Справа  №   2-а-14/2009

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

03 лютого 2009 року              Жданівський міський суд Донецької області

                                                                     в складі:

                                                                     головуючого судді:         Бузанова П.М.

                                                             при секретарі:                   Широковій О.І.    

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Жданівка, цивільну справу за адміністративним позовом в порядку адміністративного судочинства ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Жданівської міської Ради про  визнання відмови в виплаті разової допомоги неправомірною та стягнення одноразової грошової допомоги, зацікавлена особа - Головне управління Державного казначейства України в Донецькій області

В С Т А Н О В И В :

    05 січня 2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Жданівської міської Ради про  стягнення одноразової грошової допомоги у сумі 1 273 грн.

    В обґрунтування позову ОСОБА_1 посилається на наступні підстав, що відповідно до Закону України « Про статус ветеранів війні, гарантіях їх соціального захисту », вона набула статус вдови померлого учасника війни, за життя визнаного інвалідом від професійного захворювання.

    Названим законом передбачена виплата Управлінням праці та соціального захисту населення разової допомоги у розмірі 3-х мінімальних пенсій за віком до 05 травня.

    Однак, до 05 травня 2008 р., УПтСЗН Жданівської міської Ради виплатило їй лише 170 грн.

    Не зважаючи на її звернення, відповідач в особі  УптСЗН Жданівської міської Ради відмовляється від сплати разової допомоги в повному обсязі. Тому просить суд стягнути з  УПтСЗН Жданівської міської Ради на її користь 1 273 грн., із розрахунку 481 грн. х 3 = 1 443 грн., - 170 грн.(фактично сплачена сума) = 1 273 грн., яку і просить стягнути з відповідача на її  користь.

    Позивачка в  судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, посилаючись на вищевказані обставини.

    Представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись на його необґрунтованість, оскільки відповідно до п.3 ст.116 Конституції України Кабінет міністрів забезпечує проведення політики у сфері соціального захисту населення, його нормативно - правові акти регулюють бюджетні відносини в Україні, а фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантіях їх соціального захисту» здійснюється за рахунок Державного бюджету.

    При виплаті щорічної разової допомоги, він керувався відповідними постановами Кабінету міністрів та Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 р.», відповідно до яких розмір разової допомоги вдові померлого учасника війни, за життя визнаного інвалідом від професійного захворювання  становить 170 грн., яка і була нарахована та перерахована на особистий рахунок ОСОБА_1.

    Зацікавлена особа - Головне управління Державного Казначейства України у Донецькій області в судове засідання не з`явилась хоча належним чином була повідомлена про час та місце судового засідання, надала заяву про розгляд справи у відсутність її представника.

    Суд,  вивчив матеріали справи встановив наступні фактичні обставини:

    Відповідно до вимог, які містяться у п.2 ст.10 закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 23 листопада 1995 р. №458/95 - ВР з наступними змінами та доповненнями до нього, ОСОБА_1 має статус вдови померлого учасника війни, за життя визнаного інвалідом від професійного захворювання та має право на пільги інвалідам війни, які передбачено у ст.15 названого Закону.

    У відповідності до частини 5 ст.15 вказаного Закону (в редакції Закону України  №   367-ХIV від 25.12.1998 р.) щорічно до 05 травня членам сім'ї, зазначених у п.2 ст.10 вищевказаного закону, виплачується разова грошова допомога в розмірі 3-х мінімальних пенсій за віком.

    Ст.171 названого Закону, зобов'язання по виплаті такої разової грошової допомоги покладено на органи праці та соціального захисту населення.

    Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та Законами України.

    Виходячи з загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішені  даної справи, підлягає застосуванню ч.5 ст.15, 17 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з урахуванням мінімальної пенсії за віком на момент виплати.

    Крім того, п.1,6 ст.92,22 Конституції України передбачено, що обсяг прав та гарантій громадянина встановлюється законами України. Звуження змісту та обсягу прав та громадян шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається.

    Правовою гарантією забезпечення державою прав громадян, у тому числі і на отримання передбачених законами України пільг та гарантій, є виконання Державою прийнятних на себе зобов'язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого як ст.8 Конституції України так і ст.8 КАС України.

