г Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області

Справа № 2-697/10

Номер провадження ...

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2010 року Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі судді: Іванова С.М.

при секретарі: Веременко Є.Ю.

за участю позивача – ОСОБА_1

за участю представника відповідача – ОСОБА_2

Розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду у м. Кривому Розі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до управління пенсійного фонду України в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області про визнання бездіяльності незаконною та зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом та з урахуванням уточнень, просить суд поновити пропущений строк для звернення до суду, визнати незаконною бездіяльність управління Пенсійного фонду України у Інгулецькому районі щодо несплати щомісячної соціальної допомоги «Дітям війни» з січня 2007 року по січень 2010 року включно та зобов’язати до нарахувати та виплатити, останню, в сумі 3826,50 грн., зобов’язати надалі виплачувати вказану допомогу. В судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю.

Представник відповідача – управління пенсійного фонду України в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області позовні  вимоги не визнала повністю і просила відмовити в їх задоволенні, надавши суду заперечення. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що дії управління здійснювалися відповідно нормам діючого законодавства та є правомірними, оскільки управління повинно діяти тільки на підставі нормативно-правових актів України, які відповідно до Конституції України є обов'язковими до виконання. При цьому забезпечення фінансування з Державного бюджету України державних соціальних гарантій передбачених ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни» не входить до компетенції Пенсійного фонду України та його територіальних органів. В судове засідання призначене на 08.09.2010 року представник не з’явилась, про причини не повідомила, за таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за її відсутності.

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані сторонами докази, суд прийшов до наступного.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Позивач ОСОБА_1 народилася 10.02.1936 року  і на неї поширюється дія  Закону України «Про соціальний захист дітей війни», в тому числі положення ст. 6 цього Закону. Вказані обставини підтверджені копією паспорту та посвідчення (а.с.8, 10).

Враховуючи зазначений статус позивача, він відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Із заперечень відповідача по справі випливає, що останній не здійснює позивачу зазначених виплат, посилаючись на відсутність у нього коштів та на невизначеність розрахункової величини (мінімальної пенсії за віком) для розрахунку підвищень до пенсії категорії громадян, які мають статус дітей війни.

Виходячи із встановлених обставин справи та досліджених доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Зі змісту ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» вбачається, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Згідно ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Дію ст. 6 Закону на 2007 рік було зупинено ст. 111 Закону України від 19 грудня 2006 року «Про Державний бюджег України на 2007 рік» (з урахуванням положень п. 12 ст. 71 нього Закону) та визначено, що у 2007 році підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону, виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Разом з тим, Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнані неконституційними положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» щодо зупинення дії на 2007 рік ст. 6 Закону. Таким чином, відновлено дію ст. 6 закону України №2195-ЇУ.

Отже, управління Пенсійного фонду України повинно були зробити перерахунок пенсії позивачу починаючи з липня 2007 року. Підстави для перерахунку за період з січня по 9 липня 2007 року - були відсутні.

Згідно з частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003, №1058-ІУ мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Суд вважає за необхідне прийняти у своїх висновках поняття «мінімальна пенсія за віком», про яке йдеться в ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки саме це правове визначення застосовується виключно в діях відповідача під час визначення пенсій громадянам та їх призначення.

Положення ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою етапі, мінімального розміру пенсії за віком.

Так, згідно з частиною 1 статті 62 Закону України від 19.12.2006 №489-У "Про Державний бюджет України на 2007 рік" прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2007 рік затверджений у наступному розмірі з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень.

У відповідності до частини 3 статті 62 Закону України від 19.12.2006 № 489-V "Про Державний бюджет України на 2007 рік" встановлено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058 з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток.

Крім того, згідно ч.2 ст.85 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» від 5.11.91 р. №1788-ХЇІ (з наступними змінами та доповненнями) виплата пенсій проводиться за поточний місяць загальною сумою у встановлені строки, але не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія.

Таким чином, відповідач повинен був підвищити пенсію починаючи з 9 липня по 31 грудня 2007 року.

Підстави для перерахунку за період з січня по липень 2007 року - були відсутні, оскільки позивач не надав доказів, що він є інвалідом і йому повинні підвищити пенсію відповідно до ст. 6 Закону у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Доводи відповідача стосовно того, що відповідно до вимог ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком як розрахункова величина застосовується лише до правовідносин, що регулюються цим законом, і до такої категорії громадян як «діти війни» не застосовується, а згідно ст. 7 Закону фінансове забезпечення державних соціальних гарантій «Дітей війни» здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, і Пенсійний фонд України не повинен нести відповідальність за позовами вказаної категорії громадян - є хибними та спростовані вищенаведеними висновками.

Суд зауважує, що реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням бюджетних коштів, котра базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судом не приймається до уваги.

Так, у справі "Кечко проти України" Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань. Суди не повинні приймати до уваги обставини, коли з набуттям чинності певним законом, його нормами призупиняється .дія .положень закону, що був прийнятий раніше. І тому до спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права.

Відносно вимог по виплатам за 2008 рік, суд виходив з того, що правові підстави для вирішення таких вимог є аналогічними 2007 року.

Підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України №Ю7-УІ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст статті 6 Закону України №2195-ІУ викладено в наступній редакції: дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.

