Справа № 2а-857/09
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 липня 2009 року Октябрський районний суд м. Полтави в складі:
головуючого - судді Блажко І.О.
при секретарі - Кашаєвій О.Г.
з участю позивача - ОСОБА_1
представника відповідача – ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 Пенсійного фонду України в Октябрському районі м.Полтави про поновлення пропущеного строку та нарахування допомоги дитині війни, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_3 Пенсійного фонду України в Октябрському районі м.Полтави, в якому прохав відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів; визнати дії ОСОБА_3 Пенсійного фонду України в Октябрському районі м.Полтави неправомірними; стягнути з ОСОБА_3 Пенсійного фонду України в Октябрському районі м.Полтави щомісячну соціальну допомогу до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з січня 2006 по червень 2008 року в сумі 3 302 грн. 60 коп.; зобов»язати ОСОБА_3 Пенсійного фонду України в Октябрському районі м.Полтави нараховувати в подальшому при нарахуванні пенсії державну соціальну допомогу як дитині війни в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Зазначивши, що на підставі ст.1 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни", має статус "Дитини війни". Згідно із вимогами ст.6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни", особам, що мають статус "Дитини війни", з 01.01.2006 року пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком. У 2006-2007 роках дана норма цього Закону України не виконувалася, у 2008 році виконувалася частково, так як Верховна Рада України Законами України від 20.12.2005 року "Про державний бюджет України на 2006 рік" (ст.ст. 77, 110) та від 19.12.2006 року "Про державний бюджет України на 2007 рік" (ст.71), зупинила дію ст.6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни". Конституційний Суд України у своєму рішенні від 09.07.2007 року за №6 рп/2007 визнав норму ст.71 ЗУ "Про державний бюджет України на 2007 рік", якою зупинено дію ст.6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни", неконституційною. Згідно з вимогами ч.2 ст.3 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни", державні соціальні гарантії особам, що мають статус "Дитини війни", не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Відповідно до вимог ст.22 Конституції України, при прийнятті інших або нових законів, внесенні змін до чинних законів, не допускається звуження змісту або обсягу існуючих прав і свобод. Згідно з вимогами ст.6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни", розмір щомісячної державної соціальної допомоги становить 30 % мінімальної пенсії за віком, яка, в свою чергу, відповідно до вимог ст.28 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, згідно з вимогами ЗУ "Про державний бюджет України на 2006 рік", становив: з 01 січня 350 грн., з 01 квітня 359 грн., з 01 жовтня 366 грн. Відповідно до вимог ЗУ "Про державний бюджет України на 2007 рік" цей мінімум становив: з 01 січня 380 гривень, з 01 квітня 406 гривень, з 01 жовтня 411 гривень. Згідно з вимогами ЗУ "Про державний бюджет України на 2008 рік" прожитковий мінімум становив: з 01 січня 470 грн., з 01 квітня 481 грн., з 01 жовтня 498 грн. Відповідно до вимог ч.2 ст.46 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", нараховані суми пенсій, які не отримано з вини органу, що призначає та виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь яким строком, з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Згідно із зробленими ним розрахунками, недоплачена йому щомісячна державна соціальна допомога до пенсії з січня 2006 року по червень 2008 року становить 3 302 грн. 60 коп. Згідно з вимогами ст.ст.9, 100 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав свобод та інтересів встановлено річний строк, який обчислюється зо дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх свобод, прав чи інтересів. Його законні права обмежено при прийнятті нормативно-правових актів вищої сили – ЗУ «Про державний бюджет України», які містили окремі неконституційні положення, про що його повідомлено не було. Про факт порушення його права на отримання недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги до пенсії як особі, що має статус «Дитини війни», йому стало відомо після висвітлення у засобах масової інформації рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року, яке було опубліковано у офіційному періодичному виданні «Вісник Конституційного Суду України» № 4 від 07.11.2007 року. Вважає, що має право на відновлення пропущеного з поважних причин строку на звернення до суду, та на стягнення з відповідача недоплаченої їй щомісячної державної соціальної допомоги до пенсії за 2006-2008 роки, як особі, що має статус "Дитини війни", у сумі 3 302 грн. 60 коп.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав.