    Пунктом 20 підпункт «б» розділу II Внесення змін до деяких законодавчих актів України, Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року № 107-VI визначення розміру грошової допомоги інвалідам війни, виплачуваної щорічно до 5 травня, віднесено до повноважень Уряду України.

Постановою КМУ від 12 березня 2008 року № 183 «Про розмір разової грошової допомоги, яка виплачується в 2008 році» згідно з Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань» розмір разової грошової допомоги до Дня Перемоги вдові померлого учасника війни, за життя визнаного інвалідом від професійного захворювання складає 170.00 грн.

    Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. визнані такими, що не відповідають Конституції України такі положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 р.», а також Постанови КМУ від 12 березня 2008 року № 183 «Про розмір разової грошової допомоги, яка виплачується в 2008 році», за якими у 2008 р. виплата щорічної разової допомоги відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантіях їх соціального захисту» здійснюється у розмірі 170 грн.

    Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для суддів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

    Згідно ст. 171 Закону України № 968-ІV від 19.06.2003 року особи, які не отримали разової грошової допомоги до 05 травня, мають право звернутись за нею та отримати її до 30 вересня.

    З урахуванням викладеного, суд вважає, що відмова УПтСЗН Жданівської міської Ради в виплаті разової допомоги у розмірі 3-х мінімальних пенсій за вікомОСОБА_1., є неправомірною.

    Згідно з ч.3 ст.46 Конституції України, пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

    Статтею 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 р.» з відповідними змінами до нього прожитковий мінімум з 01.04.2008 р. становить 481 грн.     Так як, в основі розрахунку мінімальної пенсії за віком покладено прожитковий мінімум, який зазначається для певної категорії  осіб у ст.58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 р.» зі змінами до нього (481 грн.), а також приймаючи до уваги, що право позивача на одержання разової допомоги у розмірі 3 мінімальних пенсій за віком порушено у травні 2008 р., то для обчислення одноразової допомоги слід взяти до розрахунку саме 481 грн.

Приймаючи до уваги, що відповідач в особі УПтСЗН Жданівської міської Ради, виплатив 170 грн. в рахунок разової грошової допомоги, то до сплати належить 1 273 грн.,

-2-

виходячи із розрахунку (481 грн. х 3 min) - 170 грн. = 1 273 грн., яку і слід стягнути з відповідача

на користьОСОБА_1., тим самим позов задовольнити повністю.

 Доводи відповідача - представника УПтСЗН Жданівської міської Ради суд вважає неспроможними саме з тих міркувань, що Конституція України не допускає звуження змісту та обсягу існуючих прав людини, а також встановлені виплати Законами України не можуть обмежуватись Постановами КабМіну України, оскільки не можуть виходити за обсяги, які встановлені законом, є нижчими за Закони та їм підпорядковані.

    І хоча УПтСЗН Жданівської міської Ради, дійсно, не є розпорядником бюджетних коштів, але саме на органи праці та соціального захисту населення законодавець покладає обов'язки по виплаті разової грошової допомоги (ст.17'Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2,4,8,11,17,158-163 КАС України, на підставі ч.2 ст.19,22,46, п.п.1,6 ст.92 Конституції України, ст.10,15,17' Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 23 листопада 1995 р. №458/95 - ВР з наступними змінами і доповненнями до нього, Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов  ОСОБА_1 задовольнити повністю.

    Визнати відмову Управління праці та соціального захисту населення Жданівської міської Ради в виплаті разової допомоги неправомірною та стягнути з  Управління праці та соціального захисту населення Жданівської міської Ради 1 273 грн. (одна тисяча двісті сімдесят три гривні) за рахунок коштів Державного Бюджету України на користь ОСОБА_1.

    Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Жданівський міський суд Донецької області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови, в разі складання  постанови в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складання в повному обсязі, і подачі апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів без попередньої подачі заяви про апеляційне оскарження з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, що її подає, до суду апеляційної інстанції.

    Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву на апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана протягом двадцяти днів після подання заяви, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.    

    Суддя: