ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.09.10 Справа № 28/216/10

Суддя Федорова О.В.(декр)

За позовом: Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Запорізькій області, м.Запоріжжя

До відповідача: Приватного підприємця ОСОБА_1, м.Запоріжжя

Суддя О.В. Яцун

Представники:

від позивача: ОСОБА_2, довіреність №01/159 від 26.07.2010р.

від відповідача: ОСОБА_1, особисто

11.08.2010р. позивачем заявлені вимоги про стягнення з ПП ОСОБА_1 37грн.69коп. неустойки за період з 30.04.2009р. по 12.05.2009р. за неналежне виконання умов договору оренди №1397 від 29.04.2005р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 11.08.2010р. порушено провадження у справі №28/216/10, судове засідання призначено на 15.09.10р.

За клопотанням представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування засобів фіксації судового процесу.

Представник позивача наполягає на задоволенні позовних вимог з підстав, що зазначені в позові.

Відповідач проти заявлених позовних вимог заперечує, в обґрунтування заперечень посилається на те, що приймання-передача орендованого майна (підписання акту) була здійснена 12 травня 2009р. в зв’язку з тим, що працівники ФДМУ у період з 01.05.2009р. по 11.05.2009р. не працювали через травневі свята. Також повідомив, що відповідач станом на дату закінчення строку дії договору мала переплату за рахунок якої і була погашена неустойка. Таким чином, у відповідача жодних заборгованостей перед ФДМУ не має. Просить в задоволені позовних вимог відмовити.

Суд визнав надані документи достатніми для вирішення спору по суті.

У відповідності до ст.85 ГПК України представникам сторін за їх згодою було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд встановив,

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно з ч.І ст.175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

У відповідності до ст.526 ЦК України зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлені законом або договором терміни.

Згідно зі ст.193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як свідчать надані до суду документи, 29.04.2005р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області та ПП ОСОБА_1 було укладено договір №1397 оренди державного нерухомого майна, а саме вбудованого в перший поверх гуртожитку нежитлове приміщення (літера А-5, прим.3, частини №№1, 2 загальною площею 12,8 кв.м. розташованого за адресою: м.Запоріжжя, вул. Якова Новицького, 11/ вул. Правди, 51.

Пунктом 2.5 договору сторони узгодили, що у разі припинення договору майно повертається Орендарем Балансоутримувачу аналогічно порядку, встановленому при передачі майна Орендарю.

Пунктом 10.1 договору сторонами встановлений строк його дії з 29.04.2005р. по 29.04.2008р.

Пунктом 10.5 договору встановлено, що договір припиняє свою дію у разі закінчення строку на який він був укладений.

Згідно з п.1.3 договору про зміни №2 від 26.05.2008р. до договору оренди державного нерухомого майна від 29.04.2005р., строк дії договору було продовжено до 29.04.2009р.

Відповідно до ст.27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов’язаний повернути орендодавцеві об’єкт оренди на умовах, зазначених у договору оренди.

Як зазначає позивач, орендоване майно було звільнено орендарем 12.05.2009р., що підтверджується актом прийому-передачі.

Згідно з п.9.3 договору за відмову орендаря на вимогу орендодавця повернути орендоване майно у разі припинення дії договору, орендар відшкодовує орендодавцю неустойку в розмірі подвійної місячної орендної плати за весь час, що відраховується від дати припинення або розірвання договору до підписання акту приймання-передачі, який підтверджує фактичне повернення орендованого майна.

За неналежне виконання умов договору позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення з ПП ОСОБА_1 неустойки у розмірі 37грн.69коп. за період з 30.04.2009р. по 12.05.2009р.

Позивач зазначив, що Орендар зобов’язання щодо оплати неустойки в добровільному порядку не здійснив, чим порушив умови договору.

Оцінивши надані до суду матеріали, заслухавши представників сторін, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають виходячи з наступного:

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій громадян і організацій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Відповідно, зобов'язання виникають з угод; адміністративних актів; внаслідок заподіяння шкоди; з подій, що породжують цивільно-правові наслідки.

Нормами ст.15 ЦК України передбачено, що кожна сторона має право на захист свого цивільного права у разі, його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов’язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договору. Якщо наймач не виконує обов’язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Аналогічні приписи містяться у ст.216 ГК України.

Пунктом 2.5 договору сторони визначили порядок повернення орендованого майна у разі припинення дії договору.

Як вже було зазначено вище, строк дії договору оренди державного нерухомого майна №1397 від 29.04.2005р. було продовжено до 29.04.2009р.

Пунктом 10.5 договору встановлено, що договір оренди припиняється в разі закінчення строку на який його було укладено.

Пунктом 10.6 договору сторонами встановлено, що повідомлення про припинення дії договору повинно надсилатися протягом місяця після закінчення строку дії договору. В разі відсутності заяви договір вважається продовженим.

Листом від 05.05.2009р. №13-13-02422 Орендодавець повідомив орендаря про припинення терміну дії договору та необхідність повернути орендоване майно протягом 3-х днів (з моменту отримання листа) по акту приймання-передачі.

Зазначений лист було отримано відповідачем 08.05.2009р., про що свідчить поштове повідомлення №5618916 від 05.05.2009р.

12.05.2009р. сторонами був підписаний акт прийому-передачі до договору оренди від 29.04.2005р. №1397 державного майна.

Враховуючи вищезазначене, відповідач зобов’язання щодо повернення орендованого майна виконав належним чином. Порушення строків не було.

В період з 30.04.2009р. по 08.05.2009р. відповідач не був обізнаний про наміри позивача щодо припинення дії договору оренди.

Отже, порушення прав та законних інтересів позивача матеріалами справи не доведено. Тобто у позивача не виникло підстав для звернення до суду за захистом своїх прав.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач доказів порушення строків повернення орендодавцем орендованого майна не довів.

За таких обставин, неустойка нараховано позивачем неправомірно.

В задоволені позовних вимог слід відмовити, оскільки позов заявлено безпідставно.

Судові витрати у відповідності до ст. 49 ГПК України відносяться на позивача.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 ГПК України, ст.526, 785 ЦК України, ст. ст. 175, 193 ГК України суд,

ВИРІШИВ:

В задоволені позовних вимог відмовити.

Суддя О.В. Яцун

Рішення підписано: 16 вересня 2010р.