Справа № 22-ц-684     Головуючий у 1-й інстанції - Косар А.І.

Категорія 20     Суддя - доповідач - Смирнова Т.В.

 

      У Х ВА Л А

     І м е н е м                    У к р а ї н и  

 

«28» травня 2009 року  колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області в складі:

       

            головуючого      -  Смирнової Т.В.,

            суддів     -     Ільченко О.Ю.,

                                                   Ведмедь Н.І. ,

                        з участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.П.,

                        та осіб, які беруть участь у справі - сторін  та їх представників ,-

 

розглянула у відкритому судовому засіданні  в приміщенні апеляційного суду Сумської області матеріали справи  за апеляційною скаргою ОСОБА_1та ОСОБА_2

 на рішення Краснопільського районного суду Сумської області від 2 квітня 2009 року

 у справі за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_3, третя особа : Сіннівська сільська рада Краснопільського району Сумської області

про визнання договору купівлі-продажу дійсним  та визнання  права власності на житловий  будинок

за зустрічним позовом  ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4, треті особи : Опікунська рада Краснопільського району Сумської області та Сіннівська сільська рада Краснопільського  району Сумської області

про усунення перешкод в користуванні житловим будинком ,-

 

 

В С Т А Н О В И Л А :

 

Рішенням   суду  відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову до ОСОБА_3, Сіннівській сільській раді Краснопільського району Сумської області про визнання  договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на  житловий будинок  за необґрунтованістю.

 

Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1,ОСОБА_2,ОСОБА_4, треті особи : Опікунська рада  Краснопільського району Сумської області; Сіннівська сільська рада Краснопільського району Сумської області  про усунення перешкод у користуванні жилим будинком  задоволено частково.

 

Зобов»язано ОСОБА_2 та ОСОБА_4 звільнити помешкання за адресою : АДРЕСА_1

 

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_3  відмовлено.

 

В спільній апеляційній скарзі  ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просять  скасувати рішення суду  та  ухвалити нове, яким задовольнити первісний позов  і відмовити у зустрічному  позові.

 

Апелянти вважають, що суд неповно з”ясував  обставини, що мають  значення для справи та неправильно застосував  норми матеріального права та порушив норми процесуального права .

 

Також, зазначають, що судом не було враховано  виконання сторонами всіх необхідних   умов договору купівлі-продажу, а тому вважають, що суд помилково дійшов до висновку про те, що договір купівлі-продажу спірного будинку  не був укладений .

 

Крім того, апелянти зазначають, що судом були допущені порушення процесуального права в частині покладення на ОСОБА_4 яка не є процесуально дієздатною особою , обов»язку звільнити спірний житловий будинок .

 

Дослідивши матеріали справи, перевіривши  рішення суду в межах доводів  апеляційної скарги, заслухавши пояснення апелянтів, їх представників, підтримавших скаргу ,  заперечення  проти скарги ОСОБА_3 та її представника , колегія суддів вважає, що  апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду  залишенню без змін, виходячи з наступних підстав.

 

                        З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернувся  до суду з позовом  про визнання договору купівлі-продажу  дійсним та визнання  права власності  на житловий будинок , мотивуючи свої вимоги тим, що  28 серпня 2002 року між ним та ОСОБА_3 був укладений письмовий договір купівлі-продажу нерухомого майна - житлового будинку по АДРЕСА_1  і тому підтвердженням є розписка, ними підписана та засвідчена головою виконкому Сіннівської сільської ради Краснопільського району Сумської області ,згідно якої ОСОБА_3 отримала від ОСОБА_1 кошти  за її будинок в сумі п»ять тисяч триста гривень.

 

                      Вважаючи себе власником придбаного будинку позивач вселив до нього свою доньку ОСОБА_2 разом з дитиною, ОСОБА_4, 2003 р. народження, які до цього часу проживають у  спірному будинку без реєстрації. Після  того, як дізнався , що для  оформлення права власності на  спірний будинок необхідно укласти нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу, звернувся до  ОСОБА_3 дооформити його, але вона відмовилась це зробити.

 

                       Відповідачка ОСОБА_3 звернулась до суду з зустрічним позовом  до ОСОБА_1, його доньки ОСОБА_2 та онуки ОСОБА_4 про усунення  перешкод у користуванні житловим будинком шляхом звільнення вказаними особами спірного будинку, оскільки вважає, що будинок надавався в оплатне користування строком на 5 років. Вказувала, що після   цього строку ОСОБА_1 не оплачував користування будинком , не було досягнуто  домовленості між ними про подальше користування та проживання в спірному будинку.

 

                     За таких підстав  просила відмовити  ОСОБА_1 в позові та зобов»язати його та ОСОБА_2 звільнити будинок та  знятись з реєстрації.

