Суддя-доповідач Василенко Л.А.
Головуючий І інстанції суддя Христофоров Б.О.
Україна
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
Іменем України
25 червня 2009 року Справа № 2а-54/09/0524
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Василенко Л.А.,
суддів: Ханова Р.Ф., Старосуда М.І.,
при секретареві Козловій О.М.,
за участю представника відповідача ОСОБА_1,
розглянула апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в м.Кіровське Донецької області на постанову Кіровського міського суду Донецької області від 10 квітня 2009р. у справі № 2а-54/09 за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України в м.Кіровське Донецької області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної допомоги дітям війни, і
В С Т А Н О В И Л А :
Згідно поштового конверту, ОСОБА_2 1 жовтня 2008 року звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до обласного управління Пенсійного Фонду України, в якому просила поновити строк звернення до суду з адміністративним позовом, зобов'язати відповідача нарахувати недоплачену їй, як особі, що має статус дитини війни, щомісячної державної соціальної допомоги за 2006, 2007 роки в сумі 2733,3 грн. (а.с. 2). Матеріали позовної заяви 19 березня 2009 р. передані за предметною підсудністю Кіровському міському суду Донецької області. До розгляду справи за суттю позивач змінила позовні вимоги, доповнивши їх вимогами за 2008 рік в сумі 1158,6 грн. та за клопотанням позивача замінений відповідач з обласного управління Пенсійного Фонду України на Управління Пенсійного Фонду України в м.Кіровське Донецької області.
Постановою Кіровського міського суду Донецької області від 10 квітня 2009р. позовні вимоги задоволені частково: зобов'язано відповідача здійснити нарахування та виплату позивачеві недоплаченої державної допомоги дітям війни за період з 09.07.2007р. до 31.12.2007р. та з 22.05.2008р. до 31.12.2008р. в загальній сумі 1426,14 грн., в решті позовних вимог відмовлено за необґрунтованістю, стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір в розмірі 3,4 грн.
Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, яку обґрунтовує неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права і просить постанову суду скасувати та постановити нову постанову, якою у задоволені позову відмовити повністю.
Представник відповідача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав в повному обсязі, просив судове рішення першої інстанції скасувати через порушення норм матеріального та процесуального права та дав пояснення, аналогічні викладеним в апеляційній скарзі.
Позивач в судове засідання не прибув - про час, дату та місце апеляційного перегляду справи сповіщений належним чином.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач віднесений до категорії дітей війни, що підтверджено пенсійним посвідченням.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити частково, а постанову суду змінити за наступних підстав.
Судом апеляційної інстанцій встановлено, що позивач віднесений до соціальної групи “Діти війни” відповідно до вимог ст.1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, що підтверджується копією паспорта громадянина України (а.с.3-5), копією пенсійного посвідчення (а.с.8).
Позивачеві в період з 09.07.2007р. до 31.12.2007р. не виплачувалося підвищення до пенсії як дитині війни у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а в 2008 році підвищення до пенсії проведено у розмірі 10% від прожиткового мінімуму відповідності до Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення до змін до деяких законодавчих актів України», що не заперечується відповідачем та визнано ним у листі № 2531/0310 від 09.04.09р. (а. с. 31).
Згідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” в редакції, яка діяла до 01.01.2007 р., дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Законом України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” від 19.12.2006 р., який набрав чинності з 1.01.2007 р., ст. 111 було встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (2195-15) виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України ( 3551-12 ) "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп від 09.07.2007 р. положення ст. 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” визнане неконституційним.
Законом України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України ” від 28 грудня 2007 року № 107-6, який набрав чинності з 1.01.2008 р., внесено зміни до Закону України «Про соціальний дітей інвалідів». Зокрема статтею 6 вказаного закону після внесення передбачалось, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановлено для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. щодо внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнані такими, що не відповідають Конституції України.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
На час розгляду цієї справи судом розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове соціальне страхування” і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленого для осіб, що втратили працездатність.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999 року № 966-14, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Статтею 62 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 року № 489-5, був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 387 гривень, з 1 жовтня - 395 гривень.
Зазначена стаття була змінена Законом України від 15 березня 2007 року № 749-5 та існує в новій редакції з 28 березня 2007 року, якою прожитковий мінімум для особи, яка втратила працездатність, визначений з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень. При цьому, зазначена стаття доповнена абзацом, яким передбачено встановити, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток, що складає відповідно 410 грн. 06 коп.; 415 грн. 11 коп.
Статтею 58 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України ” від 28 грудня 2007 року № 107-6, що набрав чинності з 1 січня 2008 року („Урядовий кур'єр” від 31 грудня 2007 року № 247), був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 1 січня 2008 року -470 гривень, з 1 квітня 2008 року - 481 грн., з 1 липня 2008 року - 482 грн., з 01 жовтня 2008 року - 498 грн.
Таким чином, колегія суддів, виходячи з п. 3 ч. 1 ст. 18 , ч. 4 ст. 105 КАС України, вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийшов до вірного висновку щодо зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачеві недоплаченої державної допомоги дітям війни за період з 09.07.2007р. до 31.12.2007р. та з 22.05.2008р. до 31.12.2008р. в загальній сумі 1426,14 грн., оскільки протиправні дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачеві підвищення до пенсії як дитині війні спричинили недоплату зазначених виплат.
Посилання відповідача в апеляційній скарзі щодо скасування рішення суду першої інстанції у відповідності до вимог ст. 99 КАС України безпідставні і необґрунтовані, оскільки ч. 1 ст. 100 КАС України встановлено, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін, в ч. 3 цієї ж статті зазначено, що позовні вимоги приймаються до розгляду адміністративним судом незалежно від закінчення строку звернення до адміністративного суду. Із матеріалів справи встановлено, що при розгляді справи в суді першої інстанції відповідачем не ставилося питання щодо відмови в задоволенні позовних вимог в зв'язку з пропущенням строку на звернення до суду, тому суд 1 інстанції повинний був розглядати справу, не застосовуючи ст. 99 КАС України. Проте, суд першої інстанції порушив норми процесуального права, які не привели до невірного вирішення у справі, оскільки поновив позивачеві пропущений процесуальний строк за її клопотанням.
Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови в задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна зі сторін, зрозуміло, що на цьому міг наполягати лише відповідач, який такого клопотання не заявляв. Суд з власної ініціативи не піднімає питання про відмову в задоволенні позову з причини пропущення позивачем строку звернення до суду. При визначенні наслідків пропущення строків звернення до адміністративного суду не можуть застосовуватися правила ст. 102 КАС України щодо поновлення та продовження строків Кодексом адміністративного судочинства не передбачена можливість поновлення строку на звернення до адміністративного суду, передбачено лише можливість визнання причини пропущення строку звернення до суду поважною (ч. 2 ст. 100 КАС України). Визнання поважною причини строку звернення до суду може бути прийнято за наслідками розгляду заяви відповідача про відмову в задоволенні позову у зв'язку з пропущенням строку звернення до суду. Якщо відповідач не заявляв такого клопотання, то суд розглядає справу за суттю, тому посилання в мотивувальній частині на поновлення позивачеві строку звернення до адміністративного суду треба виключити.
В решті постанова суду не оскаржена.
Враховуючи положення ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, керуючись таким принципом адміністративного судочинства як верховенство права, з метою забезпечення передбаченого Конституцією України права позивача на належне соціальне забезпечення, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та вірно вирішив спір за суттю, але вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до приписів ч. 3 ст. 94 КАС України не врахував, що позовні вимоги задоволені частково, тому в цій частині рішення суду першої інстанції необхідно змінити.
Керуючись ст. 195, ст. 196, п.2 ч.1 ст. 198, ч.1 п.1 ст. 201, ч.2 ст. 205, ст. 206, ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в м.Кіровське Донецької області задовольнити частково.
Постанову Кіровського міського суду Донецької області від 10 квітня 2009р. у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України в м.Кіровське Донецької області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної допомоги дітям війни змінити: в абзаці четвертому резолютивної частини постанови суму судового збору з «3,40 грн.» змінити на «1,2 грн.».
В решті постанову залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції проголошена в повному обсязі в судовому засіданні 25 червня 2009 року і набуває законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий: Л.А. Василенко
Судді: Р.Ф. Ханова
М.І.Старосуд