Відповідно до частини 4 статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 10 відсотків від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Підстави для підвищення пенсії за період з січня по 22 травня 2008 року - були відсутні, оскільки позивачу пенсія виплачувалася у збільшеному розмірі у січні - березні 2008 року на 47 грн. щомісячно (10% від 470 грн. - прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність), а в квітні на 48,10 гри., тому позовні вимоги за цей період - не підлягають задоволенню.

Проте, Рішенням Конституційного суду України № 10-рп від 22 травня 2008 року визнано неконституційним положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» N 107-УІ від 28 грудня 2007 року щодо викладення положень ст. 6 Закону України

«Про соціальний захист дітей війни» №2195-1V в новій редакції.

Таким чином, відновлено дію ст. 6 Закону України №2195-ІУ.

Ст. 58 ЗУ «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2008 рік затверджений у наступному розмірі з 1 січня - 470 грн., з 1 квітня - 481 грн., з 1 липня - 482 грн., з 1 жовтня - 498 грн.

Таким чином, відповідач повинен був провести підвищення пенсії у збільшеному розмірі відповідно до вимог ст. 6 Закону починаючи з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.

Підлягають також задоволенню і вимоги щодо підвищення пенсії і з січня 2009 року по січень 2010 року включно (кінцевий строк зазначено в позові), оскільки вищенаведені положення закону мають законну силу та не були призупинені.

Таким чином, суд вважає, що відповідач починаючи з 22 травня 2008 року неправомірно застосовує п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28 травня 2008 року, якою встановлено, що «Дітям війни» (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань») до пенсії виплачується підвищення у розмірах : з 22 травня -48,1 гри., з 01 липня - 48,2 грн., з 01 жовтня - 49,8 грн., бо ці положення протирічать Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та рішенню Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року.

Вищенаведені висновки свідчать, що відповідач діяв не у спосіб передбачений чинним законодавством на певний період часу, рішення Конституційного суду не виконував, а відповідно його бездіяльність є незаконною щодо не нарахування та не виплати вказаної допомоги позивачу, що стало причиною звернення останнього до суду.

До того ж, задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходить з приписів ст. 4 ЦПК України, згідно якої, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України. Згідно з ч. 2 ст. 1 ЦК України до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом. Враховуючи наведене та відповідні спеціальні законодавчі акти, які підлягають застосуванню у справах із соціальних правовідносин, що носять публічно-правовий характер, вимоги про стягнення з відповідача у визначеній позивачем грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки такі виплати не були йому нараховані, а суд не може перебирати на себе функцію здійснення донарахування допомоги, замість органу, якому надані такі повноваження, а може лише зобов’язати вчинити певні дії, тобто здійснити нарахування та виплати за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно та з 01.01.2009 року по січень 2010 року включно в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Не підлягають задоволенню вимоги позивача в частині зобов’язання відповідача в подальшому при нарахуванні пенсії, нараховувати щомісячну соціальну допомогу відповідно до Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, оскільки згідно з ч. 1 ст. 3 ЦПК кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, тобто коли є наявність такого порушення. Як зазначено вище порушення прав позивачки відповідачем встановлено у 2007, 2008, 2009 та січень 2010 року включно, чи будуть порушені права позивачки у майбутньому, які зміни до діючого законодавства будуть внесені на цей час невідомо, а тому ці вимоги задоволенню не підлягають.

Також судом встановлено, що строк позовної давності для звернення до суду, відповідно до ст. 257 ЦК України позивачем не пропущено, оскільки, остання, звернулася до суду 13.04.2010 року, а спірним періодом є 01.01.2007 року по січень 2010 року включно, однак період з 01.01.2007 року по 08.07.2007 року не підлягає задоволенню за відсутності матеріально-правових підстав, а починаючи з 09 липня 2007 року позивачем строк позовної давності не пропущено. До того ж представником відповідача в судовому засіданні про пропуск строку позовної давності, позивачем, не заявлялось. З урахуванням викладеного, суд вважає, що порушене право позивача на отримання доплати, як дитині війни, за вказані періоди 2007 року, 2008 років, 2009 та січень 2010 року включно, підлягає захисту.

Вирішуючи питання про судові витрати по справі, суд виходить з приписів ст. 88 ЦПК України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача, підлягають задоволенню частково.

Керуючись ст. ст. 8, 22, 46, 64, ч. 2 ст. 152 Конституції України, ст. ст. 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ч. 2 ст. 1, ст. 16 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 15, 88, 215-218 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до управління пенсійного фонду України в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області про визнання бездіяльності незаконною та зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати незаконною бездіяльність управління пенсійного фонду України в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області щодо не нарахування та не виплати щомісячної соціальної допомоги ОСОБА_1, згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно та з 01.01.2009 року по січень 2010 року включно в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Зобов’язати управління пенсійного фонду України в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 , згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно та з 01.01.2009 року по січень 2010 року включно, з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Судовий збір у розмірі 8,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 37 грн. стягнути з управління пенсійного фонду України в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області на користь ОСОБА_1.

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано апеляційному суду Дніпропетровської області через Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу протягом 10 днів з дня його проголошення. Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя