Бориспільський міськрайонний суд Київської області

м. Бориспіль, вул. Київський Шлях, 72, 8300, (04595) 6-76-19

Справа №2-а-1286/10

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.11.2010року Суддя Бориспільського міськрайонного суду Київської області Завірюха О.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Бориспіль Київської області про визнання не чинним рішення відповідача та стягнення з відповідача на користь позивача збитків,

встановив:

10.11.2010року ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з вказаним адміністративним позовом та просить: визнати не чинним рішення відповідача про відмову в перерахунку пенсії позивача та стягнути з відповідача на користь позивача кошти на відшкодування збитків, завданих його незаконними діями та бездіяльністю з 2007р., в розмірі 4051,40 грн.

До початку судового засідання від сторін надійшли заяви про розгляд справи без їхньої участі. Дослідивши зазначені заяви, суд ухвалив про розгляд справи у порядку письмового провадження.

В письмових запереченнях представник відповідача адміністративний позов не визнає, просить відмовити в його задоволенні.

Ухвалою судді Бориспільського міськрайонного суду від 24.11.2010 року адміністративний позов ОСОБА_1 до УПФУ в м. Бориспіль в частині вимог про визнання не чинним рішення відповідача про відмову в перерахунку пенсії позивачу та стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 збитків за період з 2007р. до 10.05.2010р., залишений без розгляду.

Дослідивши доводи позивача та представника відповідача, а також письмові докази, які містяться в матеріалах адміністративної справи, суддя дійшов до висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Встановлено, що ОСОБА_1 отримує пенсію за віком з 01.02.2002р. Крім того, йому призначений статус дитини війни. Достовірність цих обставин підтверджується копією відповідного посвідчення, виданого 22.02.2002р.. на ім'я позивача .(а.с.6).

У відповідності до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги належить виплачувати підвищення у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Згідно з ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” розмір мінімальної пенсії за віком прирівняний до розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

З копії листа заступника начальника УПФУ у м. Бориспіль від 16.09.2010 року (а.с.7) та письмових заперечень відповідача вбачається, що УПФУ у м. Бориспіль щомісячно нараховує та виплачує позивачу з 10.05.2010р. підвищення до його пенсії у розмірі 49 гривень 80 копійок. Цей розмір є нижчим, ніж 30% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

При цьому УПФУ у м. Бориспіль керується постановою Кабінету Міністрів України №530 від 28 травня 2008 року „Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян.

Разом з тим, згідно із ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з положеннями ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суддя застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суддя вважає, що при визначенні розміру підвищення до пенсій позивачки застосуванню підлягає саме ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, а не постанова Кабінету Міністрів України №530 від 28 травня 2008 року про занижений розмір підвищення, що істотно звужує обсяг встановлених законом прав. Крім того, суддя вважає, що надання Кабінету Міністрів України права на встановлення порядку обчислення підвищення до пенсії не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених наведеним вище Законом.

Позивач звертався до відповідача з заявою про виплату недоотриманого підвищення до пенсії. Але у задоволенні цієї заяви йому було відмовлено.

З огляду на це, суд вважає, що для відновлення порушеного права належить визнати дії відповідача щодо відмови в перерахунку та виплаті ОСОБА_1 підвищення до його пенсії з 10.05.2010 року до 24.11.2010р., неправомірними.

Крім того, слід зобов’язати відповідача виплатити позивачу підвищення до його пенсії у розмірі 30% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, що не виплачувалось в повному обсязі з

10.05.2010року до 24.11.2010 року, з урахуванням виплачених йому грошових коштів.

Суддя не визначає загальний розмір цієї грошової суми, адже це є повноваженням УПФУ у м. Бориспіль в ході виконання судового рішення.

Суддя звертає також увагу на те, що зі змісту ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” випливає, що при визначенні розміру підвищення до пенсії за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком. За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає. Тому адміністративний суд не бере до уваги положення ч.3 ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абз.1 ч.1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії не може вважатись підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання надбавки до пенсії виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено в ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

Керуючись ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, 9,99, ч.1 ст.158, ст.159, ст. 161-163 КАС України, суддя

постановив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Бориспіль про визнання не чинним рішення відповідача та стягнення з відповідача на користь позивача збитків задовольнити частково.

Дії Управління Пенсійного фонду України у м. Бориспіль щодо відмови в перерахунку та виплаті ОСОБА_1 підвищення до його пенсії з 10.05.2010 року до 24.11.2010р., визнати неправомірними.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у м. Бориспіль виплатити ОСОБА_1 підвищення до його пенсії у розмірі 30% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, що не виплачувалось в повному обсязі з 10.05.2010р. до 24.11.2010 року, з урахуванням виплачених йому грошових коштів.

У задоволенні іншої частини вимог адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.

Постанова судді може бути оскаржена до апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя: