ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 квітня 2007 р. | № 35/397 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Мележик Н.І. - головуючого,
Подоляк О.А.,
Ковтонюк Л.В.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційні скарги Орендного підприємства "Донецькміськтепломережа"
на ухвалу господарського суду Донецької області від 24.11.2006р.,
на рішення господарського суду Донецької області від 30.11.2006р.
та постанови Донецького апеляційного господарського суду від 30.01.2007р.
у справі №35/397
господарського суду Донецької області
за позовом Комунального комерційного підприємства
Донецької міської ради
"Донецькміськтепломережа"
до Орендного підприємства "Донецькміськтепломережа"
про стягнення 4 352 181,70 грн.
за участю представників:
позивача – Глазкова Є.С.
відповідача: Пясецької І.В.
ВСТАНОВИВ:
В листопаді 2006 року Комунальне комерційне підприємство Донецької міської ради "Донецькміськтепломережа" звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Орендного підприємства "Донецькміськтепломережа" про стягнення основного боргу у розмірі 3 620 000 грн., 342 957,70 грн. пені, 278 740 грн. витрат з урахуванням індексу інфляції та 3% річних у розмірі 110 484 грн.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 30.11.2006р. (суддя Мальцев М.Ю.) на підставі ст.ст.66,67 ГПК України вжито заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Орендного підприємства "Донецькміськтепломережа" в межах суми заявлених позовних вимог, що знаходяться на всіх рахунках в установах банку, заборонено цьому підприємству уступати право вимоги, здійснювати зарахування зустрічних однорідних вимог, здійснювати будь-які інші операції стосовно дебіторської заборгованості, а також заборонено здійснювати будь-які операції щодо відчуження майна, яке йому належить.
Рішенням господарського суду Донецької області від 30.11.2006р. (суддя Мальцев М.Ю.) позов задоволено повністю, стягнуто з Орендного підприємства "Донецькміськтепломережа" на користь Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради "Донецькміськтепломережа" 3 620 000 грн. основного боргу, 342 957,70 грн. пені, 3% річних у розмірі 110 484 грн., 278 740 грн. інфляційних витрат, 25 500 грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановами Донецького апеляційного господарського суду від 30.01.2007р. (судді Акулова Н.В., Геза Т.Д., Скакун О.А.) ухвалу господарського суду Донецької області від 24.11.2006р. та рішення господарського суду Донецької області від 30.11.2006р. у справі №35/397 залишені без змін.
В касаційних скаргах Орендне підприємство "Донецькміськтепломережа" просить скасувати ухвалу та рішення суду першої інстанції, постанови господарського суду апеляційної інстанції, в зв'язку з чим скасувати заходи до забезпечення позову, а також прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційних скарг, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
Постанова апеляційного господарського суду та рішення місцевого господарського суду відповідають зазначеним вимогам, оскільки ґрунтуються на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.
Згідно ст.ст. 525,526 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 24.09.2004 року між ВАТ "Мегабанк" та Орендним підприємством "Донецькміськтепломережа" укладено кредитний договір №20/2004, за яким банк надав відповідачу грошові кошти у розмірі 10 000 000 грн. строком з 24.09.2004р. до 23.09.2005р., які останній зобов'язався повернути у визначений термін та сплатити кредитору 18% річних.
До договору в якості додатку №1 сторонами було погоджено графік повернення кредиту.
15.03.2005р. між ВАТ "Мегабанк" та позивачем укладено договір поруки, за яким останній поручився перед ВАТ "Мегабанк" за виконання відповідачем в повному обсязі усіх його обов"язків з кредитного договору №20/2004 від 24.09.2004р., а саме: повернення кредиту у розмірі 10 000 000 грн. до 23.09.2005р. згідно з графіком повернення кредиту, сплату нарахованих процентів та комісійної винагороди, сплату неустойки за несвоєчасну сплату процентів, сплату збитків у зв"язку з неналежним виконанням боржником зобов"язань за кредитним договором.
Як встановлено судами обох інстанцій позивач повністю виконав свої зобов"язання за договором поруки, що підтверджено відповідними платіжними дорученнями.
Таким чином, задовольняючи позовні вимоги про стягнення з відповідача розміру сплаченого Комунальним комерційним підприємством Донецької міської ради "Донецькміськтепломережа" кредиту, процентів та комісійної винагороди, суди попередніх інстанцій виходили з того, що до позивача перейшли усі права кредитора за договором поруки, а тому обов'язком відповідача є виконання своїх зобов'язань перед позивачем до 23.09.2005 року, як передбачено графіком погашення кредиту.
Однак, у зв'язку з несплатою відповідачем грошових коштів позивачу у строк до 23.09.2005р. у останнього виникло право на позов.
Дані висновки суду відповідають вимогам закону, встановленим судом обставинам та ґрунтуються на матеріалах справи.
Так, згідно положень ч.2 ст.556 ЦК України до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.
В зв'язку з зазначеним, кредитором боржника у даному випадку став позивач, перед яким у відповідача виник обов'язок виконати зобов'язання у строк, встановлений у кредитному договорі, укладеному з першочерговим кредитором - ВАТ "Мегабанк".
Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Оскільки відповідач не надав доказів погашення боргу по кредитному договору, висновок місцевого та апеляційного господарських судів про факт заборгованості відповідача в зв'язку з невиконанням ним умов договору у строк до 23.09.2005р. є обґрунтованим.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.
Посилання касаційної скарги на неправильне застосування судами норм матеріального права, зокрема незастосування до спірних правовідносин ч.2 ст.530 ЦК України, що визначає момент виконання зобов'язань боржником, якщо не встановлений строк виконання у договорі, не заслуговують на увагу, оскільки поручитель набув право кредитора за кредитним договором, яким встановлено строк його виконання до 23.09.2005р., а тому обов'язком боржника є виконання грошового зобов'язання перед позивачем, як кредитором, саме у встановлений строк.
Також безпідставними є доводи касаційної скарги щодо неправомірності застосування до спірних правовідносин норм ст.625 ЦК України про нарахування позивачем витрат, пов'язаних з індексом інфляції, 3% річних, а також нарахування пені, оскільки має місце прострочка виконання грошового зобов'язання.
Як зазначалось вище, скаржником також подано касаційну скаргу на ухвалу місцевого господарського суду від 24.11.2006р. та постанову апеляційного господарського суду від 30.01.2007р. про вжиття заходів до забезпечення позову, оцінивши доводи якої, перевіривши правильність застосування судом норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України також прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Відповідно до ст.66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
За змістом цієї статті заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.
Статтею 67 ГПК України визначені способи забезпечення позову, яким є накладення арешту на грошові суми, що належать відповідачеві та заборона останньому вчиняти певні дії, що стосуються предмету спору.
Вживаючи заходи до забезпечення позову, суд врахував зазначені позивачем підстави забезпечення позову –відсутність майна, необхідного для здійснення господарської діяльності, що безумовно свідчить про можливість ускладнень при виконанні рішення суду.
Отже, посилання скаржника на неправильне застосування місцевим та апеляційним господарськими судами норм процесуального права при прийнятті судових актів є безпідставними.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини встановлені господарськими судами на підставі всебічного, повного і об’єктивного дослідження поданих сторонами доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, прийняті у справі ухвала та рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного господарського суду відповідають матеріалам справи та вимогам закону, і тому судові акти слід залишити без змін, а касаційні скарги - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційні скарги Орендного підприємства "Донецькміськтепломережа" залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Донецької області від 24.11.2006р., рішення господарського суду Донецької області від 30.11.2006р. та постанови Донецького апеляційного господарського суду від 30.01.2007р. у справі №35/397 залишити без змін.
Головуючий суддя | Н.І.Мележик |
Суддя | О.А.Подоляк |
Суддя | Л.В.Ковтонюк |