У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
31.03.09 Справа №18/243/08
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Яценко О.М. судді Яценко О.М. , Коробка Н.Д. , Хуторной В.М.
при секретарі: Пересаді О.В.
за участю представників:
від позивача: Шмиголь А.В., довіреність № б/н від 06.02.2008 року;
від відповідача: Попов В.Г., довіреність № б/н від 02.02.2007 року;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Державного підприємства «Дослідне господарство «Соцземлеробство» Інституту олійних культур Української академії аграрних наук, с. Таврія Запорізької області та Товариства з обмеженою відповідальністю «Владас», м. Мелітополь Запорізької області
на рішення господарського суду Запорізької області від 21.01.2009 року у справі № 18/243/08
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Владас», м. Мелітополь Запорізької області
до відповідача: Державного підприємства «Дослідне господарство «Соцземлеробство» Інституту олійних культур Української академії аграрних наук, с. Таврія Запорізької області
про стягнення 434 849, 05 грн.
Розпорядженням першого заступника голови Запорізького апеляційного господарського суду № 570 від 31.03.2009 року справа № 18/243/08 передана для розгляду колегії суддів у складі: головуючий - Яценко О.М.; суддів: Коробка Н.Д., Хуторной В.М..
Колегія суддів прийняла справу до провадження.
У судовому засіданні за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Рішенням господарського суду Запорізької області (суддя Носівець В.В.) від 21.01.2009 року по справі № 18/243/08 позовні вимоги задоволено частково: присуджено до стягнення з ДП “Дослідне господарство “Соцземлеробство” Інституту олійних культур Української академії аграрних наук” на користь ТОВ “Владас” 425 385 грн. 41 коп. основного боргу з урахуванням індексу інфляції за серпень –грудень 2008 р.; 5 863 грн. 36 коп. 3 % річних; 6 906 грн. 86 коп. пені. В задоволенні іншій частини позову відмовлено.
ТОВ «Владас», м. Мелітополь Запорізької області та ДП «Дослідне господарство «Соцземлеробство» Інституту олійних культур Української академії аграрних наук, с. Таврія Запорізької області не згодні з рішенням господарського суду, звернулись з апеляційними скаргами.
ДП «Дослідне господарство «Соцземлеробство» Інституту олійних культур Української академії аграрних наук у поданій апеляційній скарзі та представник у судовому засіданні зазначають: відповідно до умов договору, сторони погодили, що у разі не проведення відповідачем оплати виконаних позивачем робіт, у грошовій або натуральній формі до 25.07.2008 року, - ДП «Дослідне господарство «Соцземлеробство» Інституту олійних культур Української академії аграрних наук зобов’язане видати виконавцю робіт вексель. Зазначає, що оплата відповідачем не проведена, а відтак позивач повинен був звернутись до відповідача, в порядку статті 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні» із вимогою про видачу векселя. Із вимогами про видачу векселя позивач не звертався, а відтак у нього відсутні правові підстави звертатись із позовними вимогами про стягнення наявної заборгованості у грошовому еквіваленті. Із посиланням на статтю 539 ЦК України, зазначає, що саме боржнику належить право вибору предмета зобов’язання. Просить задовольнити апеляційну скаргу, рішення господарського суду скасувати, у задоволенні позовних вимог відмовити.
Повноважний представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи власної апеляційної скарги, зазначив, що між сторонами не існує спору по сумі заборгованості чи по обсягу оброблених площ, всі документи складені до договору відповідають дійсності. Наполягає на тому, що оплата за надані послуги має проводитись шляхом видачі векселю на суму основної заборгованості. Проти апеляційної скарги позивача заперечує на тій підставі, що правова позиція відповідача зводиться до скасування рішення у повному обсязі, а відтак оцінка правомірності зменшення судом суми пені є неактуальною.
ТОВ «Владас», м. Мелітополь Запорізької області оскаржує рішення господарського суду Запорізької області в частині зменшення розміру пені. В скарзі зазначає, що заборгованість відповідача існує з липня 2008 року, за цей час подорожчали препарати за допомогою яких позивач оброблює земельні ділянки, і на даний момент ТОВ «Владас» змушено купувати за кордоном препарати дорожче ніж у липні 2008 року. Крім того, позивачем укладено низку кредитних договорів, при укладенні яких, позивач розраховував на добросовісний розрахунок відповідача по прийнятим на себе зобов’язанням. З огляду на невиконання відповідачем зобов’язань за договором, позивач розраховується не своєчасно та не в повному обсязі по кредитним договорам та з іншими контрагентами. Просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області в частині зменшення пені.
Повноважний представник у судовому засіданні підтримав доводи власної апеляційної скарги у відзиві на апеляційну скаргу відповідача зазначає, що відповідачем своєчасно не виконані прийняті на себе зобов’язання, а відтак рішення суду є законним та обґрунтованим (за виключенням зменшення суми пені), апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.
Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.
Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, вивчивши матеріали справи та апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, суд
В С Т А Н О В И В :
07.05.2008 р. між ТОВ “Владас” (виконавець і позивач у справі) та ДП “Дослідне господарство “Соцземлеробство” Інституту олійних культур Української академії аграрних наук” (замовник і відповідач у справі) укладено договір на надання технологічних послуг по захисту рослин № 4/08.
Стягнення заборгованості за вищезазначеним договором, а саме, заборгованості за наданні послуги по наданню агротехнічних послуг в розмірі: 399 625,50 грн. (з урахуванням зменшення суми позовних вимог) основного боргу з урахуванням індексу інфляції за серпень –грудень 2008 р.; 5 863 грн. 36 коп. 3 % річних; 6 906 грн. 86 коп. пені було предметом розгляду у суді першої інстанції.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційні скарги такими, що не підлягають задоволенню на підставі наступного:
Згідно п. 1.1. предметом договору укладеного між сторонами є надання агротехнічних послуг виконавцем замовнику на основі застосування високоефективної техніки, технології, засобів захисту рослин та насіння, тобто зазначений правочин є за своєю природою є договором про надання послуг.
Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується надати послугу, яка споживається в процесу вчинення певної дії за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Пунктом 2.1. договору встановлені обов’язки виконавця, серед яких, зокрема, надання за власний рахунок необхідних гербіцидів, пестицидів та виконання агротехнічних робіт у строки та в обсягах, передбачених протоколом-узгодженням, організація виконання робіт у дві зміни за прогресивною технологією.
До обов’язків замовника п. 2.2. договору віднесено: надання площ земельних угідь для проведення робіт, передбачених дійсним договором; складання акту виконаних робіт не пізніше 14 днів після обробки хімічними засобами; повідомлення у письмовій формі, не пізніше, ніж за 10 днів після проведення робіт, про усі зауваження щодо якості виконаних робіт. Крім того, розділ 4 договору до обов’язків замовника відносить проведення розрахунків за надані послуги.
Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України та статті 526 ЦК України господарські зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).
Сторони у судовому засіданні пояснили, що послуги виконавцем надаються у відповідності з обсягами, передбаченими протоколом-узгодженням, підписаним обома сторонами, в якому також сторонами узгоджується договірна вартість послуг і який є невід’ємною частиною дійсного договору (п. 1.2. договору). Тобто протоколом –узгоджень сторони лише встановлюють (погоджують) вартість послуг за один гектар по всій площі при застосуванні високоефективних технологій по кожній культурі. Протоколи узгодження підписані в день укладення договору 07.05.2008 року та визначають ймовірний, бажаний обсяг роботи та вартість послуг. Сума визначена в протоколах-узгодження є приблизною та корегується під час проведення розрахунків.
Розрахунки, згідно п. 4.3. договору сторони здійснюють у відповідності до актів виконаних робіт, які підтверджують об’єм фактично виконаних робіт (додаток № 2 до договору), з урахуванням ціни (вартості) визначеної в протоколах-узгодженнях.
Відповідно до актів виконаних робіт від 21.07.2008 р. ТОВ “Владас” фактично надано відповідачу агротехнологічні послуги на загальну суму 402 540,00 грн., що не заперечується сторонами.
Підпунктом 4.5. договору встановлено, що замовник здійснює кінцевий розрахунок з виконавцем до 25.07.2008 р. у грошовій або натуральній формі відповідно до додатку № 1 до договору. Відповідач направив листа позивачеві в порядку п. 4.5. договору із пропозицією розрахуватись в натуральній формі, але згоди про натуральну оплату сторони не дійшли.
ДП “Дослідне господарство “Соцземлеробство” Інституту олійних культур Української академії аграрних наук” в порушення умов договору, не здійснило розрахунку за фактично надані послуги позивачем. Доказів оплати за надані послуги відповідачем не надано.
За приписами статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно п. 5.2. договору за порушення строків розрахунків за виконані роботи, замовник оплачує виконавцю пеню у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.
Наданий позивачем розрахунок пені в розмірі 46 906,86 грн. є обґрунтованим. Разом з цим суд першої інстанції в порядку п. 3 ст. 83 ГПК України зменшив розмір пені, що підлягає стягненню з боку сторони, що порушила зобов'язання.
