ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
03.04.07 Справа № 2/789-7/159
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії
головуючого-судді Скрутовського П. Д.
суддів Онишкевич В. В.
Слука М. Г.
розглянув апеляційну скаргу Спільного українсько-польського ВАТ «Енергоресурс», м. Львів від 22.02.2007 р. № 27
на постанову Господарського суду Львівської області від 01.02.2007 р.
у справі № 2/789-7/159
за позовом Прокуратури Личаківського району в інтересах держави в особі Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів
до Спільного українсько-польського ВАТ «Енергоресурс», м. Львів
про стягнення штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 44 267, 25 грн.
за участю представників сторін:
від прокуратури –явка необов’язкова –не з’явився
від позивача –явка необов’язкова –Горбань М. І. –головний спеціаліст (довіреність № 01-7/21-29 від 11.01.2007 р.)
від відповідача (скаржника) –явка необов’язкова –Дуб О. Р. –представник (довіреність № 16 від 31.01.2007 р.)
Представникам сторін у судовому засіданні були роз’яснені права та обов’язки, передбачені ст.ст. 49, 51 КАС України. Згідно клопотання сторін, технічна фіксація судового процесу не здійснюється, ведеться протокол судового засідання. Заяв про відвід суддів не надходило.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 28.02.2007 р. було закінчено підготовку справи до апеляційного розгляду і призначено на 13.03.2007 р., а ухвалою від 13.03.2007 р. з підстав, викладених в ній, розгляд апеляційної скарги відкладався до 27.03.2007 р., явка сторін не була визнана обов’язковою.
Постановою господарського суду Львівської області від 01.02.2007 р. у справі № 2/789-7/159 за позовом Прокурора Личаківського району м. Львова в інтересах держави в особі Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Спільного українсько-польського ВАТ „Енергоресурс” про стягнення 44 267, 25 грн. штрафних санкцій за нестворення робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2005 році скасовано ухвалу господарського суду Львівської області від 07.09.2006 р. про закриття провадження у справі у зв’язку з не проведенням звірки за заявою представника прокуратури та стягнено з відповідача на користь позивача суму заявлених позовних вимог.
При винесенні оскаржуваної постанови, місцевий господарський суд керувався нормами Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів” і ст.ст. 19, 20 Закону України «Про підприємства»та мотивував її тим, що відповідно до позовної заяви та наданого прокуратурою акту перевірки щодо виконання Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів”, станом на 20.06.2006 р. заборгованість СП ВАТ «Енергоресурс»перед Фондом становить 44 267, 25 грн., що підтверджується також звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів від 30.01.2006 р.
Скаржник, відповідач у справі, не погодився з постановою господарського суду Львівської області, подав апеляційну скаргу, в якій вказує підстави, з яких вважає, що дана постанова підлягає скасуванню, а слід ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення Львівським обласним відділенням Фонду під час перевірки достовірності поданих даних статистичної звітності за 2005 рік зі сплати адміністративно-господарських санкцій за нестворені робочі місця для інвалідів Постанови Кабінету міністрів України від 28.12.2001 р. № 1767 «Про затвердження Порядку сплати підприємствами (об’єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів». Апелянт зазначає, що у 2005 році неодноразово звертався до Личаківського центру зайнятості щодо направлення 3 інвалідів за професіями інженера-конструктора, прибиральника та електрика, однак Листом від 30.06.2005 р. центр зайнятості повідомив, що інваліди за такими професіями на обліку не перебувають. Крім цього, скаржник, посилаючись на ст. 245 КАС України, зазначає, що підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи, проте ухвала суду прийнята 07.09.2006 р., а обставини, на які посилається заявник (перевірка), були відомими ще 19.06.2006 р. Крім цього, відповідач вказує, що Фонд вже подавав позов до відповідача про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами по даній справі (справа № 3/306-3/152 А), однак відкликав її. Так, скаржник вважає, що з огляду на ч. 3 ст. 251 КАС України, Фонд не міг повторно звертатися до суду з такою ж заявою та з тих самих підстав.
Прокуратура не подала відзиву на апеляційну скаргу, а також не забезпечила явки уповноваженого представника у судове засідання, хоча належним чином була повідомлена про час і місце розгляду справи, що підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення № 219868.
Позивач, Фонд соціального захисту інвалідів, скориставшись правом, наданим ст. 191 КАС України, подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує доводи, наведені в апеляційній скарзі, просить залишити постанову господарського суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, мотивуючи свої вимоги тим, що на запит Фонду Личаківський центр зайнятості відповів, що відповідач не подавав інформацію про вільні вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів, така інформація була подана відповідачем лише у червні 2006 року паралельно з подачею уточненого звіту до Фонду. Позивач у своєму відзиві на апеляційну скаргу посилається також на положення Конвенції про професійну реабілітацію та зайнятість інвалідів № 159, ратифікована Верховною радою України, відповідно до яких він робить висновок, що відповідні компетентні органи сприяють у працевлаштуванні інвалідів, але не здійснюють їх безпосереднє працевлаштування. Щодо відмови прокурора від позову, то позивач зазначає, що оскільки позов заявлено в інтересах держави в особі Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, то враховуючи факт невиконання відповідачем передбаченого законом нормативу, згідно п. 4 ст. 112 КАС України, суд не мав права прийняти відмову від позову і повинен був продовжити розгляд справи. Так, позивач вважає, що ця відмова суперечить Закону та порушую інтереси відділення Фонду.
Розглянувши наявні матеріали справи, доводи та заперечення, наведені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї, заслухавши пояснення представників сторін у судових засіданнях, колегія суддів господарського суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що постанову місцевого господарського суду слід скасувати, а апеляційну скаргу задоволити з наступних підстав:
Відповідно до п. 1 ст. 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, для підприємств, установ і організацій, незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4 % від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік –у кількості 1 робочого місця.
Із матеріалів справи, а саме із звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік, вбачається, що середньооблікова чисельність працівників на підприємстві у звітному періоді складала 116 чоловік, відповідно норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у звітному періодів повинен був становити в кількості 5 інвалідів, а із списку працюючих інвалідів-штатних працівників, які були зайняті на підприємстві у 2005 році, вбачається, що на підприємстві у даному періоді працювало лише 4 інваліди, проте 2 з них –повний робочий рік, а 2 –лише по 3 місяці.
За п.п. 3.2.5 Інструкції із статистики кількості працівників, затвердженої Наказом Державного комітету статистики від 28.09.2005 р. № 286, середньооблікова кількість штатних працівників за період з початку року (у тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової кількості штатних працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно, та ділення одержаної суми на кількість місяців у цьому періоді, тобто відповідно на 2, 3, 4, ... 12.
Згідно змісту Листів Держкомстату № 6-2-7/230 від 21.10.2002 року та Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва № 6538 від 12.11.2003 р., у разі отримання при розрахунку не цілого значення показника необхідно заокруглювати його за загальними правилами арифметики до цілого значення.
Відповідно до вимог ст. 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
Сплату штрафних санкцій підприємства (об'єднання), установи і організації провадять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів). У разі відсутності коштів штрафні санкції можуть бути застосовані шляхом звернення стягнення на майно підприємства (об'єднання), установи і організації в порядку, передбаченому законом.
Отже, відсутність в спірному періоді прибутку не звільняє відповідача від сплати штрафних санкцій за не створення робочого місця для працевлаштування інваліда.
Згідно з положеннями Порядку сплати підприємствами (об’єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку і використання цих коштів, суми штрафних санкцій визначаються в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, незайняте інвалідом і виплачується підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, наступного за звітним. Суми штрафних санкцій перераховуються підприємствами в дохід державного бюджету на рахунки органів Державного казначейства, а у разі несплати в установлений термін, відділення Фонду соціального захисту інвалідів вживають заходів щодо їх стягнення у судовому порядку, керуючись також Положенням про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України № 1434 від 26.09.2002 р., ст. 2 КАС України та ст. 124 Конституції України.
