Апеляційний суд Житомирської області

м. Житомир, вул. 1-го Травня, 24, 10008, (0412) 47-26-44

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Житомирської області

в складі:

головуючого - судді: Забродського М.І,

суддів: Миніч Т.І., Трояновської Г.С.

з участю секретаря судового засідання Григоровича А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі

апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення

виконкому Богунської районної ради м. Житомира

на постанову Овруцького районного суду Житомирської області від 20 травня

2009 року у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1

Миколаївни до управління праці та соціального захисту населення виконкому

Богунської районної ради м. Житомира про стягнення коштів, передбачених

Законом України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали

внаслідок Чорнобильської катастрофи” (надалі Закон № 796-12),

в с т а н о в и ла:

У березні 2009 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до

управління праці та соціального захисту населення виконкому Богунської

районної ради м. Житомира і просила стягнути не виплачені кошти

передбачені ст. 39 Закону № 796 - 12. у розмірі 41617 грн., як доплату до

заробітної плати у зв’язку з роботою на території радіоактивного забруднення

за період з 01.01.1998 року по 31.01. 2008 року.

В обґрунтування позову зазначала, що проживаючи в ІНФОРМАЦІЯ_1, яке

віднесено до зони гарантованого добровільного відселення та працюючи в

Житомирській митниці вона отримувала доплату до заробітної плати у розмірі

10.50 грн., а не 2-ох мінімальних заробітних плат, як це передбачено ст. 39

Закону № 796-12.

Постановою Овруцького районного суду Житомирської області від 20

травня 2009 року позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Управління по застосуванню постанови

Кабінету Міністрів України №836 від 26 липня 1996 року, щодо визначення

позивачці розміру доплати до заробітної плати.

Стягнуто на користь позивачки за період з січня 1998 року по грудень

2С05 року, з липня по грудень 2005 року та з травня по грудень 2008 року в

розмірі 41617 гри. доплату до заробітної плати за роботу на території

радіоактивного забруднення.

В апеляційній скарзі Управління просить постанову районного суду

скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачці у задоволенні

позову.Посилається на те, що виплата компенсацій і допомог, передбачених

Законом № 796-12 працюючим громадянам проводиться підприємствами де

вони працюють після того коли надійдуть кошти до Управління. Крім того

позивачем пропущений річний строк для звернення до суду, встановлений

статтею 99 КАС України.

Перевіривши законність та обгрунтованість постанови суду в межах

доводів апеляційної скарги, визначених ст. 195 КАС України, колегія суддів

приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому

задоволенню.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проживає в м. Овручі,

територія якого віднесена до зони гарантованого добровільного відселення.

Працюючи в Житомирській митниці - митний пост „Овруч” позивачці

виплачувалася щомісячна надбавка до заробітної плати у розмірі 10.50

грн.(а.с.2).

Законом №796-12 встановлено компенсаційні виплати особам, які

постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Зокрема, згідно ст.39

згаданого закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин),

громадянам, які працюють у зоні гарантованого добровільного відселення

проводиться доплата до заробітної плати у розмірі 2-ох мінімальних заробітних

плат.

Виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами,

вирішуючи даний спір, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого

висновку, що при визначенні розміру доплати застосуванню підлягає саме

Закон №786-12, а не постанова КМУ №836 від 26.07.96 р., яка істотно звужує

обсяг встановлених законом прав.

Призначення та виплата соціальної допомоги, компенсацій та інших

соціальних виплат, установлених законодавством, здійснюється органами праці

та соціального захисту населення, які діють відповідно до постанов Кабінету

Міністрів України від 30.05.2007 року №790 "Про затвердження типових

положень про Головне управління праці та соціального захисту населення

обласної, Київської міської, управління праці та соціального населення

Севастопольської міської і про управління праці та соціального захисту

населення районної, районної у м. Києві та Севастополі державної

адміністрації".

Тому суд, з урахуванням положень згаданої постанови, правомірно

визначив відповідача в особі управління праці та соціального захисту населення

виконкому Богунської районної ради.

Разом з тим суд не врахував, що Закон України „Про оплату праці”

визначає економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників,

які перебувають у трудових відносинах, відповідно до ст.ст. 1,2,4,21,22 якого

заробітна плата є гарантованою винагородою працівника за роботу, яку

роботодавець виплачує на підставі трудового договору і джерелом оплати якої

є дохід та інші кошти підприємства або бюджетні кошти виділені на ці цілі.

У той же час передбачені ст.39 Закону № 796-12 виплати не входять до

структури заробітної плати, а відповідно до Закону України „Про формування,

порядок надходження і використання коштів Фонду для здійснення заходів

щодо ліквідації Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення”

від 10.02.2000 р. фінансуються для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків

Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення та інших джерел

визначених законом.

Виходячи з наведеного доплата до заробітної плати ОСОБА_1,

як працюючій є соціальною гарантією і не входить у структуру - заробітної

плати.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції

помилково застосував ст. 233 КЗпП України відповідно до якої працівник має

право звернутися до суду з позовом про стягнення належних йому сум

заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до ст. 99 КАС України, яка діяла на момент звернення

ОСОБА_1 до суду, встановлено річний строк звернення до

адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів.

З матеріалів справи'убачається, що позивачка звернулася до суду 30.03.

2009 року та просила стягнути доплату до заробітної плати за період з 01 січня

1998 року по 31 грудня 2008 року.

Проте суд першої інстанції, в порушення строків звернення до суду,

стягнув заробітну плату з Управління за такий період.

Оскільки ОСОБА_1 не клопотала про поновлення строку для

звернення до суду в задоволенні вимог за період з 01 січня 1998 року по

травень 2008 року слід відмовити за пропуском строку звернення до суду,

скасувавши у цій частині постанову суду.

Крім того судом першої інстанції не враховано те, що з огляду на

положення статей 21, 105, 162 КАС України адміністративний позов може

містити вимоги щодо визнання незаконним рішення, дії чи бездіяльність

відповідача, зобов'язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду,

заподіяну незаконними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Отже, поза увагою суду першої інстанції залишилося те, що

адміністративний суд повинен визнавати дії суб'єктів владних повноважень

незаконними і зобов'язувати останніх провести нарахування та виплату

належних сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про визначення

конкретних сум.

Тому відповідно до ст. 201 КАС України це є підставою для скасування у

цій частині постанови суду з ухваленням нової постанови про задоволення

позову частково.

Керуючись ст.ст. 160,195,196,198,201,207 КАС України, колегія суддів,

ПОС ТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення

виконкому Богунської районної ради м. Житомира задовольнити частково.

Постанову Овруцького районного суду від 20 травня 2009 року, в частині

стягнення з управління праці та соціального захисту населення виконкому

Богунської районної ради м. Житомира на користь ОСОБА_1

доплати до заробітної плати скасувати та ухвалити нову.

Позов задовольнити частково.

Зобов'язати управління праці та соціального захисту населення

виконкому Богунської районної ради м. Житомира провести перерахунок та

виплату ОСОБА_1 за період з травня по грудень 2008

року доплату до заробітної плати у розмірі 2-ох мінімальних заробітних плат

передбачену ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян,

які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

В решті постанову залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути

оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного

суду України протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: /підпис/ Судді: /підпис