У  Х  В  А  Л  А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

             головуючого                             Селівона О.Ф.,

             суддів                          Дороніної В.П., Мачужак Я.В.

розглянула в судовому засіданні 15 червня 2006 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1. на вирок Петровського районного суду м. Донецька від 25 серпня 2005 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Донецької області від 25 жовтня 2005 року щодо нього.

Цим вироком   ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1народження,

АДРЕСА_1,

раніше не судимого,

засуджено за ч.1 ст.286 КК України на 3 роки обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 2 роки.

          На підставі ст.75 КК України ОСОБА_1. звільнено від призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та з покладенням на нього обов'язків, передбачених п.п. 3, 4 ч.1 ст.76 цього Кодексу.

          Постановлено стягнути з ОСОБА_1. на користь потерпілого ОСОБА_2 1.105 грн. 01 коп. на відшкодування майнової шкоди та 15.000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

          Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Донецької області від 25 жовтня 2005 року вирок щодо ОСОБА_1. залишено без зміни.

          Згідно з вироком ОСОБА_1 засуджено за те, що він 29 липня                 2003 року, приблизно о 18 год., керуючи автомобілем ІНФОРМАЦІЯ_2, державний номерний знак НОМЕР_1, рухаючись по вул. Петровського в напрямку АС "Трудівське" в м Донецьку, грубо порушив вимоги п.2.3 б, 8.7.3, 12.3 Правил дорожнього руху, проявивши необачність, не вжив термінових заходів щодо зниження швидкості, поїхав на заборонний червоний сигнал світлофору та скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_2, внаслідок чого потерпілому ОСОБА_2 було спричинено середньої тяжкості тілесні ушкодження.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, не заперечуючи обґрунтованість його засудження, просить судові рішення щодо нього в частині призначення йому додаткового покарання у виді позбавленням права керувати транспортними засобами скасувати та зменшити розмір відшкодування моральної шкоди. Мотивує тим, що він працює у приватному підприємстві водієм та на його утриманні перебуває дружина та двоє дітей, а позбавивши його права на керування транспортними засобами його буде звільнено з посади водія, і він не може утримувати сім'ю. Посилається також, що судом не враховано всіх обставин, які пом'якшують покарання, та, даючи свій аналіз доказам, які є у справі, зазначає, що розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, необґрунтовано завищений.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що у задоволенні касаційної скарги необхідно відмовити.

Висновок суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який його засуджено, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується дослідженими судом доказами і у скарзі не заперечується.

Що стосується доводів скарги ОСОБА_1 про призначення йому додаткового покарання у виді позбавленням права керування транспортними засобами на 2 роки та зменшення розміру на відшкодування моральної шкоди потерпілому ОСОБА_2, то вони є безпідставними.

Суд, призначаючи додаткове покарання ОСОБА_1, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, його особу, думку прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, потерпілого та конкретні обставини справи і підстав для зміни чи скасування судових рішень в частині призначення додаткового покарання колегія суддів не вбачає.

Розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню на користь потерпілого ОСОБА_2, визначений судом з урахування фізичних та моральних страждань потерпілого, завданих злочином, тривалості розладу здоров'я потерпілого та інших обставин справи і вважати цей розмір моральної шкоди необгрунтовано завищеним підстав не вбачається.

Крім того, суд апеляційної інстанції, розглядаючи справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 та його захисника, перевірив наведені в ній доводи, які за змістом аналогічні доводам касаційної скарги, і визнав їх безпідставними. Колегія суддів знаходить це рішення апеляційного суду правильним.

Таким чином, підстав для призначення кримінальної справи до касаційного розгляду з повідомленням осіб, зазначених у ст.384 КПК України, немає.

Враховуючи наведене, керуючись ст.394 КПК України, колегія суддів -

у х в а л и л а:

у задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 відмовити.

Судді:

Селівон О.Ф.                   Дороніна В.П.              Мачужак Я.В.

                                            З оригіналом згідно:

                        Суддя Верховного Суду України                                    О.Ф.Селівон