Справа № 22-4031/2006 рік                              Головуючий у 1 інстанції Черткова Н.І.

Категорія    24                                                    Доповідач Маширо О.П.

УХВАЛА

іменем України

7 червня 2006 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючої Краснощокової Н. С. судців Маширо О.П., Дем"яносова М.В. при секретарі Маслаковій М.Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Куйбишевського районного суду м.Донецька від 31 січня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту прийняття спадщини, визнання права власності на 1/2 частину домоволодіння та розподіл спадкового майна,

установив:

До апеляційного суду звернулась ОСОБА_1 з апеляційною скаргою на рішення Куйбишевського районного суду м.Донецька, яким їй було відмовлено у задоволенні її позову.

Вона просила скасувати вказане рішення та ухвалити нове або направити справу на новий судовий розгляд до місцевого суду, оскільки вважає, що рішення суду є незаконним, несправедливим та необгрунтованим.

Зокрема, суд не врахував, що вона довгий час зі своєю донькою проживала у спірному будинку. Вони проживали однією сім"єю з її матір"ю ОСОБА_3 та вітчимом ОСОБА_4 Після смерті матері вона доглядала ОСОБА_4, витратила свої кошти на його поховання.

Суд не врахував, що спадковий будинок ОСОБА_4 повністю збудував вже за часи шлюбу з її матір"ю, тому цей будинок є їхньою сумісною власністю. Вона після смерті своєї матері фактично прийняла спадщину, хоча і не змогла оформити її у встановленому законом порядку.

Суд також не взяв до уваги, що вона не має іншого житла, окрім спірного, а відповідачка має у власності будинок, де весь час і проживає.

Розглядаючи справу та ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що спірний будинок АДРЕСА_1 належав на праві власності померлому ОСОБА_4, був збудований ним у 1961 році. На той час ОСОБА_4 перебував у зареєстрованому шлюбі з матір"ю відповідачки ОСОБА_2

Після смерті дружини у 1966 році ОСОБА_4 фактично прийняв спадщину у вигляді 1/2 частини спадкового майна, тому став єдиним власником домоволодіння, а через рік одружився з матір"ю позивачки.

На думку суду ОСОБА_1 не надала достатніх доказів на підтвердження того, що вона довгий час опікувалась померлим спадкодавцем, надавала йому матеріальну допомогу, бо той начебто перебував у безпорадному стані.

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, оскаржуване судове рішення залишити без змін, з таких підстав.

Згідно зі ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На думку апеляційного суду оскаржуване судове рішення відповідає . вимогам закону, тому підстав для його скасування немає.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції всебічно, повно і об"єктивно дослідив надані сторонами докази, правильно встановив фактичні обставини справи та зробив правильні правові висновки про те, що вимоги ОСОБА_1 не ґрунтуються на законі.

У рішенні судом наведені відповідні мотиви, з яких він його ухвалив. Ці мотиви не суперечать закону та не спростовуються доводами скарги.

Так, з матеріалів справи вбачається, що спадкодавець ОСОБА_5 та мати позивачки ОСОБА_3 перебували у шлюбі з 20 липня 1967 року (а.с. 12), а спірний будинок був побудований у 1961 році, про що є відповідна відмітка у технічному паспорті на цей жилий будинок (а.с.11). Земельну ділянку під забудову ОСОБА_4 одержав у безстрокове користування за договором від 12 вересня 1957 року (а.с. 16).

Той факт, що спірне домоволодіння було побудоване до того, як ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у 1967 році зареєстрували свій шлюб, підтверджується також інвентарною справою на цей будинок, з якої вбачається, що станом на 3 люте 1966 року домоволодіння (на той час будинок був під НОМЕР_1) вже складалось із жилого будинку, сараю, уборної та огорожі (а.с.28-30).

Будь-яких доказів, які б спростували наведене, позивачка до суду не надала, тому апеляційний суд не може прийняти до уваги її доводи про те, що до шлюбу з її матір"ю ОСОБА_4 лише розпочав будівництво, а повністю будинок був побудований вже за часи шлюбу ОСОБА_4 та ОСОБА_3.

Позивачка в апеляційному суді пояснювала, що за той час, коли її матір перебувала у шлюбі з ОСОБА_4, спірний жилий будинок був суттєво перебудований, переобладнаний, благоустроєний, однак матір позивачки за життя або ж вона сама не ставили питання про визнання цього будинку спільною сумісною власністю подружжя, тому апеляційний суд не може прийняти доводи позивачки в цій частині.

На думку апеляційного суду позивачка також не надала переконливих доказів щодо того, що вона протягом тривалого часу опікувалась, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу померлому спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані, тому апеляційний суд не може погодитись з вимогами позивачки щодо її права на спадкування за законом домоволодіння, яке лишилось після смерті спадкодавця ОСОБА_4.

Усі доводи апеляційної скарги були предметом розгляду суду першої інстанції, на правильність його висновків вони не впливають, тому апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід відхилити, оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 308, 314, 315 ЦПК України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити. Рішення Куйбишевського районного суду м.Донецька від 31 січня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.