Із розрахунку заборгованості по платежу до Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів у 2005 році вбачається, що середньорічна заробітна плата штатного працівника становить 17 706, 90 грн., відповідно, відповідачу були нараховані штрафні санкції, враховуючи створення 2, 5 робочих місць для працевлаштування інвалідів в сумі 44 267, 25 грн.
Відповідно до ст. 18 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, працевлаштування інвалідів здійснюється органами виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.
Згідно ч. 2 ст. 19 цього ж Закону, відповідальність за незабезпечення зазначених нормативів покладається на керівника підприємств.
Відповідно до Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, підприємства створюють за власні кошти місця для працевлаштування інвалідів, розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Згідно даного Положення, робоче місце вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів і введене в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.
У зв’язку з наведеним, прокуратурою Личаківського району м. Львова було пордано адміністративний позов № 14 від 22.05.2006 р. в інтересах держави в особі Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до СП ВАТ «Енергоресурс», м. Львів про стягнення в примусовому порядку адміністративно-господарських санкцій в сумі 44 267, 25 грн.
Ухвалою господарського суду Львівської області від 29.05.2006 р. позовну заяву прокуратури було прийнято до розгляду і відкрито провадження в адміністративній справі № 2/789-7/159.
27.09.2006 р. (а. с. 25) представником прокуратури подано заяву до господарського суду першої інстанції про закриття провадження у справі у зв’язку з відсутністю предмету спору.
Ухвалою господарського суду Львівської області від 07.09.2006 р. на підставі викладеного вище провадження у даній адміністративній справі було закрито. Ухвала не була оскаржена сторонами у справі і вступила в законну силу (ч. 3 ст. 251 КАС України).
Відповідно до заяви Прокуратури Личаківського району м. Львова № 27 вих. від 20.11.2006 р. ухвалою господарського суду Львівської області від 29.11.2006 р. було поновлено строк звернення про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами. У заяві прокурор, як на нововиявлену обставину, посилається на те, що органами прокуратури проведено перевірку, в результаті якої 20.11.2006 р. встановлено, що Львівським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів ще 20.06.2006 р. проведено перевірку СП ВАТ «Енергоресурс»щодо виконання Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», однак даний акт не був представлений ні суду, ні прокуратурі.
Колегія суддів господарського суду апеляційної інстанції, беручи до уваги положення ст. 245 КАС України, відповідно до яких підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи, встановила, що ухвала суду була прийнята 07.09.2006 р., а обставини, на які посилався заявник були відомими ще 19.06.2006 р.
Господарський суд апеляційної інстанції вважає, що Фонд соціального захисту інвалідів на момент розгляду справи мав змогу і зобов’язаний був подати акт перевірки від 19.06.2006 р., оскільки був стороною у справі.
Отже, неподання вищезазначеного акту перевірки не є підставою для його визнання нововиявленою обставиною, оскільки відповідно до ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Таким чином, враховуючи вищенаведене, а також норми чинного законодавства України, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що постанова господарського суду Львівської області прийнята з неповним врахуванням всіх обставин справи і з неправильним застосуванням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 184, 195, 199, 200-205, п. 6 Прикінцевих та перехідних положень КАС України, -
ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Спільного українсько-польського ВАТ «Енергоресурс»задоволити;
2. Постанову господарського суду Львівської області від 01.02.2007 р. у справі № 2/789-7/159 скасувати;
3. У задоволенні заяви № 27 вих. Від 20.11.2006 р. Прокурора Личаківського району м. Львова в інтересах держави в особі Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про перегляд ухвали господарського суду Львівської області від 07.09.2006 р. у справі № 2/789-7/159 відмовити;
4. Матеріали справи направити на адресу місцевого господарського суду;
5. Постанова може бути оскаржена в установленому законом порядку.
Головуючий-суддя П. Д. Скрутовський
Суддя В. В. Онишкевич
Суддя М. Г. Слука