АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-1798/2009 р. Головуючий у суді першої інстанції - Березій Ю.А.
Категорія - 19,26 Доповідач - Пономаренко В.Г.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 липня 2009 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі :
головуючого - судді Авраменко Т.М.,
суддів - Суровицької Л.В., Пономаренко В.Г.
при секретарі - Чернезі М.М.
за участю представників сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1в інтересах ОСОБА_2, Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 28 травня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" про відшкодування моральної шкоди,
ВСТАНОВИЛА:
У лютому 2009 року ОСОБА_2 в особі свого представника ОСОБА_1звернувся в суд з позовом до державного підприємства „Східний гірничо-збагачувальний комбінат” (далі - ДП „СхідГЗК”) про відшкодування моральної шкоди, обґрунтовуючи вимоги тим, що під час роботи у відповідача отримав професійне захворювання. 26 листопада 2008 року висновком Кіровоградської обласної МСЕК йому встановлено 50% втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності безстроково. Вважаючи, що ушкодженням здоров'я відповідач заподіяв йому моральну шкоду, просив стягнути на її відшкодування 200 тис. грн.
Рішенням Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 28 травня 2009 року позов задоволено частково та стягнуто з ДП „СхідГЗК” на користь позивача 15 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди.
Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_2 та ДП „ СхідГЗК” подали апеляційні скарги. В апеляційній скарзі ОСОБА_2, від імені та в інтересах якого діє представник ОСОБА_1., посилаючись на порушення судом норм процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просив скасувати рішення місцевого суду і ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог у повному обсязі.
Відповідач ДП „СхідГЗК”, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просило скасувати це рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди відмовити в повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи і перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст.. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2підлягає відхиленню, а апеляційна скарга ДП „СхідГЗК” - задоволенню частково із наступних підстав.
Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_2. працюючи з липня 1975 року по липень 1986 року, та з січня 1989 року по травень 1999 року на Смолінській шахті ДП „СхідГЗК” на інженерно-технічних посадах в підземних умовах праці з несприятливим мікрокліматом, запиленістю повітря робочої зони, отримав професійне захворювання. Висновком МСЕК від 26 листопада 2008 року йому було встановлено 50% втрати професійної працездатності та визнано інвалідом третьої групи безстроково. (а.с. 4-20).
Задовольняючи частково позов, суд обґрунтовано виходив із того, що позивач отримав професійне захворювання при виконанні трудових обов'язків в умовах впливу шкідливих факторів на підприємствах відповідача, ушкодженням здоров'я йому заподіяна моральна шкода, тому він має право на відшкодування моральної шкоди за рахунок роботодавця.
Суд належним чином з'ясував характер спірних правовідносин і правильно застосував норми ст..ст. 153, 237-1 КЗпП України.
Оскільки ч.2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладено на власника або уповноважений ним орган, суд обґрунтовано дійшов висновку про покладення на відповідача обов'язку по відшкодуванню позивачеві моральної шкоди.
Статтею 237-1 КЗпП України передбачається відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди. Відшкодування такої шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків, або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя; за наявності причинного зв'язку між попередніми умовами.
Відповідно до роз'яснень, що містяться у п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди № 4 від 31.03.1995 року (зі змінами, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України № 5 від 25 травня 2001 року), відповідно до ст.. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форм власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Таким чином, висновок суду про заподіяння позивачеві моральної шкоди і відшкодування її відповідачем ґрунтується на матеріалах справи і вимогах закону.
Доводи апеляційної скарги відповідача висновків суду у зазначеній частині не спростовують.
Твердження відповідача щодо невизнання судом першої інстанції недопустимим доказом акта розслідування хронічного професійного захворювання , форми П-4 від 30.10.2008 року з підстав порушення порядку при його складанні, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зазначені в акті результати розслідування відповідачем в установленому порядку не оскаржені і не визнані недійсними.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що при визначені розміру моральної шкоди суд не в повній мірі врахував конкретні обставини справи, а саме: створення відповідачем протягом останніх років умов для забезпечення позивача роботою відповідно до його кваліфікації та оплати праці, сприяння в організації відпочинку його та членів сім”ї та інше, а тому вважає, що висновки суду у зазначеній частині не відповідають обставинам справи, що відповідно до ч. 3 ст. 309 ЦПК України є підставою для зміни рішення.
За встановлених обставин підстав для збільшення розміру моральної шкоди колегія суддів не вбачає. І з урахування конкретних обставин справи і наданих сторонами доказів визначає до відшкодування моральну шкоду в розмірі 8000 грн., що відповідає засадам виваженості, розумності та справедливості .
Керуючись ст..ст.303, 304, п.3 ч.1 ст. 307, п.3 ч.1 ст. 309, ст. 313, ч.2 ст. 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1в інтересах ОСОБА_2 відхилити
Апеляційну скаргу Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" задовольнити частково.
Рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 28 травня 2009 року змінити.
Стягнути з Державного підприємства „ Східний гірничо-збагачувальний комбінат” на користь ОСОБА_2 8000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуючий-судя:
Судді: