Копія
СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
05.06.2009 Справа № 2-а-7454/08/9/0170
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Лядової Т.Р.,
суддів Дадінської Т.В. ,
Щепанської О.А.
секретар судового засідання Клюкіна Н.С..
за участю:
сторони та їх представники у судове засідання не з'явилися
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Цикуренко А.С.) від 02.02.09 у справі № 2-а-7454/08/9
за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)
до ОСОБА_1 (АДРЕСА_2)
про спонукання до виконання певних дій,
ВСТАНОВИВ:
У листопаді 2008 року ОСОБА_2 звернулася з адміністративним позовом до суду, просить зобов'язати відповідача здійснити їй нарахування 30% підвищення пенсії, передбачене статтею 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни за період з 2006р. по 2007р. у сумі 2733грн.30коп.
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 02.02.2009 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені частково, на ОСОБА_1 покладений обов'язок нарахувати та виплатити позивачу державну соціальну допомогу за 2006 рік у розмірі 1290,60грн., та за період з липня по грудень 2007 року в розмірі 742,65грн. В задоволенні решти позовних вимог позивачу відмовлено.
Також, судом вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Не погодившись з зазначеною постановою суду, представник відповідача подав на адресу суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 02.02.2009 року та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції при вирішенні спору норм процесуального та матеріального права.
Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2009 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1.
Ухвалою судової колегії від 26.03.2009р. справа призначена до апеляційного розгляду на 05.06.2009р., об 11.25 годин.
Сторони у судове засідання не з'явилися, про місце та час судового засідання сповіщені належним чином, раніше направили на адресу суду заяви про розгляд справи у їх відсутність.
Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України, судова колегія знаходить можливим апеляційний розгляд справи у відсутність нез'явившихся сторін, визнаючи достатніми для розгляду апеляційної скарги наявні в матеріалах справи письмові докази.
Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду щодо правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2 народиласяІНФОРМАЦІЯ_1, є дитиною війни у розумінні Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, у зв'язку з чим, на неї повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України „Про соціальний захист дітей війни”, в тому числі й право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, як передбачено статтею 6 зазначеного Закону.
Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок -20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
При цьому статтею 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Разом з тим, судова колегія вважає правомірним застосування судом першої інстанції саме частини 1 статті 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, оскільки в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як коефіцієнт для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом України „Про соціальний захист дітей війни”, оскільки цей закон передбачає в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, що на думку судової колегії, не суперечить вимогам частини 3 статті 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом. Таким чином, щомісячна доплата до пенсії для дітей війни є формою соціального забезпечення громадян, які відповідно до спеціального закону, є дітьми війни. Тобто, фактично ця щомісячна надбавка є формою реалізації конституційного права громадян, які є дітьми війни, на соціальний захист.
Слід зазначити, що відповідно до статті 7 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України, а не за рахунок бюджету Пенсійного фонду України. За умови відсутності у державному бюджеті коштів на виплату щомісячних надбавок дітям війни це створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначена надбавка. Разом з тим, на думку судової колегії вказані обставини не можуть бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання надбавки до пенсії, яка прямо передбачена законом.
Судова колегія вважає, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання надбавки до пенсії основані на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.
Враховуючи те, що позивач є дитиною війни, вона наділена державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання надбавки до пенсії. Наділивши дітей війни зазначеною соціальною гарантією, держава таким чином взяла на себе публічне зобов'язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які є дітьми війни. Тобто, між позивачем і державою встановлено певний правовий зв'язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов'язання держави забезпечити соціальний захист дітей війни.
Відповідно до Закону України від 20.12.2005 р. N 3235-IV дію статті 6 зупинено на 2006 рік.
Згодом, у зв'язку з виключенням пункту 17 статті 77 Закону України від 20.12.2005 р. N 3235-IV "Про Державний бюджет України на 2006 рік", згідно із Законом України від 19.01.2006 р. N 3367-IV дію статті 6 відновлено.
Законом України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” від 19.12.2006 року зупинено дію статті 6 Закону України „ Про соціальний захист дітей війни” на 2007 рік.
Разом з тим, Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп\2007 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” щодо державної соціальної підтримки дітей війни.
У даному рішенні Конституційного суду України вказано, що згідно статей 22 ч.3, 64 Конституції України, право громадян на соціальний захист, інші соціально-економічні права можуть бути обмежені, у тому числі зупиненням дії законів (їх окремих положень), лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк.
Частиною 3 статі 22 Конституції України також передбачено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Отже, з 19.01.2006р. та з 09.07.2007р., у позивача, на підставі частини 3 ст.152 Конституції України, виникло право на отримання щомісячної доплати до пенсії, передбаченої статтею 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, у зв'язку з чим спір за 2006 рік має бути вирішений за період з січня по грудень, а за 2007 рік з липня по грудень.
Висновки суду першої інстанції щодо необхідності вирішення спору за період 2006-2007р.р., на думку, судової колегії є правильними, оскільки відповідач в ході розгляду спору по суті не наполягав на застосуванні строків позовної давності, тоді як відповідно до положень ст.ст. 99, 100 КАС України, підставою для відмови в задоволенні позову по підставах пропущення строку позовної давності є лише наполягання на цьому однієї із сторін.
Правильність проведеного судом першої інстанції розрахунку позивачеві підвищення пенсії не викликає сумнівів суду апеляційної інстанції.
Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.
Керуючись ст.195; п.1ч.1ст.198; ст.200; п.1ч.1ст.205; ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ :
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 -залишити без задоволення.
2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Цикуренко А.С.) від 02.02.09 у справі № 2-а-7454/08/9 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про спонукання до виконання певних дій -залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення. Постанова може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту проголошення.
Головуючий суддя підпис Т.Р.Лядова
Судді підпис Т.В. Дадінська
підпис О.А.Щепанська
З оригіналом згідно
Головуючий суддя Т.Р.Лядова