Справа № 22- 702 - 2006 р. Головуючий у 1-й інст. - Губар Н.В.
Доповідач - Оніпко О.В.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
5 липня 2006 р. м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі:
Головуючого судді - МалькоО.С. Суддів - Оніпко О.В., Собіни І.М. При секретарі - Томашевській І.М.
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Зірненської протитуберкульозної лікарні на рішення Березнівського районного суду від 13 березня 2006 р. в справі за позовом ОСОБА_1 до Зірненської протитуберкульозної лікарні про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, що з'явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів .-
встановила:
Рішенням Березнівського районного суду від 13 березня 2006 р. позов ОСОБА_1 задоволено : позивачку поновлено на посаді 0,5 ставки ІНФОРМАЦІЯ_1 Зірненської протитуберкульозної лікарні, стягнуто з відповідача на її користь 781 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 300 грн. моральної шкоди.
В поданій на рішення суду апеляційній скарзі відповідач вказує на його незаконність, оскільки воно суперечить нормам матеріального та процесуального права. Суд безпідставно послався у рішенні на роз"яснення МОЗ України від 22.11.2002 р., оскільки вони стосуються стоматологічних поліклінік, а типові штати стоматологічних поліклінік не врегульовуються додатком № 8 до наказу МОЗ України № 33 від 23.02.2000 р. Юридичну силу та обов"язковість виконання мають накази МОЗ України, а не його роз"яснення. Не враховано, що трудові договори з позивачкою, враховуючи її характер роботи, укладались щорічно на строкових умовах, що стверджується її особистими підписами та поясненнями свідків. У зв"язку з відсутністю одиниці " зубний лікар" у типовому штатному розписі, який щорічно затверджується обласним управлінням охорони здоров"я, адміністрація лікарні не мала змоги передбачити її на постійний термін, оскільки це залежало від дії штатного розпису та його фінансового забезпечення кошторисом на відповідний рік. Вказане стверджується Наказом МОЗ України від 31.10.2001 р. № 440. Тому укладення трудових договорів на строкових умовах відповідає ч.2 ст. 23 КЗпП України. А згідно ч. 2 ст.39-1 цього Кодексу, строкові трудові договори з позивачкою не вважаються такими, що укладені на невизначений строк. Посилання у рішенні на пояснення позивачки та її представника не стверджуються доказами. Суд повинен був допитати її в якості свідка згідно вимог ст.ст. 62 та 184 ЦПК. Не
доведено і факт порушення відповідачем прав позивачки, тому відсутні і підстави стягнення на її користь моральної шкоди. Просив рішення скасувати, ухвалити нове, яким відмовити ОСОБА_1 в позові.
Апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачка працювала у Березнівському районному тубдиспансері, який був реорганізований у обласний туберкульозний санаторій, а з 26.12.2000 р. - реорганізований у Зірненську протитуберкульозну лікарню.
На виконання наказу Рівненського обласного територіально-медичного об"єднання "Фтизіатрія" від 6.11.2000 р. у зв"язку з ліквідацією облтубдиспансера з послідуючою реорганізацією у тублікарню, були видані накази НОМЕР_1 та НОМЕР_2 від 1.11.2000 р. головного лікаря облтубдиспансера про попередження про звільнення із займаних посад з 1.01.2001 р. працівників даного медичного закладу та про попередження працівників пенсійного віку, що з 1.01.2001 р. вони працюватимуть на 0,5 ставки, (а.с. 14-17). З даними наказами була ознайомлена і позивачка.
У зв"язку з цим вона написала заяву про прийняття її на роботу на 0,5 ставки ІНФОРМАЦІЯ_1 та протягом періоду - з 1.01.2001 р. по 31.12.2004 р. за вказівкою адміністрації лікарні писала заяви про прийняття її на роботу за строковими трудовими договорами, терміном на один рік.
Згідно останньої заяви ( а.с. 41) позивачка просила прийняти її з 1.02.2005 р. на 0, 5 ставки ІНФОРМАЦІЯ_1. Однак, на даній заяві стоїть віза головного лікаря про зарахування ОСОБА_1 по строковому трудовому договору з 1.02.2005 р. по 31.12.2005 р.
Наказом від 30.12.2005 р. заНОМЕР_3 ( а.с. 32) позивачка була звільнена з роботи з 31.12.2005 р. у зв"язку із закінченням строкового трудового договору.
Суд 1-ї інстанції обгрунтовано визнав безпідставними посилання представника відповідача про те, що у зв"язку з характером роботи ІНФОРМАЦІЯ_1, яким працювала позивачка , було неможливо встановлювати трудові відносини на невизначений строк, оскільки це було пов"язано з строком дії штатного розпису, який затверджувався щорічно та його фінансовим забезпеченням кошторисом.
Вказані обставини спростовуються наказом МОЗ № 33 від 23.02.2000 р., згідно якого, стоматологічна допомога повинна надаватися в тублікарнях в обов"язковому порядку і посада ІНФОРМАЦІЯ_1 до поетапної її зміни ІНФОРМАЦІЯ_2не потребує додаткових джерел фінансування.
Безпідставність вказаних доводів стверджується і тим, що позивачка після реорганізації медичного закладу працювала протягом п"яти років на вказаній посаді, хоча і за строковими договорами, окрім того, після її звільнення на цю посаду був прийнятий інший працівник.
З наведеного слідує, що у адміністрації лікарні не було законних підстав для укладання щорічно з позивачкою строкових трудових договорів і вказані дії відповідача суперечать вимогам ч.2 ст. 23 КЗпП України, згідно яких строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.
У відповідності з ч.2 ст. 39-1 КЗпП України, трудові договори, що були переукладені один чи декілька разів, за винятком випадків, передбачених частиною 2 ст. 23, вважаються такими, що укладені на невизначений строк.
Враховуючи підставність позовних вимог ОСОБА_1 щодо її незаконного звільнення, є обґрунтованими і вимоги останньої про стягнення у зв"язку з цим в порядку ст. 237-1 КЗпП УКрїани з відповідача моральної шкоди.
Звільнення позивачки з роботи з порушенням вимог діючого законодавства завдало їй моральної шкоди, призвело до моральних страждань, матеріальних втрат, змусило прикладати додаткових зусиль для організації свого життя та для захисту своїх порушених прав. Враховуючи наведене та виходячи із засад розумності і справедливості, суд 1-ї інстанції обґрунтовано визначив розмір моральної шкоди в сумі 300 грн.
Висновки суду відповідають вимогам закону та доказам, перевіреним в судовому засіданні, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, тому підстав для скасування рішення колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу Зірненської протитуберкульозної лікарні відхилити.
Рішення Березнівського районного суду від 13 березня 2006 р. залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили негайно і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня її проголошення.