Справа № 2-2020/09

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М         У К Р А Ї Н И

13 липня 2009 року Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу у складі:

головуючого – судді Затолочного В.С.,

при секретарі Морозовій Н.М.,

за участю:

- представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа Перша криворізька державна нотаріальна контора про визначення частки у спільній сумісній власності, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визначення частки у спільній сумісній власності.

Позов, на задоволенні якого в судовому засіданні наполягала представник позивача, обґрунтовується тим, що позивачці, а також її матері ОСОБА_5 та чоловіку ОСОБА_6 належала на праві спільної сумісної власності квартира АДРЕСА_1. Після смерті матері та чоловіка залишилося спадкове майно у вигляді частини квартири. Вона є єдиною спадкоємицею після смерті матері і прийняла спадщину. Після смерті чоловіка спадкоємцями є позивачка та їх з померлим діти. Діти (відповідачі у справі) спадщину не приймали, а позивачка спадщину після смерті чоловіка прийняла. Отримати свідоцтво про право на спадщину позивачка не може, оскільки не виділені частки померлих у спільній сумісній власності, про що зазначено у письмовій відмові нотаріальної контори.

Тому позивачка просить ухвалити рішення, яким визначити частки її та померлих матері і чоловіка у квартирі, яка була спільною сумісною власністю.

Відповідачі та третя особа правом на участь у судовому розгляді справи не скористалися, заяв про розгляд справи за їх відсутністю суду не надали, про причини своєї неявки суд не сповістили.

Тому справа розглядалася в порядку заочного провадження.

Вислухавши представника позивача, дослідивши докази, суд вважає, що позов обґрунтований та підлягає повному задоволенню.

Судом встановлено, що 08 січня 1964 року між позивачем та громадянином ОСОБА_6 було зареєстровано шлюб.

22 березня 1995 року ними було приватизовано двокімнатну квартиру АДРЕСА_1.

Відповідно Закону України «Про приватизацію держаного житлового фонду», Свідоцтва про право власності на житло № Ц-370 зазначена квартира належала на праві спільної сумісної власності громадянам:

?   ОСОБА_6,

?   ОСОБА_2,

?   ОСОБА_5.

ІНФОРМАЦІЯ_3 року мати позивача, ОСОБА_5 померла. На час відкриття спадщини позивач постійно проживала зі своєю матір’ю, ховала її після смерті.

Згідно з ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

Верховний суд України надав роз’яснення, затверджені Постановою від 30 травня 2008 року N 7 «Про судову практику у справах про спадкування», та визначив, що відносини спадкування регулюються правилами Цивільного Кодексу, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року.

У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР (далі - ЦК УРСР), у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1269 ЦК, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має особисто подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

В зв’язку з тим, що закон не вимагає від спадкоємця, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, оскільки така умова прийняття спадщини прямо визначена у законі лише для спадкоємця, який на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, позивач прийняла належним чином спадщину після своєї матері ОСОБА_5.

ІНФОРМАЦІЯ_4 року чоловік позивачки ОСОБА_6 помер. На час відкриття спадщини вона мешкала з чоловіком, знаходилась на його утриманні, понесла всі витрати на його поховання та фактично прийняла спадщину у вигляді 1/3 частини квартири яка залишилась після його смерті.

У відповідності до ст. 1261 Цивільного Кодексу України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народженні після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Спадкоємцями за законом після мого чоловіка є син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, донька ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 та позивач.

Однак ні донька, ні син не проживали з чоловіком позивачки, не вели спільного господарства, заяву до нотаріальної контори про прийняття спадщини не надавали, тому вони не можуть претендувати на спадщину.

Відповідно до ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

З цією метою позивач звернулась до Першої Криворізької нотаріальної контори, проте в нотаріальному порядку вона не можу оформити свої спадкові права на частку нерухомого майна – квартири АДРЕСА_1 зв'язку з відмовою нотаріуса.

Листом №129302-31 від 14.04.2009 року Перша Криворізька державна нотаріальна контора відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину, посилаючись на п. 224 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.04.2004 року №20/5, відповідно до приписів якого нотаріус може видати свідоцтво про право на спадщину за законом чи за заповітом після смерті одного з учасників спільної сумісної власності лише після виділення (визначення) частки померлого у спільному майні.

Відповідно до статті 370 Цивільного Кодексу України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності.

У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

У зв’язку з вищевикладеним є законні підстави для задоволення позовних вимог.

Згідно зі статтею 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 212-215, 224-226 ЦПК України, ст.. ст.. 355, 364, 369, 370, 372, 1226, 1269 ЦК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа Перша криворізька державна нотаріальна контора про визначення частки у спільній сумісній власності задовольнити повністю.

Визначити, що частки ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 року, ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 року, ОСОБА_2, у спільній сумісній власності – квартирі, розташованої у АДРЕСА_1, кожного окремо становлять як 1/3 частку.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються апеляційному суду через районний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя         В.С. Затолочний