ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 квітня 2007 р. | № 39/236 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Муравйов О.В. |
суддів : | Полянський А.Г. Фролова Г.М. |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсал-В" |
на постанову | від 21.12.2006р. Київського апеляційного господарського суду |
у справі | № 39/236 Господарського суду міста Києва |
за позовом | Закритого акціонерного товариства "НВО Україна" |
до | Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсал-В" |
про | зобов’язання до виконання умов договору |
в судовому засіданні взяли участь представники : |
позивача: | не з'явилися, |
відповідача: | Хасін І.Б. дов. № 94/11 від 28.11.2006р. |
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду міста Києва (суддя Гумега О.В.) від 13.11.2006р. у справі № 39/236 позов задоволено: зобов’язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Універсал-В" виконати договір про спільну діяльність (просте товариство) від 19.03.2004 року у повному обсязі, в тому числі:
оформити право користування земельною ділянкою для будівництва будинку №208 по проспекту Науки у місті Києві, відповідно до вимог земельного законодавства;
створити фонд фінансування будівництва для фінансування будівництва будинку № 208 по проспекту Науки у місті Києві відповідно до Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю" від 19.06.2003 року №978-ІV;
встановити граничні строки будівництва будинку та передання його в експлуатацію;
встановити граничні строки передачі Товариством з обмеженою відповідальністю "Універсал-В" частки Закритого акціонерного товариства "НВО Україна" у будівництві;
надавати Закритому акціонерному товариству "НВО Україна" щомісячні звіти про фінансово-господарську діяльність;
надати договори з фондом фінансування та з Генпідрядником, а також іншими третіми особами, відповідно до умов договору про спільну діяльність;
заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю "Універсал-В" використовувати договір про спільну діяльність від 19.03.2004 року при укладенні будь-яких договорів з третіми особами без письмової на те згоди та відому Закритого акціонерного товариства "НВО Україна".
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсал-В", а уразі відсутності грошових коштів –з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Закритого акціонерного товариства "НВО Україна" 85,00грн. державного мита та 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.12.2006р. (судді: Зеленін В.О., Рєпіна Л.О., Моторний О.А.) вказане рішення місцевого господарського суду залишено без змін.
Не погоджуючись з рішенням та постановою господарських судів відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2006р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.12.2006р. у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю, посилаючись на те, що судами були порушені норми процесуального і матеріального права.
Відзив на касаційну скаргу позивач не надав.
Заслухавши пояснення присутнього представника відповідача, перевіривши правильність застосування норм процесуального права місцевим господарським судом, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Згідно постанови Пленуму Верховного суду України "Про судове рішення” від 29.12.76 №11 із змінами, внесеними постановами Пленуму від 24.04.81 року № 4, від 25.12.92 року № 13, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи з загальних засад і змісту законодавства України. Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, а також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати. Мотивувальна частина рішення повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права і обов'язки сторін у спірних правовідносинах.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Резолютивна частина рішення повинна містити чіткі та безумовні
висновки, що ґрунтуються на аналізі та оцінці фактичних обставин викладених у його мотивувальній частині, та відповідати застосованим до спірних відносин нормам права.
Разом з тим, оскаржувані рішення господарського суду та постанова апеляційного господарського суду зазначеним вимогам не відповідають.
Так, задовольняючи позовні вимоги суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що 19.03.2004 року між Закритим акціонерним товариством "НВО Україна" та Відкритим акціонерним товариством "Універсал-В" було укладено договір про спільну діяльність (далі - Договір), за умовами якого предметом спільної діяльності сторони визначили будівництво та введення в експлуатацію 4-х секційного житлового будинку з вбудованими та прибудовами нежитловими приміщеннями за будівельною адресою: м. Київ пр. Науки, 208, шляхом вкладення коштів, передачі майна, виконання будівельних робіт тощо.
Уповноваженою особою для ведення спільних прав за даним договором сторони визначили сторону 1, тобто відповідача у справі.
Згідно п. 4.3, п.п.г п.5.1 Договору відповідач взяв на себе зобов’язання використовувати спільне майно тільки з метою виконання цього договору; негайно надавати позивачу на його запит будь-яку інформацію стосовно виконання цього договору, а саме: інформацію про розмір спільного майна, розмір кредиторської та дебіторської заборгованості, розмір прибутків та збитків за будь-який період спільної діяльності та іншу інформацію, при цьому строк надання такої інформації не повинен перевищувати 10 днів.
Відповідно до статті 1136 Цивільного кодексу України, кожний учасник договору простого товариства має право ознайомлюватися з усіма документами щодо ведення спільних справ учасників. Відмова від цього права або його обмеження, в тому числі за погодженням учасників, є нікчемною.
Врахувавши викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, про те, що вимога позивача про зобов’язання відповідача надавати позивачу щомісячні звіти про фінансово-господарську діяльність відповідно до умов Договору та вимога про зобов’язання відповідача надавати договори з Фондом фінансування та з Генпідрядником, а також іншими третіми особами відповідно до умов Договору є обґрунтованими.
