Бориспільський міськрайонний суд Київської області

м. Бориспіль, вул. Київський Шлях, 72, 8300, (04595) 6-76-19

Справа № 2--1802/2010 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.04.2010р. Бориспільський міськрайонний суд Київської області

у складі головуючого судді Завірюхи О.В.

при секретарі Алфімовій І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Борисполі позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Рогозі вської сільської ради Бориспільського району Київської області про тлумачення заповіту,

встановив:

позивач звернулась до суду з вказаною заявою, посилаючись на те, що 14.01.2007р. помер її дід ОСОБА_3, після його смерті відкрилася спадщина на земельну ділянку, житловий будинок та інше майно. За життя дід склав заповіт, у якому все своє майно заповів відповідачу - ОСОБА_2, а земельну ділянку в с. Рогозів заповів позивачу. Після смерті діда позивач в установлений законом строк звернулась в державну нотаріальну контору з завою про прийняття спадщини, де їй повідомили, що оскільки заповіт складений ОСОБА_3 П.1. чітко не розмежовує, яке саме спадкове майно залишається кожному спадкоємцю, а тому видати свідоцтво про право на спадщину не має можливості. Проте позивач вважає, що ОСОБА_3 за життя бажав, щоб після його смерті земельна ділянка залишилася їй, а все інше майно відповідачу, а тому просить суд розтлумачити заповіт.

Сторони в судове засідання не з'явилися, але до початку розгляду справи подали до суду заяви, в яких позивач на позові наполягає, відповідачі позов визнають, справу просять слухати у їх відсутність.

Виходячи з наведеного, на підставі ст. 130, 174 ЦПК суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні попереднього судового засідання.

Суд, дослідивши письмові докази, вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 1217 ЦПК України однією з підстав набуття права власності є спадкування майна, в тому числі за заповітом.

У відповідності до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини, відповідно до статті 1218 ЦК України, входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

14.01.2007р. помер ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії 1-ОК № 068941.

За життя ОСОБА_3 склав заповіт від 02.08.2006р., засвідченого секретарем сільської ради ОСОБА_4, яким все своє майно, де б воно не було І з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що буде належати йому на день смерті і на що він за законом матиме право заповів відповідачу ОСОБА_2, а далі по тексту заповіту зазначено, що належну спадкодавцю земельну ділянку, яка належить йому на підставі держаного акту серії ЯА № 378236 останній заповів позивачу - ОСОБА_5. Даний заповіт на день смерті ОСОБА_3 не змінено та не скасовано.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина до складу якої увійшла земельна ділянка площею 4,1949 га. з цільовим призначенням ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належала померлому на підставі державного акту серії ЯА № 378236 та інше майно.

У відповідності з ч. 1 ст., 1223 ЦК України право на спадкування мають особи зазначені у заповіті.

У встановлений законом шестимісячний термін сторони по справі спадщину прийняли шляхом звернення до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, що підтверджується витягом з реєстру про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 10323474 від 11.07.2007р., проте отримати свідоцтво про право на спадщину на спадкове майно, належне спадкодавцю, позивач не в змозі з тих підстав, що волевиявлення спадкодавця у складеному ним заповіті виражене нечітко і вказана обставина потребує тлумачення змісту вказаного правочину. Оскільки між сторонами у справі на даний час існує спір, щодо розмежування спадкового майна, зазначеного у заповіті, а тому зазначений заповіт підлягає тлумаченню в судовому порядку.

Відповідно до ст. 1256 ЦК України тлумачення заповіту може бути здійснене після відкриття спадщини самими спадкоємцями. У разі спору між ними тлумачення заповіту здійснюється судом відповідно до ст. 213 цього Кодексу

За змістом ч,2 ст. 213 ЦК України на вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину. Тлумачення змісту правочину суд здійснює, керуючись правилами, встановленими частиною 2 та 3 вказаної статті.

Відповідно до вимог частини 3 ст. 213 ЦК України при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає вимоги з’ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.

Частиною 4 вказаної статті передбачено, що якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3, який помер 14.01.2007р. мав на праві власності земельну ділянку, площею 4,1949 га. з цільовим призначенням ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується державним актом серії ЯА № 378236.

З письмових пояснень ОСОБА_4, яка на посаді секретаря сільської ради посвідчувала заповіт складений ОСОБА_3, та заповіту останнього вбачається, що спадкодавець на момент складання заповіту бажав все своє майно окрім земельної ділянки заповісти своєму сину ОСОБА_2, а земельну ділянку - своїй онуці ОСОБА_5,такою була його воля, про що ОСОБА_3 повідомив ОСОБА_4 під час складання заповіту.

Хоча заповіт ОСОБА_3 від 02.08.2006р. містить в собі не точності, а його зміст має суперечливий характер щодо чіткого розмежування спадкового майна, проте допущена помилка при складанні заповіту не є підставою для позбавлення спадкоємиці спадщини, а тому право позивача підлягає судовому захисту.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що оскільки в тексті заповіту ОСОБА_3 від 02.08.2006р. відображена воля спадкодавця, щодо розпорядження на випадок смерті земельною ділянкою площею 4,1949 га. з цільовим призначенням ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належав йому відповідно до державного акту серії ЯА № 378236, на користь ОСОБА_1, а усе інше майно окрім земельної ділянки площею 4,1949 га., де б воно не було і з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що належало йому на день смерті і на що він за законом має право заповів ОСОБА_2, проте в заповіті містяться неточності, а тому зазначений заповіт підлягає тлумаченню.

На підставі ст.ст. 213, 1216, 1218, 1223, 1256 ЦК У країни, керуючись ст.ст. 10, 15, 60, 80, 130, 174 212, 213,214,215 ЦПК У країни, суд

вирішив :

позов задовольнити.

Здійснити тлумачення змісту заповіту, складеного ОСОБА_3 02.08.2006р., посвідченого

секретарем Рогозівською сільською радою Бориспільського району Київської області ОСОБА_4

Василівною, зареєстровано у реєстрі за № 301 .

Встановити, що ОСОБА_3 розпорядився на випадок своєї смерті земельною ділянкою

площею 4,1949 га. з цільовим призначенням ведення товарного сільськогосподарського виробництва,

що належав йому відповідно до державного акту серії ЯА № 378236, на користь ОСОБА_1

Миколаївни, а усе інше майно окрім земельної ділянки площею 4,1949 га. з цільовим призначенням

ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належав йому відповідно до державного

акту серії ЯА № 378236, де б воно не було і з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що належало

йому на день смерті і на що він за законом має право заповів ОСОБА_2.

Рішення суду може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів, апеляційна скарга до апеляційного суду Київської області подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя: