Справа №11-48 2007 р. Категорія ст. 185 ч. 2 КК України
Головуючий суду першої інстанції суддя Царюк Л.М.
Доповідач суду апеляційної інстанції суддя Гребешок В.І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 січня 2007 р. Колегія суддів судової палати з кримінальних
справ апеляційного суду Миколаївської області в складі:
Головуючого - судді Ржепецького О П
Суддів Чернявського А.С.
Гребенюк В.І.
За участю прокурора Данчука В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну справу за апеляцією помічника прокурора Жовтневого району Миколаївської області на постанову Жовтневого районного суду Миколаївської області від 20 листопада 2006 року, якою кримінальна справа про застосування примусових заходів медичного характеру відносно
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, раніше не судимого, -
- повернута для проведення додаткового розслідування.
08 листопада 2006 р. до суду надійшла кримінальна справа відносно ОСОБА_1, що вчинив суспільно небезпечне діяння, передбачене ст. ст. 15, 115 ч. 1 КК України, для вирішення питання про застосування щодо нього примусових заходів медичного характеру.
В постанові прокурора Жовтневого району Миколаївської області про зміну кваліфікації суспільно небезпечного діяння зазначається, що 05.08.2006 року приблизно о 23.00 годині ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, на ІНФОРМАЦІЯ_2 Жовтневого району Миколаївської області навмисно, з метою позбавлення життя ОСОБА_2 наніс останньому удар ножем в область шиї, спричинивши тяжкі тілесні ушкодження по критерію небезпечності для життя.
Повертаючи справу на додаткове розслідування, суд вказав, що слідчим та прокурором не виконані вимоги ст. ст. 417, 418 КПК України, а прокурор, перекваліфіковуючи дії ОСОБА_1 на більш тяжкі без проведення додаткового розслідування, порушив права останнього на захист, оскільки на протязі проведеного досудового слідства ОСОБА_1 та його захисник не мали змоги захищатися від зазначеного.
Вказані порушення вимог кримінально - процесуального закону, допущені під час досудового слідства, суд розцінив як такі, без усунення яких справа не може 650-й призначена до судового розгляду .
В апеляції помічник прокурора просить постанову суду скасувати, як незаконну. Посилається на відсутність вказівок суду які саме слідчі дії мають виконати прокурор і слідчий аби усунути порушення закону. Вважає, що суд вийшов за межі наданих йому повноважень, встановлених ч. 1 ст. 419 КПК України, призначенням справи до попереднього розгляду. Також посилається на недостатню урегульованість в КПК України ряду питань, пов'язаних із застосуванням примусових заходів медичного характеру. Внаслідок цього прокурор району в межах ст. 227 КПК України за аналогією процесуального закону застосував положення ст. ст. 230, 231 ч. 1 КПК України і, не погодившись з постановою слідчого в частині того, що дії ОСОБА_1 охоплюються ознаками ч. 1 ст. 121 КК України, вилучив постанову слідчого зі справи і склав нову постанову, вирішивши, що діяння ОСОБА_1 охоплюються ознаками ст. ст. 15, 115 ч. 1 КК України. Досудове слідство у справах про злочини, передбачені цією статтею проводиться слідчими органів прокуратури і через це прокурор не мав права повертати кримінальну справу для додаткового досудового слідства слідчому міліції. Також мотивує тим, що судом не взято до уваги, що особам, відносно яких вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру, обвинувачення не може бути пред'явлене через те, що такі особи не підпадають під визначення суб'єкт злочину, обов'язковим критерієм якого є осудність. А ОСОБА_1, згідно матеріалів справи, страждає психічними розладами, які позбавляють його можливості в повні мірі усвідомлювати характер власних дій та керувати ними. А тому вважає, що право на захист ОСОБА_1 не порушено.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора Данчука В.М. про підтримання апеляції, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає її не підлягаючою задоволенню.
Відповідно до ст. 246 КПК України суддя при попередньому розгляді справи вправі з власної ініціативи повернути її на додаткове розслідування лише у випадках, коли під час порушення справи, провадження дізнання або досудового слідства були допущені такі порушення вимог КПК, без усунення яких вона не може бути призначена до судового розгляду.
Згідно вимог ст. 417 КПК України по закінченні досудового слідства, якщо буде встановлено неосудність або обмежену осудність особи, що вчинила суспільно небезпечне діяння, слідчий складає постанову про направлення справи до суду для вирішення питання про застосування примусових заходів медичного характеру. Ця постанова разом з справою надсилається прокуророві.
Прокурор, відповідно до вимог ст. 418 КПК України, одержавши справу з такою постановою, вправі погодитися з нею, затвердити та направити справу до суду, або з відповідних підстав повернути справу зі своїми письмовими вказівками слідчому для проведення додаткового слідства.
Як вбачається з матеріалів справи, слідчим Шпаковою Л.В. 15.08.2006 року за фактом спричинення тяжких тілесних пошкоджень ОСОБА_2 порушена кримінальна справа за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України (а с. 1); 21.08.2006 року ОСОБА_1 пред'явлено обвинувачення за ч. 1 ст. 121 КК України (а с 59); 31.10.2006 року потерпілому ОСОБА_2, а також ОСОБА_1, що вчинив суспільно небезпечне діяння, і його захиснику ОСОБА_3 пред'явлено матеріали справи за ч. 1 ст. 121 КК України для ознайомлення (а. с 105,106 відповідно).
А на аркушах справи 107 - 108 знаходиться постанова прокурора Жовтневого району від 07.11.2006 року № 3691 про зміну кваліфікації суспільно небезпечного діяння і направлення кримінальної справи для вирішення питання про застосування примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_1, якою кваліфікація суспільно небезпечного діяння, вчиненого ОСОБА_1, змінена з ч. 1 ст. 121 КК України на ст. ст. 15, 115 ч. 1 КК України і зазначену кримінальну справи направлено до суду для застосування заходів примусових заходів медичного характеру до ОСОБА_1
З огляду на зазначене суд дійшов вірного висновку про невиконання слідчим і прокурором вимог ст. ст. 417,418 КПК України, оскільки в матеріалах справи відсутні будь які дані про постанову слідчого і дані про направлення її разом зі справою прокурору в порядку ч. З ст. 417 КК України.
При винесенні вищезазначеної постанови від 07.11.2006 року прокурор Жовтневого району вийшов за межі наданих йому ст. 418 КК України повноважень.
Посилання апелянта на недостатню урегульованість в КПК України ряду питань, пов'язаних із застосуванням примусових заходів медичного характеру, і застосування прокурором аналогії процесуального закону при непогодженні з постановою слідчого, безпідставні.
Главою 34 КПК України процедура застосування примусових заходів медичного характеру чітко виписана, а ст. 418 КПК України містить вичерпний перелік дій прокурора в справах неосудних або обмежено осудних осіб, як в разі згоди з постановою слідчого, так і за відсутності такої.
Здійснюючи нагляд за додержанням законів органами досудового слідства, прокурор наділений достатніми владно - розпорядчими кримінально - процесуальними повноваженнями, передбаченими ст. 227 КПК України, і має діяти в межах своєї компетенції, передбаченої цим Кодексом.
Посилання помічника прокурора на те, що суд вийшов за межі наданих йому повноважень, встановлених ч. 1 ст. 419 КПК України, призначенням справи даної категорії до попереднього розгляду, необґрунтовані.
Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 19.03.1983 року (із змінами, внесеними згідно Постановою Пленуму Верховного Суду України № 3 від 04.06.1993 року) «Про судову практику по застосуванню примусових заходів медичного характеру» внесення в судове засідання справи, що надійшла до суду від прокурора в порядку, передбаченому ст. 418 КПК України, оформляється відповідною постановою судді, якою зобов'язаний вирішити організаційні питання, пов'язані з підготовкою справи до розгляду.
Главою 23 КПК України регламентовано попередній розгляд справи суддею і одним з питань, які вирішує суддя на зазначеній стадії процесу є таке, що пов'язано з підготовкою справи до розгляду. А одтак, проведення попереднього розгляду зазначеної справи не суперечить діючому кримінально - процесуальному законодавству, оскільки не порушують нічиїх прав і законних інтересів.
Що стосується доводів апелянта щодо відсутності вказівок суду, які саме слідчі дії мають виконати прокурор і слідчий аби усунути порушення закону, то вони безпідставні, оскільки згідно ст. 246 КПК України суд може вказати, які слідчі дії повинні бути проведені при додатковому розслідуванні, а отже це є правом, а не обов'язком судді. Крім того, в оскаржуваній постанові суду докладно викладено суть допущенних під час досудового слідства порушень діючого кримінально - процесуального законодавства.
Твердження помічника прокурора про те, що право на захист ОСОБА_1 не порушено також необгрунтовані. При винесенні постанови від 07.11.2006 року прокурором суттєво змінено кваліфікацію суспільно небезпечного діяння, вчиненого ОСОБА_1, який не був ознайомлений із зазначеним. Захисник ОСОБА_1 також був фактично позбавлений можливості належним чином здійснювати захист особи, відносно якої ставиться питання про застосування примусових заходів медичного характеру, і яка, в силу свого захворювання, не може самостійно здійснювати свій захист.
За таких обставин, суд прийшов до вірного висновку про повернення зазначеної кримінальної справи для проведення додаткового розслідування
Таким чином постанова суду є законною і обґрунтованою і не підлягає скасуванню.
Керуючись ст. ст. 365,366 КПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляцію помічника прокурора Жовтневого району Миколаївської області залишити без задоволення, а постанову Жовтневого районного суду Миколаївської області від 20 листопада 2006 року про повернення на додаткове розслідування кримінальної справи про застосування примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_1 - без змін.