У відповідності зі ст. 233 ГК України, якщо підлягаюча сплаті неустойка (штраф, пеня) надмірно велика в порівнянні зі збитками кредитора, суд вправі зменшити неустойку (штраф, пеню). При цьому судом повинні бути прийняті до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майнове положення сторін, що беруть участь у зобов'язанні; не тільки майнові, але й інші інтереси сторін. Суд першої інстанції прийняв до уваги той факт, що відповідач є державним підприємством, врахував наявну світову фінансову кризу. Приймаючи до уваги вищезазначене, суд скористався наданим йому правом та зменшив розмір пені до 6 906,86 грн.
Наданий позивачем розрахунок збитків від інфляції, 3% річних та розрахунок пені є обґрунтованим, зважаючи на викладене вище, вимога позивача про стягнення з відповідача 425 385,41 грн. основного боргу з урахуванням індексу інфляції, 5 863,36 грн. 3% річних та 6 906,86 грн. пені обґрунтована та підлягає задоволенню судом.
Колегія суддів наголошує, що між сторонами не існує спору стосовно розміру суми заборгованості та обсягу виконаних робіт. Між сторонами існує спір щодо порядку розрахунків за надані послуги.
Проаналізувавши фактичні обставини справи та умови укладеного сторонами договору, колегія суддів наголошує, що згідно з пунктом 4.3 договору № 4/08 від 07.05.2008р. сторони здійснюють розрахунок відповідно до акту виконаних робіт, що підтверджує об'єм фактично виконаних робіт. З даного пункту вбачається, що замовник повинен здійснити розрахунок з виконавцем в сумі, що зазначена в акті виконаних робіт. Таким чином, підставою для розрахунку є саме акт виконаних робіт.
Вище зазначалось, із змісту протоколу-узгодження вбачається, що цей документ є погодженням вартості послуг між сторонами та не визначає зобов'язання сторін щодо строків та форми розрахунків. Ця теза відображується також в пункті 1.2 та пункті 4.1 договору.
Строк та форма розрахунків встановлений лише пунктом 4.5 договору - до 25.07.2008р. в грошовій або натуральній формі. Посилання ДП “Дослідне господарство “Соцземлеробство” в апеляційній скарзі на Додаток № 1 при твердженні, що оплата проводиться шляхом видачі векселя, колегією суддів не приймається до уваги, оскільки по-перше протоколом узгодження передбачено: «на дану суму замовник, при відсутності розрахунку у встановлений п. 4.4. строк, виконавцю видає простий вексель», але пунктом 4.4. договору не встановлений строк виконання зобов'язання. По-друге, обумовлена видача векселя на «дану суму», тобто на суму зазначену в протоколі –узгодженні, а саме 216 000,00 грн., при цьому ця сума не відповідає фактичному об’єму виконаних виконавцем робіт. Як вище зазначалось, обсяг виконаних робіт, а відповідно і сума оплати визначалась по факту виконаних робіт та підтверджувалась актами приймання виконаних робіт, які складались за результатами наданих послуг значно пізніше-21.07.2008 року. Вексель не може видаватись на передбачувану, можливу суму, оскільки згідно положень статті 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні» вексель може бути видано на суму, що не перевищує заборгованості за фактично надані послуги. Як вище зазначалось, в наступному після підписання договору та протоколів узгоджень, фактично робіт було виконано на меншу суму ніж зазначено в протоколах – погодженнях, а відтак вексель не могло бути надано на суму зазначену в протоколах –погодженнях, оскільки це суперечить положенням вищезазначеної норми вексельного законодавства.
Як вбачається із матеріалів справи, і ці обставини не заперечуються сторонами відповідач мав широкий спектр можливостей оплатити надані послуги: оплата у грошових коштах, у натуральній формі та шляхом видачі векселю. Доказів оплати наданих послуг жодним з перелічених способів відповідачем не надано.
Статтею 3 ЦК України встановлено, що загальними засадами цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність та розумність. Крім того, згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Наявними в справі доказами, (актом виконаних робіт, актом звірки взаємних розрахунків) підтверджена сума заборгованості відповідача перед позивачем, а відтак суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги використавши при цьому своє право на зменшення суми пені.
За таких обставин, апеляційний господарський суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість рішення господарського суду першої інстанції. Підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційні скарги Державного підприємства «Дослідне господарство «Соцземлеробство» Інституту олійних культур Української академії аграрних наук, с. Таврія Запорізької області та Товариства з обмеженою відповідальністю «Владас», м.Мелітополь Запорізької області на рішення господарського суду Запорізької області від 21.01.2009 року у справі № 18/243/08 залишити без задоволення
Рішення господарського суду Запорізької області від 21.01.2009 року у справі №18/243/08 залишити без змін.
Головуючий суддя Яценко О.М.
судді Яценко О.М.
Коробка Н.Д. Хуторной В.М.