Проте, судами першої та апеляційної інстанцій не було враховано наступне, що стосується зобов’язання відповідача надавати звіти про фінансово-господарську діяльність, то суди не конкретизували, яка саме діяльність має бути предметом даних звітів: діяльність відповідача в цілому, чи в рамках Договору про просте товариство, чи якась інша діяльність.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що п.п.”г” п. 5.1 Договору передбачено обов’язок відповідача надавати на запит позивача не звіт, а лише інформацію стосовно виконання Договору. Що стосується звітності, то сторонами в п.п.”е” п.4.5 Договору передбачено, що відповідач повинен вести та надавати звітність про спільну діяльність лише відповідним державним органами. За таких обставин, відповідач на запит позивача має надавати інформацію (а не звіт), і то, періодично, а не щомісячно.
Зобов’язання відповідача надавати позивачу договори з фондом фінансування та Генпідрядником, а також з третіми особами, відповідно до умов Договору є також безпідставною, оскільки умовами Договору відповідача визначено розпорядником по договору та уповноважено самостійно вести спільні справи сторін та здійснювати керівництво спільною діяльністю. Позивач уповноважив відповідача самостійно вчиняти правочини , в тому числі, укладати договори страхування, іпотеки, з управителем фонду фінансування будівництва, використовувати спільне майно та розпоряджатись ним на умовах цього договору. До того ж , в п.п.”е” п.5.1 Договору за відповідачем закріплено обов’язок самостійно забезпечити фінансування будівництва будинку та залучення до фінансування будівництва будь-яких третіх осіб на власний розсуд. При цьому, Договір не містить обов’язку відповідача надавати позивачу договори укладені з генпідрядниками або третіми особами.
Крім того, суди дійшли помилкових висновків, що позовні вимоги в частині встановлення граничних строків будівництва будинку та передання його в експлуатацію, встановлення граничних строків передачі відповідачем частки позивача у будівництві є також обґрунтованими виходячи з наступного.
Так, відповідно до п.п.”е” п. 5.1 Договору відповідач взяв на себе зобов’язання самостійно забезпечувати фінансування будівництва будинку та залучення до фінансування будівництва третіх осіб, при цьому, відповідач при залученні до фінансування третіх осіб вправі обтяжувати зобов’язаннями майнові права стосовно володіння, користування та/або розпорядження лише 80% частини будинку, фінансування якої фактично ним буде здійснене.
В розділі 6 Договору сторони визначили порядок припинення спільної діяльності, а саме: після введення в експлуатацію та досягнення предмету цього договору сторони передбачили розподіл спільної власності, згідно часток –позивачу –20% та відповідачу –80%. Зазначений порядок розподілу часток також передбачений додатком №2 до Договору.
Згідно зі статтею 1130 Цивільного кодексу України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.
При цьому, судами встановлено, що в Договорі сторони не визначили строк дії договору, а лише зазначили, що Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до моменту підписання протоколу за п.6.1 договору (протокол про припинення спільної діяльності після зведення будинку в експлуатацію та врегулювання майнових питань).
Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Однак, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що встановлення граничних строків завершення будівництва є неможливим у зв’язку з тим, що позивач відмовився передати відповідачу проектно-кошторисну документацію, що підтверджено рішенням у справі № 2/376, яке набуло законної сили і відповідно до якого, саме позивача було зобов’язано передати відповідачу проектно-кошторисну документацію згідно переліку.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи ( у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності (далі –підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Статтею 12 Господарського процесуального кодексу України визначено справи, підвідомчі господарським судам.
Предметом даного спору є вимоги про зобов’язання відповідача вчинити певні дії, виходячи із змісту 12 Господарського процесуального кодексу України, його слід віднести до спорів, що виникають з інших підстав.
Положеннями статей 16 Цивільного кодексу України та 20 Господарського кодексу України визначено відповідні способи захисту прав та інтересів осіб.
Згідно статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували те, що спосіб захисту, обраний позивачем не відповідає способам захисту, передбаченим статтею 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського процесуального кодексу України.
Оскільки, відповідно до ч.2 ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не наділена повноваженнями щодо вирішення питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирання нових доказів або додаткової перевірки доказів, рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2006 року та постанова Київського апеляційного господарського суду підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід вжити всі передбачені чинним законодавством заходи для всебічного, повного і об’єктивного встановлення обставин справи, прав і обов’язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності до закону вирішити спір.
Відповідно до ст.ст.85, 111-5 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні за згодою представника сторони оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1118, п. 3 ч. 1 ст. 1119, ч.1 ст. 11110, ст. 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсал-В" задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.12.2006 року та рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2006 року у справі № 39/236 скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Головуючий-суддя | Муравйов О.В. |
С у д д і | Полянський А.Г. Фролова Г.М. |