 

Відмовляючи в задоволенні  первісного позову  суд виходив з того, що  позивач ОСОБА_1 не довів  самого факту укладення  договору купівлі-продажу будинку, відмовляючи частково в зустрічному позові ОСОБА_3суд зазначав, що  вона не довела факту укладення сторонами договору оренди будинку, разом з тим, суд зобов»язав ОСОБА_2 з неповнолітньою донькою звільнити  помешкання за зазначеною адресою,  захистивши тим самим право власності  ОСОБА_3 щодо володіння, користування своїм майном.

 

Колегія суддів вважає, що  висновки суду  ґрунтуються на  матеріалах справи та вимогах закону.

 

Так, спірні  відносини  щодо  купівлі-продажу будинку виникли у 2002 р. під час дії ЦК України 1963 р., тому при вирішенні спору суд вірно застосував правові норми цього Кодексу.

 

Згідно зі ст.227 ЦК України  (1963 .) договір купівлі-продажу  житлового будинку повинен бути  нотаріально посвідчений , а недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору.

 

Позивач  ОСОБА_1 заявив позов про визнання угоди дійсною з підстав , передбачених ст.47 ч.2 ЦК України (1963 р.)? тобто , що сторони повністю  виконали угоду, проте власник будинку  ухиляється від нотаріального посвідчення угоди. На підтвердження  укладання договору  купівлі-продажу будинку він надав суду письмову  розписку від 28.08.2002 р.

 

Згідно зі ст.41 ЦК України (1963 р.) угодами визнаються дії громадян, спрямовані на встановлення, зміну, або припинення цивільних прав та обов»язків, а згідно зі ст.44 цього кодексу угоди між громадянами повинні укладатись у письмовій формі.

 

Як такої, письмової угоди купівлі-продажу будинку не було надано суду, натомість позивач вважав, що підписуючи в сільській раді розписку про передачу грошей за будинок, сторони тим самим уклали письмову угоду , яка у відповідності з ч.2 ст.47 ЦК України(1963 р.)  може бути визнана дійсною в судовому порядку.

 

ОСОБА_3 заперечувала  факт укладання угоди купівлі-продажу будинку.

 

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку  про  відсутність підстав для застосування ч.2  ст.47 ЦК України.

 

Так, в тексті самої розписки відсутнє посилання на те, що ОСОБА_3 продала будинок , а ОСОБА_1 купив  будинок, відсутнє посилання на ціну будинку.

 

Більш того, в розписці зазначено, що власник  будинку ОСОБА_3 дозволяє  ОСОБА_1 вселитись в її будинок,  користуватись ним , перебудовувати, добудовувати, вселяти інших громадян на свій розсуд, користуватись землею.

 

В розписці не зазначено , що будинок  переходить у власність ОСОБА_1 Щодо отримання ОСОБА_3 від ОСОБА_1  грошей в сумі 5.300 грн., в розписці не зазначено по якій угоді сплачено кошти .

 

Таким чином, доводи  позивача ОСОБА_1 про те, що  сторони досягли згоди щодо всіх  умов договору купівлі-продажу та уклали його ,спростовуються розпискою, а саме:

 

-   відсутні дані про ціну будинку;

-   відсутнє посилання про перехід права власності , тобто  , що змінився  власник;

-   зазначено право ОСОБА_1  лише на користування будинком , в той час як власник має право  володіння , користування та розпорядження;

-   не визначена сутність  грошової суми 5.300 грн., тобто за що їх передано ОСОБА_3

 

Власник будинку не визнала позов ОСОБА_1 стверджуючи, що будинок не продавала, а гроші  одержала за користування будинком.

 

За таких обставин суд першої інстанції дійшов  вірного висновку  про те, що  ОСОБА_1 не довів  самого факту  укладання договору купівлі-продажу будинку, тому  безпідставно заявив вимогу про визнання  дійсним договору з часу його укладання.

 

Відмовивши в задоволенні первісного позову , суд обґрунтовано зобов»язав  відповідачку ОСОБА_2 разом з  малолітньою донькою  звільнити спірне приміщення, оскільки  з ними власник  будинку не укладав  жодної угоди щодо користування  цим майном і таке  рішення відповідає  вимогам ст.391 ЦК України.

 

Інші доводи апеляційної скарги  не  спростовують висновків суду.

 

На підставі викладеного та керуючись ч.1 ст.303,п.1 ч.1 ст.307,п.1 ч.1 ст.312,ст.ст.313-315,317,319   ЦПК України, колегія суддів ,-

 

                           У Х В А Л И Л А :

 

Апеляційну скаргу  ОСОБА_1та ОСОБА_2- відхилити.

 

Рішення  Краснопільського районного суду Сумської області від 2 квітня 2009 року в даній справі   залишити без зміни .

 

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом  двох місяців з дня проголошення.

 

 

Головуючий-              

 

Судді -      

 

З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду                             Т.В.Смирнова