Представник відповідача - ОСОБА_3 Пенсійного фонду України Октябрського району в м.Полтаві в судовому засіданні позов не визнала, пояснивши, що позивачем без будь-яких поважних причин пропущено строк на звернення до суду з адміністративним позовом, передбачений ч.2 ст. 99 КАС України. Так, ЗУ «Про державний бюджет України» на 2006-2008 роки та ЗУ «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими зупинено дію ст.6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни", оприлюднювалися у засобах масової інформації. Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року надруковано у засобах масової інформації у листопаді 2007 році, а сам позивач, як зазначив у позові, довідався про порушення свого права після публікації цього рішення, тобто у 2007 році. ОСОБА_3 Пенсійного Фонду України Октябрського району м. Полтави не зобов’язано, згідно зі своїми статутними документами, повідомляти пенсіонерів про те, що існує ЗУ "Про соціальний захист дітей війни", нормою якого передбачено доплату до пенсії. Позивач звернувся до суду з позовом у лютому 2009 році, і тому причини пропуску ним за період часу - з листопада 2007 року до лютий 2009 року, строку на звернення до суду з адміністративним позовом, не можна вважати поважною. Також зазначила, що здійснювати позивачеві доплату недоотриманої ним щомісячної державної соціальної допомоги до пенсії як особі, що має статус «Дитини війни», за 2006 рік та до 09.07.2007 року неможливо з наступних підстав. Згідно з вимогами ч.2 ст.152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність зо дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Враховуючи те, що неконституційність норм ЗУ «Про державний бюджет України» на 2006-2007 роки у частині зупинення дії ст.6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" встановлено тільки 09.07.2007 року, то тільки з цього часу у позивача виникло право на отримання недоплаченої йому як особі, що має статус «Дитини війни», щомісячної державної соціальної допомоги. Нормою ст.6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" передбачено підвищення на 30 % щомісячної державної соціальної допомоги, але не визначено, яким саме органом (Пенсійним Фондом України чи якимось іншим органом) буде здійснюватися це підвищення, так як нормою ст.7 цього ж Закону встановлено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Не дивлячись на те, що рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року норма ст.72 ЗУ "Про державний бюджет України на 2007 рік" визнана неконституційною, грошових коштів до управління Пенсійного Фонду України Октябрського району м.Полтави для виплати ОСОБА_1 недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги за 2007 рік, у вигляді розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком, як особі, що має статус "Дитини війни", не надходило. Законодавцем, після ухвалення Конституційним Судом України рішення про неконституційність норм ЗУ «Про державний бюджет України» на 2006-2007 роки у частині зупинення дії ст.6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни", не прийнято нормативно-правових актів, які б встановлювали джерело надходження коштів до юридичної особи, яка повинна проводити виплати підвищення пенсій, не встановлено механізм виплати цього підвищення до пенсій. Враховуючи те, що коштів до управління грошових коштів на виплату підвищення пенсій у розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком, не надійшло, виплачувати немає чого. Згідно з нормою ч.3 ст. 28 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 ч.1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених на підставі норм цього Закону. Міністерство юстиції України листом від 31.08.2007 року за № 21-46-561 на запит Пенсійного Фонду України повідомило, що розмір мінімальної пенсії за віком, який враховуватиметься відповідно до вимог ст.6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни", слід вирішувати шляхом внесення змін до відповідного Закону. Таким чином невизначеним є сам розмір пенсії, з якого слід робити нарахування у розмірі 30 %. ЗУ «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», внесено зміни до ст.6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни". Цими змінами встановлено, що особам, які мають статус «Дитини війни», крім осіб на яких поширюється дія ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Розмір цього підвищення становить 47 грн., або 10 % від прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, затвердженого наведеним Законом, а з 01.04.2008 року – у сумі 48 грн. 10 коп. Крім того, згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», яка є чинною, особам, які мають статус «Дитини війни», до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у наступному розмірі: з 22 травня – 48 грн. 10 коп., з 01 липня – 48 грн. 20 коп., з 01 жовтня – 49 грн. 80 коп. Таким чином, цією постановою з 01.01.2008 року особам, які мають статус «Дитини війни», визначено розмір підвищення до пенсії або до щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії. Тому ОСОБА_1 з 01.01.2008 року до пенсії, як особи, що має статус «Дитини війни», призначено та виплачується надбавка у розмірі 47 грн., з 01.04.2008 року – у розмірі 48 грн. 10 коп., з 01.07.2008 року – у розмірі 48 грн. 20 коп., з 01.10.2008 року - у розмірі 49 грн. 80 коп. У зв’язку з пропуском позивачем строку на звернення до суду з адміністративним позовом за 2006-2007 роки, а також враховуючи те, що позивач отримує доплату до пенсії на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», та те, що до цього часу законодавчо так і не встановлено механізму виплати підвищення пенсій у розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком особам, що мають статус "Дітей війни", прохали визнати його позовні вимоги необґрунтованими, такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства України, а тому відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Суд, заслухавши позивача, представника відповідача ОСОБА_3 Пенсійного фонду України в Октябрському районі м.Полтави, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 має статус "Дитини війни", що підтверджується пенсійним посвідченням серії АД №457658 від 01.08.2005 року.
Враховуючи зазначений статус позивача ОСОБА_1, він відповідно до ст.6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме - на щомісячну доплату до пенсії у розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ст.6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни", дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ст.7 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни", фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Законом України «Про державний бюджет України на 2006 рік» дію ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» зупинено. ЗУ «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік», який набрав чинності 15.03.2003 року, до ст.110 ЗУ «Про державний бюджет України на 2006 рік» внесено зміни, якими встановлено, що пільги особам, що мають статус «Дитина війни», запроваджуються поетапно, за наслідками виконання бюджету у першому півріччі цього року, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Однак, у 2006 році пільги, встановлені ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», запроваджено не було. ЗУ «Про державний бюджет України на 2006 рік» та «Про внесення змін до ЗУ «Про державний бюджет України на 2006 рік» чи їх окремі норми, неконституційними не визнано, вони діяли протягом 2006 року. Тому у відповідача не було підстав нараховувати та сплачувати позивачеві доплати до пенсії, як це передбачено нормою ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», оскільки до 15.03.2006 року дію цієї норми зупинено, а потім передбачені нею норми не запроваджено.
Крім того, надаючи при вирішенні спору перевагу ЗУ «Про державний бюджет України на 2006 рік» та «Про внесення змін до ЗУ «Про державний бюджет України на 2006 рік», суд вважає, що закони є актами єдиного органу законодавчої влади – Верховної Ради України. Конституцією України не встановлено пріоритетів при застосуванні того чи іншого Закону України в залежності від предмету правового регулювання. Закону України, яким врегульовано питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу, до цього часу не існує. Конституційним Судом України у п.3 мотивувальної частини рішення від 03.10.1997 року зазначено: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована одно предметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать одне одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акту, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».
Провівши системний аналіз наведених вище норм чинного законодавства, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог, які стосуються виплати доплат до пенсії позивача за 2006 рік, виходячи з того, що відповідач протягом 2006 року діяв у відповідності до чинного законодавства України, і тому не мав підстав здійснювати щомісячні доплати до пенсії позивача, оскільки до 15.03.2006 року дію ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено, а з 15.03.2006 року здійснення доплати було поставлено у залежність від виконання на друге півріччя 2006 року ЗУ «Про державний бюджет України на 2006 рік».
Також суд вважає позовні вимоги у частині стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги до пенсії позивача за 2007 рік такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного. Так, нормою п.12 ст.71 ЗУ "Про державний бюджет України на 2007 рік", з урахуванням ст.111 цього Закону, зупинено дію ст.6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни". Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року за № 6-рп/07, за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст.ст. 29, 36, ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, п.п. 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 ст. 71, 98, 101, 103, 111 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік", визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення п.12 ст.71 ЗУ "Про державний бюджет України на 2007 рік", у частині зупинення на 2007 рік дії ст.6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням ст.111 цього Закону. Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції про розгляді ними позовів у зв'язку із правовідносинами, які виникли внаслідок положень дії статей зазначеного Закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на всій території України, остаточним і оскарженню не підлягає.
Згідно з ч.2 ст.152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, які визнано неконституційними, втрачають чинність зо дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Виходячи з вимог цієї норми Конституції України та з дати ухвалення рішення Конституційним Судом України – 09.07.2007 року, щодо неконституційності зупинення на 2007 рік дії ст.6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням норми ст. 111 цього Закону, управління Пенсійного Фонду України Октябрського району м. Полтави повинно було нараховувати та сплачувати позивачеві доплату до пенсії, у розмірах, передбачених ст.6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни", тому що зо дня прийняття Конституційним Судом України зазначеного рішення, норма п.12 ст.71 ЗУ "Про державний бюджет України на 2007 рік" про зупинення дії ст.6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" втратила чинність, а тому застосуванню не підлягала.
Зважаючи на те, що рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року оприлюднене у засобах масової інформації у листопаді 2007 році, а позивач, як зазначила сама, довідалася про порушення свого права після публікації цього рішення, тобто у 2007 році, а звернулася до суду з адміністративним позовом тільки у лютому 2009 році, не звертаючись до суду з позовом протягом року - у строк до листопада 2008 року, суд не вважає причини пропуску нею строку на звернення до суду з адміністративним позовом за період часу з листопада 2007 року до лютий 2009 року, поважними, а тому і не знаходить підстав для поновлення пропущеного строку.
Вимоги позивача про зобов'язання відповідача виплатити йому недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу у вигляді надбавки до пенсії у розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком за 2008 рік, суд вважає частково обґрунтованими, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог п.п.41 розділу 2 ЗУ "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", текст ст.6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" викладено у наступній редакції: "Дітям війни" (крім тих, на яких поширюється дія ЗУ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та ЗУ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", дане підвищення проводиться за їх вибором згідно з одним із Законів.
Відповідно до п.8 постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008 року "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія ЗУ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах : з 22 травня – 48 грн. 10 коп., з 1 липня – 48 грн. 20 коп. та з 1 жовтня – 49 грн. 80 грн.
ОСОБА_1 до пенсії була нарахована та виплачена надбавка як дитині війни з 01.01.2008 року в розмірі 47 грн. 00 коп., з 01.04.2008 року - 48 грн. 10 коп., з 01.07.2008 року - 48 грн. 20 коп., з 01.10.2008 року - 49 грн. 80 коп., що підтверджується довідкою ОСОБА_3 Пенсійного фонду України Октябрського району в м.Полтаві.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за № 10-рп/2008, у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3, розділу 3 ЗУ "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 ЗУ "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення п.п. 41 розділу 2 ЗУ "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".
Вказане рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дій положень статей зазначеного Закону, що визнаний неконституційним. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим для виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржено.
Проаналізувавши наведене суд дійшов висновку, що з 22.05.2008 року ОСОБА_3 Пенсійного фонду України Октябрського району в м.Полтаві повинно було нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, як це передбачено ст. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності п.п. 41 розділу 2 ЗУ "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач, з 22.05.2008 року мав діяти у відповідності із вимогами діючої норми ст.6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни", нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Однак, до 22.05.2008 року, тобто до ухвалення зазначеного рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року, відповідач, здійснюючи позивачеві доплати, передбачені ст.6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" у редакції 01.01.2008 року, з урахуванням п.п. 41 розділу 2 ЗУ "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", діяв на підставі та у відповідності із діючою нормою зазначених Законів, а тому позовні вимоги щодо стягнення доплати до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком з 01.01.2008 року до 21.05.2008 року задоволенню не підлягають.
Згідно з нормою ст. 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Відповідно до вимог ч.ч.3, 4 ст. 8 КАС України, звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина, безпосередньо на підставі Конституції України, гарантується. Забороняється відмова у розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини. Виходячи з цього, доводи відповідача - ОСОБА_3 Пенсійного фонду України Октябрського району в м.Полтаві щодо неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, що мають статус "Дітей війни", не є підставою для ненарахування та невиплати щомісячної доплати до пенсії або до щомісячного довічного грошового утримання, чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, а також відмови у задоволенні позовних вимог.
Крім того розмір мінімальної пенсії за віком визначається тільки за правилами, передбаченими ст.28 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає. З огляду на це, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо застосування положень ч.3 ст.28 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених на підставі норм цього Закону, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком, не є підставою для відмови у реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої у ст. 64 Конституції України, та права на отримання доплати до пенсії, передбаченого ст. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни".
Також суд не може погодитися з доводами відповідача щодо відмови у задоволенні позовних вимог з підстав невизначеності на законодавчому рівні, і тому відсутності, органу, на який покладено обов'язок із здійснення виплат по нарахованому підвищенню до пенсій особам, які мають статус "Дитини війни", виходячи з наступного. Так, сам орган з виплати пенсій - Пенсійний Фонд України, діє на підставі Положення про Пенсійний Фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за № 121/2001. Згідно з п.15 цього Положення, Фонд здійснює свої повноваження через свої територіальні управління. Відповідно до вимог ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного Фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Таким чином, обов'язок з нарахування та виплати доплати до пенсії ОСОБА_1 покладено на ОСОБА_3 Пенсійного фонду України Октябрського району в м.Полтаві, за місцем її мешкання.
Також суд вважає неприйнятними доводи відповідача щодо відсутності грошових коштів на забезпечення доплати до пенсії позивачу у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, виходячи з наступного. Статтею 22 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Цією ж нормою Основного Закону України держава узяла на себе обов'язок забезпечення реалізації громадянами своїх конституційних прав. Нормою ч.1 ст.46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист у старості та у інших випадках, передбачених Законом. У нормах ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" реалізовано закріплене у ч.1 ст.46 Конституції України право на соціальний захист у старості громадян, які мають соціальний статус "Дитини війни", у вигляді доплати до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком. Згідно з вимогами ч.2 ст.6 Конституції України, органи влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах та відповідно до Законів України. Відповідно до вимог абзацу 1 пункту 1 Положення про Пенсійний Фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за № 121/2001, Пенсійний Фонд України є центральним органом виконавчої влади. Згідно з цим Положенням, на Пенсійний Фонд України покладено обов'язок з призначення пенсій, підготовки документів для її виплати та забезпечення своєчасного і у повному обсязі фінансування та виплати пенсій. Пунктом 1.1. Положення про управління Пенсійного Фонду України у районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного Фонду України від 30.04.2002 року за № 8-2, встановлено, що управління Пенсійного Фонду України у районах, містах і районах у містах, є органами Пенсійного Фонду України, які підвідомчі відповідно головним управлінням цього Фонду в автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі, а також встановлено те, що управління Пенсійного Фонду України у районах, містах і районах у містах, створюють єдину систему органів Пенсійного Фонду України та мають своїм завданням забезпечення призначення та виплату пенсій. Таким чином, як видно із наведених нормативно-правових актів, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії, яка передбачена Законом України "Про соціальний захист дітей війни", покладено саме на органи Пенсійного Фонду України.
Враховуючи те, що згідно з нормою ст.6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" держава узяла на себе обов'язок з виплати позивачеві доплати до його пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, виконання якого поклала на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний Фонд України, що діє через свій місцевий орган - управління, яке зі свого боку нарахувало позивачеві грошових коштів та провело їх сплату не в повному обсязі, суд вважає, що відповідач - ОСОБА_3 Пенсійного фонду України Октябрського району в м.Полтаві, не виконав своїх обов'язків без поважних причин. Також суд констатує, що відповідачем, у порушення вимог ч.2 ст.71 КАС України, не доведено та не надано суду доказів щодо вчинення будь яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов'язку з нарахування та виплати позивачеві доплати до його пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.
На підставі викладеного суд вважає за можливе задовольнити вимоги позивача у частині визнання дій ОСОБА_3 Пенсійного фонду України Октябрського району м.Полтави неправомірними по невиконанню відповідачем, починаючи з 22.05.2008 року, вимог ст. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни", яка призвела до порушення прав позивача на своєчасне нарахування та отримання ним доплати до пенсії.
Розглядаючи позовні вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення недоплаченої допомоги дитині війни у визначеній позивачем грошовій сумі суд приходить до наступного висновку, що перерахунок пенсії здійснюється органами Пенсійного фонду України в порядку, встановленому чинним законодавством, на підставі документів, наявних у пенсійній справі, з урахуванням вимог ст.42 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" щодо індексації пенсійних виплат, тому суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії, покладену законодавством на зазначені органи, і не може зобов'язати управління нарахувати позивачу підвищення до пенсії у визначеному розмірі, а може зобов'язати лише здійснити дії щодо перерахунку пенсії з урахуванням вимог законодавства.
З огляду на викладене, позовні вимоги щодо стягнення конкретно визначеної суми задоволенню не підлягають.
Згідно вимог ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.22, 64, 124, 152 Конституції України, ст. ст.ст. 3, 6, 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року, ст.ст.7-14, 71, 94, 159-163, 186 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 Пенсійного фонду України в Октябрському районі м.Полтави про поновлення пропущеного строку та нарахування недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги до пенсії як особі, що має статус "Дитини війни" - задовольнити частково.
Визнати дії ОСОБА_3 Пенсійного Фонду України Октябрського району м.Полтави неправомірними з нарахування ОСОБА_1 щомісячної державної щомісячної доплати до його пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком за 2008 рік, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року неправомірною.
Зобов'язати ОСОБА_3 Пенсійного Фонду України Октябрського району м.Полтави здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30 % від мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" за 2008 рік, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Октябрський районний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня складання постанови в повному обсязі (22.07.2009 року) з наступною подачею апеляційної скарги протягом 20 днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова або ухвала суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя І.О.Блажко