Україна

                         АПЕЛЯЦІЙНИЙ      СУД    ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ    ОБЛАСТІ

Справа № 22ц-6557 від 2006 року                      Головуючий в 1 -шій інстанції - Соколянська Е.Н.

Категорія  44                                                 Доповідач - Кіктенко Л.М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2006 року                м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати по цивільним справам Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

Головуючого судді: Калиновського А.Б.

Суддів:             Кіктенко Л.М., Кузнецова В.О.

При секретарі: Журавель Ю.О.

Розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу

за   апеляційною   скаргою        Артемівсько-Дебальцівського   об"єднаного   військового

комісаріату Донецької області

на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 січня 2006 року

за позовом ОСОБА_1 до Артемівсько-Дебальцівського об"єднаного військового комісаріату Донецької області про стягнення заборгованості по грошовому забезпеченню,

встановила:

В травні 2005 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача та вказував на те, що з 12 грудня 2002 року по 10 червня 2004 року проходив військову службу та знаходився на грошовому забезпеченні у Дебальцівському військовому комісаріаті Донецької області, а з 10 червня 2004 року по 30 квітня 2005 рік проходив військову службу та знаходився на грошовому забезпеченні у відповідача. 30 квітня 2005 року він був звільнений в запас. Позивач вважає, що на підставі Указу Президента від 05 травня 2003 року № 389 та Інструкції про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України №149 від 26 травня 2003 року йому повинна була виплачуватися щомісячна надбавка за безперервну військову службу в розмірі 70% від грошового забезпечення, але відповідачем йому виплачувалась надбавка в розмірі 15-50% від грошового забезпечення. В зв"язку з цим позивачу не було доплачено грошове забезпечення в сумі 8405 грн. 26 коп., яку він і просив стягнути з відповідача. Згодом він збільшив свої вимоги та просив стягнути на його користь 11564 грн. 07 коп. грошового забезпечення та грошової допомоги на оздоровлення.

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 січня 2006 року позовні вимоги були задоволені.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, вважаючи його незаконним та необгрунтованим.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду скасувати та постановити нове рішення з наступних підстав.

Задовольняючи позов ОСОБА_1 суд виходив з того, що відповідно до Указу Президента України від 05 травня 2003 року № 389 він має право на надбавку за безперервну військову службу в розмірі 70%, а вона йому виплачувалась в розмірі 15%.

З такими висновками суду погодитись не можна, оскільки вони не ґрунтуються на повному з"ясуванні обставин по справі та пов"язані з порушенням норм процесуального права.

Згідно Указу Президента України від 05 травня 2003 року № 389/2003 „Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України

за безперервну службу", який передбачає право, а не обов'язок Міністра оборони України, Міністра внутрішніх справ України, Голови Державної прикордонної служби України та Начальника Управління державної охорони України встановлювати військовослужбовцям відповідно Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України щомісячні надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України, Міністерстві внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управлінні державної охорони України у відсотках до грошового забезпечення, які мають високі результати у службовій діяльності, залежно від стажу служби.

Постановляючи рішення, суд вимоги нормативного акту не врахував, не з"ясував порядок та умови виплати надбавки, не звернув уваги на те, що в Указі не вказані нижні межі розміру надбавки, не дослідив питання про те, чи передбачалось при затвердженні паспортів бюджетних програм на 2004 рік фінансування з врахуванням надбавки за безперервну службу в розмірі 90%.

Відповідно до Інструкції про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України №149 від 26 травня 2003 року виплата надбавки здійснюється в межах фонду грошового забезпечення, затвердженого в кошторисах військових частин, військових навчальних закладів, організацій, установ. Крім того, наказ Міністра оборони України № 149 від 26 травня 2003 року передбачає, що розмір щомісячної надбавки за безперервну службу в Збройних Силах України щорічно встановлюються, виходячи з наявного фонду грошового забезпечення за рішенням Міністра оборони України.

Суд не витребував у відповідача рішення Міністра оборони України щодо питання встановлення розміру щомісячної надбавки. В рішенні суд в обґрунтування своїх висновків послався на розпорядження Міністра оборони України від 25 травня 2003 року № 149/2095 та Положення „Про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України" від 05 травня 2001 року № 75, які не були предметом дослідження в судовому засіданні.

Враховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає за необхідне рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позову.

Доводи позивача не відповідають та протирічать чинному законодавству, яке регулює спірні правовідносини, тому не можуть бути підставою для задоволення його вимог.

Керуючись ст. ст. 209, 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу Артемівсько-Дебальцівського об"єднаного військового комісаріату Донецької області задовольнити.

Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 січня 2006 року скасувати.

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні його позову до Артемівсько-Дебальцівського об"єднаного військового комісаріату Донецької області про стягнення заборгованості по грошовому забезпеченню.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом 2-х місяців.

Головуючий:

Судді: