відповідно будинок почав розвалюватись і став неприродним для проживання зовсім.
Згідно висновку ТОВ « Контакт – Сервіс » від 16 листопада 2008 року єдиною можливою причиною руйнування житлового будинку № 43 по вул. Павлова м. Умані є значний вік будинку ( близько 70 років ). Велике значення в руйнуванні будівлі має відсутній, в деяких місцях, фундамент та вимощення навколо будинку, внаслідок чого зазнали руйнування стіни, перекриття, дах та покрівля будинку. Не може йти ніякої мови про руйнування будинку внаслідок механічних пошкоджень з боку власника будинку. Згідно Національного стандарту № 1 середня максимальні терміни експлуатації глинобитних будівель – 60-65 року. Проведення капітального ремонту несучих конструкцій елементів житлового будинку № 43 по вул. Павлова м. Умані з точки зору експерта, діючих ДБН та фізичного зносу будинку ( 75% ) не можливий без цілковитого розбирання всіх конструктивних елементів будинку. Тому на даний час суд немає можливості забезпечити усунути перешкоди в користуванні жилим приміщенням та зобов’язати не руйнувати і не псувати приміщення, яке вже зруйноване не з вини власника та не придатне для проживання.
До показів позивачки та свідків ОСОБА_8, ОСОБА_7, в тій частині, що ОСОБА_2 умисно розвалював свій будинок, суд відноситься критично, так як вони пояснили, що бачили, що відповідач розбирав дах, вирубував стіни в місцях тріщин, але не надали суду достатніх доказів, які б підтверджували б, що ці дії були направлені не на проведення капітального ремонту, а на руйнування будинку .
Позивач, як член сім’ї власника житлового будинку , мала право тільки на користування житлом, однак не мала права без дозволу власника проводити будь які ремонти чи інші дії з власністю другої особи.
Отже в судовому засіданні не встановлено , що дії ОСОБА_2 були направлені на руйнування і псування власного житлового будинку, і відповідно суд їх не може визнати неправомірними, так як він виконував свій обов’язок власника житлового будинку по проведенню його капітального ремонту , тому суд вважає, що позов задоволенню не підлягає.
На підставі вищевикладеного, ст.ст. 64, 150-156 ЖК України, 316,317,319,325,328,405 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212,213 - 215,218 ЦПК України , суд –
В И Р І Ш И В:
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання дії ОСОБА_2 по руйнуванню і псуванню жилого приміщення будинку №43 по вул. Павлова м. Умані неправомірними , зобов’язання його не руйнувати не псувати та востановити за свій рахунок зруйноване ним житлове приміщення в будинку № 43 по вул. Павлова м. Умані – відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Черкаської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.
Головуючий